Ухвала

від 10.04.2023 по справі 902/471/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"10" квітня 2023 р. Cправа № 902/471/23

Суддя Господарського суду Вінницької області Тварковський А.А., розглянувши матеріали

за позовом: Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" (вул. Київська, буд. 29, корп. 12, кв. 51, м. Вінниця, 21009)

до: Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. Соборна, буд. 7, смт Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" про:

- визнання протиправною бездіяльності Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, яка полягає у невиконанні рішення 22 сесії 8 скликання Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №4782 від 23 вересня 2022 року;

- зобов`язання Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області виконати рішення 22 сесії 8 скликання Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №4782 від 23 вересня 2022 року шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації суміжної ділянки з земельною ділянкою з кадастровим номером 0522484600:03:000:0561 та розгляду заяви Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" про передачу в оренду земельної ділянки суміжної з земельною ділянкою з кадастровим номером 0522484600:03:000:0561.

Розглянувши матеріали позовної заяви вих. №б/н від 30.03.2023 (вх. № 460/23 від 04.04.2023), суд враховує таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що керуючись пп. 2 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України Фермерське господарство "Мічурінський АКПП" звернулося до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У заяві позивач просив надати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року ряд земельних ділянок, зокрема суміжну із земельною ділянкою кадастровий номер 0522484600:03:000:0561.

Заява позивача була розглянута на 22 сесії 8 скликання Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №4782 від 23 вересня 2022 року, за результатом чого було постановлено рішення №4782.

Так, рішенням 22 сесії 8 скликання Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 4782 від 23 вересня 2022 року заяву позивача було задоволено частково та вирішено дати дозвіл виконавчому комітету Літинської селищної ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки суміжної з земельною ділянкою з кадастровим номером 0522484600:03:000:0561, фінансування робіт було покладено на позивача. Після виготовлення технічної документації було прийнято рішення розглянути питання щодо передачі зазначеної земельної ділянки в оренду позивачу на черговому засіданні селищної ради.

Позивач, отримавши рішення, звернувся до відповідача з питанням щодо реалізації рішення № 4782, однак відповіді не отримав щодо необхідних подальших дій. У зв`язку з чим, адвокатом Герасимовою Т.І. до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області 04.01.2023 було направлено адвокатський запит № 01/23-к щодо надання інформації про стан виконання прийнятих відповідачем рішень та інших супутніх процесів.

У відповідь на вказаний адвокатський запит листом № 05-24/40 від 10.01.2023 Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області повідомила, що укладання договору оренди земельної ділянки між Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області та ФГ "Мічурінський АКПП" є неможливим, рівно як і технічна документація розроблятися не буде у зв`язку з начебто недотриманням позивачем процедури укладання такого договору та з огляду на набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" (далі - "Закон № 2698-ІХ").

В обґрунтування такого рішення позивач зазначив, що після набрання чинності Законом № 2698-ІХ передача в оренду земельних ділянок комунальної власності для товарного сільськогосподарського виробництва вільних від об`єктів нерухомого майна здійснюється відповідно до вимог ст. 134 Земельного кодексу України на конкурентних засадах. Законодавець не передбачає процедури скасування органами місцевого самоврядування своїх рішень щодо надання земельних ділянок комунальної власності в оренду, які прийнято відповідно до пункту 27 розділу X Земельного кодексу України в редакції до набрання чинності Закону № 2698-ІХ, що не виконані заінтересованою стороною (заявником), а передбачає, що виконання таких рішень можливе лише за умови та у період коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України.

Вважаючи відмову відповідача протиправною бездіяльністю, оскільки він самоусунувся від виконання прийнятих ним рішень, чим, на думку Фермерського господарства "Мічурінський АКПП", порушив відповідні права, позивач звернувся до суду з позовною заявою за їх захистом.

Надаючи оцінку обставинам позову через призму його підсудності господарським судам, суд врахував таке.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 та підтриманою у постанові ВС КАС від 08.08.2022 у справі №240/16949/20 системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди.

Пункт 27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України врегулював деякі особливості земельних відносин під час дії воєнного стану.

Так, відповідно до пп. 2 п. 27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом.

Тобто, технічна документація розробляється за рішенням органу, уповноваженого передати земельну ділянку, та затверджується таким органом, і вже потім передається в оренду.

Таким чином, не зважаючи на те, що вказаний пункт 27 хоч і передбачає деякі особливості правового регулювання щодо отримання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте він також зберігає певний алгоритм та етапність процесу, що вказує на цілковиту тотожність та подібність у розумінні застосування норм права у цих правовідносинах із наведеними вище позиціями Верховного Суду.

Відтак після прийняття рішення відповідним органом щодо розробки технічної документації наступним етапом є затвердження такої технічної документації та подальша передача земельної ділянки в оренду.

В даному спірному випадку речове право (право на оренду) у позивача ще не виникло, оскільки технічна документація не була розроблена. Більше того вона також і не була затверджена, а тому має місце питання оскарження самої процедури погодження передачі в оренду земельної ділянки.

Іншими словами цей спір наразі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Висновок, що за відсутності обставин, які свідчать про наявність у заінтересованої особи відповідного речового права щодо земельної ділянки, то спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №280/179/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналогічні приписи містить ч. 6 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, на яку покликається позивач, не є подібною до правовідносин і обставин у цій справі. Вказана правова позиція вказувала на те, що критерій створення і реєстрація фермерського господарства у часі разом із отриманням для цього земельної ділянки (чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство) не ставиться у залежність, до якої юрисдикції відноситься такого роду правовий спір (до цивільної чи до господарської), тобто підлягає розгляду лише в господарській юрисдикції, не дивлячись на суб`єктний склад. При цьому у постанові Великої Палати обставини стосувалися приватно-правових відносин за результатами уже отриманих земельних ділянок для ведення фермерського господарства, натомість не піднімалося жодних процедурних питань у публічно-правовій площині, які передують отриманню відповідних речових прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подана Фермерським господарством "Мічурінський АКПП" позовна заява № б/н від 30.03.2023 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Зважаючи на вказане, виходячи з аналізу спірних правовідносин, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства місцевим окружним адміністративним судом.

Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.

Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).

З огляду на вказане, відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч. 3 ст. 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема шляхом звернення до суду іншої юрисдикції.

Згідно із ч. 3 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 175 ГПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд не вирішує питання щодо повернення йому судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Поряд з цим суд акцентує увагу, що поданий у справі №902/471/23 позов є аналогічним позову, який подано у справі №902/342/23, та у відкритті провадження за яким вже було відмовлено згідно з ухвалою від 13.03.2023 з тих же підстав. Водночас при повторному зверненні позивачем не враховано, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 4, 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. ст. 232-235, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 902/471/23 за позовною заявою Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію позовної заяви Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" №б/н від 30.03.2023 (вх. № 460/23 від 04.04.2023) на 10-ти аркушах з додатком на 18-ти аркушах та конверт повернути позивачу.

3. Копію позовної заяви Фермерського господарства "Мічурінський АКПП" №б/н від 30.03.2023 (вх. № 460/23 від 04.04.2023) з додатком долучити до примірника ухвали, яка залишається у справі.

4. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

5. За приписами п. 7 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представниці позивача Герасимової Т.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дата складання повного тексту ухвали 10.04.2023.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - АДРЕСА_1 ;

3 - відповідачу - АДРЕСА_2 .