Рішення
від 30.03.2023 по справі 904/4728/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4728/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (м. Дніпро),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра" (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство "Криничанське бюро технічної інвентаризації" (Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, смт. Кринички)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович (м. Дніпро)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про витребування з чужого незаконного володіння та припинення права власності

Представники:

від позивача: Савіна О.І.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра", в якій просить:

- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (код ЄДРПОУ 43266863, вул. Володимира Мономаха, 6, м. Дніпро) адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945, вул. Центральна, 6, м. Дніпро);

- припинити право власності на адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (код ЄДРПОУ 43266863, вул. Володимира Мономаха, 6, м. Дніпро).

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нерухоме майно, а саме адміністративна будівля загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро є власністю держави, однак право власності зареєстровано за відповідачем-1. Позивач вважає, що спірне майно вибуло із його володіння поза його волею, а тому підлягає поверненню у його власність.

Разом з позовною заявою Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме на адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2023 відкладено підготовче засідання на 26.01.2023.

До початку судового засідання 26.01.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 відкладено підготовче засідання на 09.02.2023.

08.02.2023 представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- Комунальне підприємство "Криничанське бюро технічної інвентаризації" (код ЄДРПОУ 19097350; адреса: 52300, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, смт Кринички, вул. Виконкомівська, б. 5);

- Приватного нотаріуса Іванютіна-Сандомирського Леоніда Олеговича (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9336; адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 4/26, прим. 232-237).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2023. Залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство "Криничанське бюро технічної інвентаризації", Приватного нотаріуса Іванютіна-Сандомирського Леоніда Олеговича, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

15.02.2023 позивач подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову в якій просить:

- накласти арешт на адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6, м. Дніпро;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії відносно адміністративної будівлі загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6, м. Дніпро.

Вказана заява обґрунтована тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони на вчинення будь-яких дій щодо спірного нерухомого майна, унеможливить виконання рішення суду відносно повернення спірних об`єктів до державної власності, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6, м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1881467612101.

Відмовлено у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії відносно адміністративної будівлі загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6, м. Дніпро.

23.02.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-2 надійшли письмові пояснення. В своїх поясненнях зазначає, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Л.О. під час реєстрації за відповідачем-1 спірного нерухомого майна діяв виключно в межах законодавства України. Додатково повідомляє, що нотаріус не має можливості надати суду копії документів, з якими звернулись особи з метою реєстрації майнових прав на нерухоме майно, оскільки відповідно до п. 10 Постанови КМУ №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, що діяла на час проведення державної реєстрації, державний реєстратор виготовляє електронні копії з поданих йому документів шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви в державному реєстрі речових прав. Відтак такі копії зберігаються в Державному реєстрі речових прав в електронному вигляді, а не в нотаріальному архіві приватного нотаріуса.

02.03.2023 представник третьої особи-3 подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 відкладено підготовче засідання на 14.03.2023.

02.03.2023 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи копії листів №10-12-00443 від 30.01.2023 та №21140/лю від 24.02.2023.

13.03.2023 представник третьої особи-3 подав до канцелярії суду пояснення на позовну заяву, в яких просить задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

У судове засідання 14.03.2023 відповідачі, третя особа-1 та третя особа-3 не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідачі не надали відзиви на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 30.03.2023.

30.03.2023 представник третьої особи-3 подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи-3.

Відповідачі відзив на позов не надали, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

З приводу дотримання прав відповідачів під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Ухвали суду від 15.12.2022, 12.01.2023, 26.01.2023, 09.02.2023, 14.03.2023 направлялися на адресу відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 49000, місто Дніпро, вул. Володимира Мономаха, буд. 6 та за адресою: 49000, місто Дніпро, вул. Журналістів, буд. 1.

Однак, поштові конверти з ухвалами суду від 15.12.2022, 12.01.2023, 26.01.2023, 09.02.2023, 14.03.2023, були повернуті працівниками поштового зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 65-68, 83-86, 162-170, 219-228 том 1).

Разом з цим, матеріали справи містять довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що зазначені ухвали суду були доставлені до електронної скриньки відповідача-2 (а.с. 55, 76, 94, 104, 137, 158, 186, 214 том 1).

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачами поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з її неотриманням адресатами, залежав від волевиявлення самих адресатів, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатами пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самих одержувачів кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідачів, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати, для відповідача-1 01.02.2023 для відповідача-2 11.01.2023, оскільки 27.12.2022 та 17.01.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конвертів, якими направлялись відповідачам ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідачів відзиви на позов.

Станом на 30.03.2023 відповідачі відзиви на позов не надали.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.

У судове засідання 30.03.2023 відповідачі, явку повноважних представників не забезпечили, відзиву на позов не надали.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідачів про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30.03.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678, Фондом державного майна України прийнято наказ від 17.01.2019 №39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" та наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Посилаючись на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2007 №18/461-07 позивач зазначає, що рішенням задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, а саме визнано право державної власності на нежитлові будівлі літ.Б-2 загальною площею 714,6кв.м., літ.П-2 загальною площею 366,4кв.м., літ.Т-1 загальною площею 164,6кв.м., які розташовані за адресою: вул. Московська, 6 у м. Дніпропетровську.

Рішення суду набрало законної сили.

За змістом вказаного рішення, судом встановлено наступне.

Листом від 03.08.07, № 2711/сп УМВС України в Дніпропетровській області звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськім області з проханням надати допомогу в оформленні права державної власності на нежитлові будівлі літ.Б-2, П-2, Т-1, розташовані за адресою: вул. Московська, 6 у м. Дніпропетровську, які тривалий час знаходяться в користуванні УМВС України в Дніпропетровській області. Правовстановлюючі документи, у зв`язку з повінню 1978 року та передислокацією підрозділу УМВС, були втрачені.

У зв`язку з цим Регіональне відділення звернулось до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (БТІ) із запитом стосовно правовстановлюючих документів на вищезазначені об`єкти нерухомості

Із наданих БТІ на запит позивача документів вбачається, що відповідно до Реєстраційного посвідчення від 18.10.1996: будівля літ.А-3, загальною площею 3968,9кв.м., лабораторний корпус В-1 загальною площею 56,4кв.м. зареєстровано за Верховною Радою України. Відповідно ж до Свідоцтва про право власності від 25.10.1999: гаражі літ."Г" загальною площею 124,2кв.м, літ."Д", загальною площею 16,5кв.м. та літ."Е", загальною площею 15,9кв.м., які розташовані в м. Дніпропетровську по вул. Московській, 6 належать державі в особі Верховної Ради України. Одночасно, інформацією стосовно права власності щодо будівель літ.Б-2, П-2, Т-1, розташованих за адресою: вул. Московська, 6 у м. Дніпропетровську, КП "Дніпропетровське МБТІ" не володіє.

Регіональним відділенням було надіслано запити стосовно спірних приміщень до ГоловАПУ м. Дніпропетровська, Центру державного земельного кадастру, Центру охорони історико-культурних цінностей про надання будь-яких документів, що містять інформацію про вищезазначені приміщення. Однак, необхідних відомостей отримано не було у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. У зв`язку з чим, Регіональне відділення, як уповноважений державний орган, що здійснює управління державним майном від імені народу, вимушений був звернутися до господарського суду із відповідним позовом.

Крім того, рішенням суду встановлено, що будівлі по вул. Московська, буд. 6 у м. Дніпро до комунальної власності територіальної громади міста не відносяться. Відомості про належність нежитлових будівель будь-яким третім особам, окрім держави в особі Верховної Ради України, відсутні. Наведене стало підставою для задоволення позовних вимог та визнання права державної власності на вищезазначені об`єкти.

Вказаним рішенням суді визнано факт належності будівель по вул. Володимира Мономаха, буд. 6 у м. Дніпро до державної власності. Дії направлені на подальше відчуження державного майна на користь третіх осіб Регіональним відділенням не вчинялись.

20.09.2021 до Регіонального відділення надійшов лист №10-3537-21 від Дніпропетровської обласної прокуратури (а.с. 27 том 1), в якому повідомлено про відкриття кримінального провадження за №22021040000000044. За результатами досудового розслідування встановлено, що у липні 2019 року зареєстровано право власності на адміністративну будівлю літ. Б-2 загальною площею 712,8кв.м. (опис: адміністративна будівля Б-2, прибудова б-1, ґанок б (2)) по вул. Володимира Мономаха, (Московська) буд. 6 у м. Дніпро за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайра".

Відповідно до інформаційної довідки №317124271 від 08.12.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 4-7 том 1) щодо об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі загальною площею 712,8кв.м., опис: адміністративна будівля літ. Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), розташовані за адресою; вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1881467612101) 25.07.2019 державним реєстратором КП "Криничанське бюро технічної інвентаризації" внесений запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра". Підстава для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу №19 від 15.01.2001, укладений між Спеціалізованим управлінням Українського треста спеціалізованих технічних робіт та ТОВ "Кайра".

Також з інформаційної довідки вбачається, що 28.10.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Леонідом Олеговичем внесено запис про державну реєстрацію право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д". Підстава для державної реєстрації рішення зазначено акт приймання-передачі до статутного капіталу від 23.10.2019, укладений між ТОВ "Квартал-Д" та ТОВ "Кайра".

Отже, кінцевим власником адміністративної будівлі загальною площею 712,8кв.м., опис: адміністративна будівля літ. Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), яка розташована за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), буд. 6 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1881467612101) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д".

Враховуючи викладене, позивач вважає, що незаконне вибуття спірного майна з державної власності порушує права та інтереси держави в особі Регіонального відділення. Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності відповідача-1 на спірну будівлю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Під час розгляду спорів про витребування майна суди мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, провадження 14-144цс18).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном та право на повагу до житла, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, може розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 8 Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами особи, яка заявила про захист права, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Як встановлено судом, позивачу на праві власності належали нежитлові будівлі літ.Б-2 загальною площею 714,6кв.м., літ.П-2 загальною площею 366,4кв.м., літ.Т-1 загальною площею 164,6кв.м., які розташовані за адресою: вул. Московська, 6 у м. Дніпропетровську.

Зазначене підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2007 у справі №18/461-07.

Встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України)

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До юрисдикції господарського суду належать справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" адміністративної будівлі загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

При цьому, витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Квартал-Д" не призведе до повного відновлення становища, яке існувало до порушень, оскільки за ТОВ "Квартал-Д" зареєстроване речове право.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання, тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні Справи "Кали та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б не прийнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Таким чином, задоволення позовних вимог про припинення права власності ТОВ "Квартал-Д" на спірне нерухоме майно сприятиме реальному відновленню порушення законних прав та інтересів Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Враховуючи те, що на час звернення позивача до суду та ухвалення рішення у справі, спірне нерухоме майно не перебувало у володінні ТОВ "Кайра", позовні вимоги до ТОВ "Кайра" не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів і стягненню на користь позивача підлягають 7793,80грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство "Криничанське бюро технічної інвентаризації", Приватний нотаріус Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (код ЄДРПОУ 43266863, вул. Володимира Мономаха, 6, м. Дніпро) адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945, вул. Центральна, 6, м. Дніпро);

Припинити право власності на адміністративну будівлю загальною площею 714,6кв.м., опис: адміністративна будівля літ.Б-2, прибудова б-1, тамбур б(1)-1, ґанок б(2), які розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (код ЄДРПОУ 43266863, вул. Володимира Мономаха, 6, м. Дніпро).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, буд. 6, ідентифікаційний код 43266863) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) витрати по сплаті судового збору в сумі 3896,90грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 1, ідентифікаційний код 19430565) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) витрати по сплаті судового збору в сумі 3896,90грн.

Відмовити в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра".

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 10.04.2023.

Суддя В.О. Татарчук

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення30.03.2023
Оприлюднено11.04.2023
Номер документу110105108
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність

Судовий реєстр по справі —904/4728/22

Судовий наказ від 08.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Судовий наказ від 08.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Судовий наказ від 08.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Рішення від 30.03.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 14.03.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 02.03.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 24.02.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 15.02.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 09.02.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 26.01.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні