Рішення

від 10.04.2023 по справі 907/1007/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/1007/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, м. Київ

до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради, с. Косонь Закарпатської області

про стягнення 226 015,78 грн

За участю представників:

позивача: Пруська Т.А., адвокат, довіреність №25 від 20.12.2022 (в режимі відеоконференції);

відповідача Лендєл В.В., керівник, в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради про стягнення 165 855,51 грн боргу за спожиту електричну енергію за період січень лютий 2021 року, 23 952,16 грн пені, 14 626,74 грн інфляційних втрат та 21 581,37 грн 15 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1007/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023.

Ухвалою суду від 20 січня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В подальшому, враховуючи відсутність належних доказів повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позовної заяви, що мають важливе значення для правильного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 16.03.2023 постановлено справу №907/1007/22 розглянути з повідомленням учасників справи в судовому засіданні, яке призначено судом на 30.03.2023.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.04.2023 у зв`язку з заявленим сторонами клопотанням для надання можливості встановити та підтвердити читабельними доказами обсяг поставленої позивачем відповідачу в лютому 2021 року електричної енергії.

Присутня в судових засіданнях в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Додатково підтримала подані пояснення від 07.04.2023 з підтвердженням обсягу спожитої відповідачем в лютому 2021 року електричної енергії.

Відповідач в судових засіданнях підтвердив зазначені позивачем в позовній заяві обсяги спожитої відділом в січні-лютому 2021 року електричної енергії, зазначивши при цьому, що необхідно встановити особу платника за електроенергію, яким на думку відповідача повинна бути безпосередньо Косоньська сільська рада, а не відповідач.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим за період з 18.01.2021 по 28.02.2021 включно в нього виникла заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 165 855,51 грн, на яку позивачем з 02.04.2021 по 23.02.2022 нараховано 23 952,16 грн пені, 14 626,74 грн інфляційних втрат та 21 581,37 грн 15 % річних.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачем не подано суду заперечень відповідно до приписів ст. 165 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - ДПЗД "Укрінтеренерго") (як Постачальником) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради (як Споживачем) 18.01.2021 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції (надалі Договір), розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Правила).

Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, розміщений на сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (https://uie.kiev.ua) та відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з початку фактичного користування електричною енергією споживачем (відповідачем у справі).

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

У відповідності до п. 4.4. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від оператора системи.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Ціна, порядок обліку та л\оплати електроенергії сторонами визначено в Розділі 5 Договору, Додатку 1 до Договору.

Зокрема, відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2. Договору).

Положеннями п.п. 5.3., 5.7. Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.2. Додатку 1 до Договору (комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Умовами п. 5.10. Договору та п. 4.1. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОСР).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019).

Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Згідно з пунктом 13.1. Договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

16 лютого 2021 та 15 квітня 2021 ДПЗД "Укрінтеренерго" отримано від Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» повідомлення оператора системи розподілу від 29.01.2021 №154-25/675 про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", до якого включено відповідача у справі Відділ освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради з зазначенням дати початку постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - 18.01.2021 (з урахуванням здійсненого коригування щодо споживача відповідно до листа ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 29.01.2021 №154-25/673/1.

Відповідно до звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за січень 2021 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 08.02.2021 № 154-25/900/1) та за лютий 2021 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 05.03.2021 №154-25/1543) ДПЗД «Укрінтеренерго» складено:

- рахунок від 23.02.2021 № 000044131160/06/О01/13567 та акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2021 №007750, у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання відповідачем 1874 кВт/год електричної енергії в січні 2021 (з 18.01.2021) на суму 8693,93 грн;

- рахунок від 22.03.2021 № 000044131160/06/О02/17134 та акт купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021 №011313, у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання відповідачем 36 200 кВт/год електричної енергії в лютому 2021 року (з 01.02.2021 по 28.02.2021 включно) на суму 157 161,58 грн.

Означені рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії за січень-лютий 2021 року надсилалися позивачем рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (с. Косонь Закарпатської області, вул. Бочкая, 5) 17.03.2021 та 02.04.2021 відповідно, отримані відповідачем 25.03.2021 та 06.04.2021, що підтверджується долученими ДПЗД "Укрінтеренерго" до позовної заяви рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за трек-номерами 0100190518285, 0100190496303, однак, за твердженням позивача, рахунки на оплату залишилися не виконаними відповідачем, а акти купівлі-продажу електричної енергії неоплачені відділом всупереч умов укладеного між сторонами Договору.

Відповідно до листа від 08.08.2022 за №44/11-004023/П ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідача попереджено про ймовірне відключення електроенергії на його об`єктах з 31.08.2022 у зв`язку з наявною заборгованістю перед позивачем по оплаті вартості отриманої в січні-лютому 2021 року електричної енергії на суму 165 855,51 грн.

Згідно з листом від 19.08.2021 №257 відповідач повідомляв позивача про те, що у 2021 році платником за електричну енергію була Косоньська сільська рада та висловив готовність здійснити оплату вартості спожитої Відділом у спірному періоду електричної енергії за умови реєстрації відповідного бюджетного зобов`язання в органах Держказначейства.

Судом також встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем виставлених позивачем рахунків за спожиту електричну енергію в період з 18.01.2021 по 28.02.2021 позивачем 21.12.2022 надіслано Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради вимогу №44/11-003559 від 08.09.2022 про термінову сплату в семиденний строк заборгованості за електричну енергію в загальній сумі 165 855,51 грн, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

З врахуванням викладеного, за твердженням Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, борг Відповідача за поставлену йому в період з 18.01.2021 року по 28.02.2021 року включно електричну енергію становить 165 855,51 грн, стягнення якого разом із нарахованими пенею, відсотками річних та інфляційними нарахуваннями і є предметом судового розгляду у даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 31.12.2023. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що між сторонами у справі 18.01.2021 з початком фактичного постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312,

Таким чином, як уже зазначалося, факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" відповідно до наведеного вище законодавства пов`язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії» (за наявності нормативно визначених умов та з віднесенням оператором системи розподілу такого споживача до портфоліо постачальника «останньої надії»), а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.

При цьому, відповідно до п. 3.4.1. Правил Постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, в тому числі змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі звітів про фактичний (корисний) відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за січень 2021 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 08.02.2021 № 154-25/900/1) та за лютий 2021 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 05.03.2021 №154-25/1543), відповідно до яких обсяг споживання відповідачем електричної енергії в січні 2021 року (з 18.01.2021) склав 1874 кВт/год, вартістю 8693,93 грн, а в березні 2021 - 36 200 кВт/год, вартістю 157 161,58 грн, на загальну суму 165 855,51 грн.

Встановлено також, що споживання зазначених обсягів електричної енергії протягом 18.01.2021-28.02.2021 визнається й керівником відповідача в судових засіданнях у даній справі.

Позиція відповідача щодо відповідальної за оплату електричної енергії в 2021 року Косоньської сільської ради спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями оператора системи розподілу електричної енергії ПрАТ «Закарпаттяобленерго», за якими споживачем у спірних правовідносинах в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії є Відділ освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради за присвоєними відповідним точкам споживання (точкам обліку електроенергії) ЕІС-кодами, які оператором віднесені на відповідача у справі.

На противагу, Відділом не подано суду будь-яких доказів (Договір розподілу з додатками, Договір постачання, акти приймання-передачі електроенергії тощо), що споживачем у спірних правовідносинах є Косоньська сільська рада та що саме на об`єкти останньої, а не відповідача у справі оператором здійснювався розподіл отриманої від постачальника «останньої надії» електричної енергії.

Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.

Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Матеріалами справи підтверджується направлення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на юридичну адресу відповідача - с. Косонь Закарпатської області, вул. Бочкая, 5, - рахунків від 23.02.2021 № 000044131160/06/О01/13567, від 22.03.2021 № 000044131160/06/О02/17134 та актів купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2021 №007750, від 28.02.2021 №011313, отримання їх відповідачем 25.03.2021 року та 06.04.2021 року відповідно, а відтак, враховуючи приписи пункту 5.10 договору, пункту 4.3 Комерційної пропозиції строк оплати для відповідача електричної енергії за січень-лютий 2021 року є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за поставленому йому постачальником «останньої надії» електричну енергію за період з 18.01.2021 по 28.02.2021 року включно у розмірі 165 855,51 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 165 855,51 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо пені.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Право Постачальника нараховувати пеню визначено також і в п. 5.11. Договору.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з 02.04.2021 року по 23.02.2022 року 23 952,16 грн пені, виходячи з визначеного ДПЗД «Укрінтеренерго» строку сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію в січні 2021 року з 02.04.2021 року та лютому 2021 року з 14.04.2021 року

Положенням п. 5.10. Договору та п. 4.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) строк сплати спожитої відповідачем електроенергії становить 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку, а умовами п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) визначено, що датою отримання рахунків відповідачем є дата їх особистого вручення або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги дати отримання відповідачем рахунків позивача за січень 2021 року 25.03.2021 року та за лютий 2021 року 06.04.2021 року відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень за трек-номерами 0100190518285, 0100190496303, з огляду на положенням п. 5.10. Договору, п.п. 4.1., 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) строк сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію в січні 2021 року наступив 01.04.2021, а в лютому 2021 року 13.04.2021.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування неустойки (пені), суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені за період з 02.04.2021 по 02.10.2021 (по заборгованості січня 2021 року) та з 14.04.2021 по 14.10.2021 (по заборгованості лютого 2021 року), а відтак, правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради 12 975,28 грн пені, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 10 976,88 грн пені, суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані позивачем.

Щодо 15% річних та інфляційних нарахувань.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

У п. 7.4 Комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за період з 02.04.2021 по 23.02.2022 (по заборгованості січня 2021 року) та з 14.04.2021 по 23.02.2022 (по заборгованості лютого 2021 року) розрахунок 15% річних та інфляційних нарахувань в розмірі 21 581,37 грн та 14 626,74 грн відповідно, суд, здійснивши перевірку здійснених позивачем розрахунків, вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Косоньської сільської ради (90223, с. Косонь Закарпатської області, вул. Бочкая, 5, код ЄДРПОУ 44131160) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 165 855,51 грн (сто шістдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 51 коп) заборгованості, 12 975,28 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 28 копійок) пені, 21 581,37 грн (двадцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят одну гривню 37 копійок) 15% річних, 14 626,74 грн (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 74 копійки) втрат від інфляції та 3225,59 грн (три тисячі двісті двадцять п`ять гривень 59 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10 квітня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.