Рішення

від 15.03.2023 по справі 908/18/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/20/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/18/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/18/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42093239)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нефрит» (бул. Бельфорський, буд. 12, кв. 30, м. Запоріжжя, 69065, ідентифікаційний код 40000747)

про стягнення 60179,59 грн.

представники:

від позивача: Скупа Н.О., довіреність № 3 від 01.01.2023

від відповідача: Корабльов В.В., адвокат, ордер серія АР № 1113135 від 01.02.2023

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нефрит» про стягнення основного боргу в сумі 57959,66 грн, інфляційних витрат у сумі 1738,79 грн, трьох процентів річних у сумі 481,14 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг щодо оплати спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2022 року на суму 57959,66 грн. За прострочення оплати позивач нарахував 3% річних за період з 30.07.2022 по 07.11.2022 в сумі 481,14 грн. та інфляційні втрати за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 в сумі 1738,79 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/18/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/20/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 06.02.2023 об 11 год. 00 хв.

02.02.2023 ТОВ «Компанія «Нефрит» подано до суду клопотання вих. № 2002/2 від 01.02.2023 про відкладення розгляду справи, в саме просить суд відкласти розгляд справи № 908/18/23 та винесення рішення по справі до припинення обставин непереборної сили.

Також, 02.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нефрит» подано до суду клопотання вих. № 2002/2 від 01.02.2023 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на необхідність виклику свідків та наявність форс-мажорних обставин.

Клопотання судом залишено без задоволення оскільки визначено судом справою незначної складності. Відповідач не надав жодних доказів на обґрунтування законності та обґрунтованості клопотання.

Ухвалою суду від 06.02.2023 відкладено розгляд справи на 27.02.2023 о 10 год. 00 хв.

20.02.2023 ТОВ «Компанія «Нефрит» поданий до суду відзив на позовну заяву за вих. № 2002/12 від 16.02.2023, в якому не визнає позовня вимоги посилаючись на форс-можорні обставини.

27.02.2023 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» подана до суду відповідь на відзив за вих. № 5110 від 24.02.2023.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкладений розгляд справи на 15.03.2023.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 15.03.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 15.03.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нефрит» (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.

У п. 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

У п. 3.1 договору зазначено, що умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

За умовами п. п. 5.1. 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Відповідно до п. п. 5.7, 5.8 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

У п. 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

Додатками 3 до договору є комерційні пропозиції на період з з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Умовами п. 4 комерційних пропозиції переплачено, що розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового періоду по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового період з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка.

Відповідно до п. 11 комерційної пропозиції договір на умовах цієї комерційної пропозицій укладається на строк по 31.12.2021.

Відповідно до п. 11 комерційної пропозиції на період з 01.01.2022 по 31.12.2022 договір на умовах цих комерційних пропозицій укладено на строк до 31.12.2022.

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання договору в період січень -лютий 2022 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на суму 78901,93 грн. та виставив рахунки на оплату.

Так, відповідачу були надіслані рахунки за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період січень - лютий 2022, відповідно до яких обсяг використаної/спожитої електричної енергії ТОВ «Компанія «Нефрит» складає 13402 кВт/год на суму 78 901,93 грн.

Також, спожитий обсяг електричної енергії ТОВ «Компанія «Нефрит» за період січень - лютий 2022 року підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/3697 від 29.07.2022 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість у сумі 20942,27 грн. за спожиту електричну енергій (копія платіжного доручення додається).

В порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача обліковується борг за спожиту електричну енергію за січень-лютий 2022 в сумі 57959,66 грн., який до теперішнього часу не сплачено (розрахунок додається).

10.03.2022 на адресу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшло повідомлення від адміністратора комерційного обліку - ПАТ «Запоріжжяобленерго» у відповідності до вимог п. 6.1.12 ПРРЕЕ, щодо зміни електропостачальника з 01.03.2022 ТОВ «Компанія «Нефрит».

Оскільки відповідачем борг за спожиту електричну енергію у повному обсязі не погашений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57959,66 грн, інфляційних витрат у сумі 1738,79 грн, трьох процентів річних у сумі 481,14 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №14907 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 4 комерційних пропозицій остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка.

Відповідач не оплатив вартість спожитої електричної енергії відповідно до виставлених рахунків за січень-лютий 2022 року на суму 57959,66 грн.

Доказів оплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову відповідач суду не надав.

Спожиті відповідачем обсяги електричної енергії за період з 01.10.2022 по 28.02.2022 підтверджені ПАТ «Запоріжжяобленерго» в листі до позивача вих. №007-66/3697 від 29.07.2022.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за спожиту електричну енергію в сумі 57959,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати позивач нарахував 3% річних за період з 30.07.2022 по 07.11.2022 в сумі 481,14 грн. та інфляційні втрати за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 в сумі 1738,79 грн.

Суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 481,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 1738,79 грн.

Стосовно доводів відповідача суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на оплату йому за спожиту електричну енергію, визначених Договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форсмажорною обставиною, та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованим та безпідставним.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Так, відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджує продовження ним господарської діяльності та надходження на його рахунки коштів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нефрит» (бул. Бельфорський, буд. 12, кв. 30, м. Запоріжжя, 69065, ідентифікаційний код 40000747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 57959 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 66 коп. основного боргу, 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 14 коп. 3% річних, 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.04.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян