Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/12062/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/12062/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/12062/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі ойл груп"</a>;

до Комунального підприємства "Київпастранс";

про стягнення 841 588,67 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі ойл груп"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" заборгованість за договором № 52.21-170 від 20 липня 2021 року у розмірі 721 932,80 грн, інфляційні збитки у розмірі 107 661,75 грн, 3% річних у розмірі 11 994,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі ойл груп"</a> залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків.

29.11.2022 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/12067/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/12067/22 направлялася на адресу Комунального підприємства "Київпастранс": 04070, м. Київ. вул. Набережне шосе, буд. 2, яку відповідач отримав 12.12.2022, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі ойл груп" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 52.21-170 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю трансмісійні оливи (Лот ла 1 - Трансмісійні оливи), код 09210000-4 за ДК 021:2015 "Мастильні засоби", надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Як вбачається з п. 3.1. договору, сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 2 366 653,91 грн (два мільйони триста шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят три гривні 91 копійка) без ПДВ, крім того ПДВ 20% . - 473 330,78 грн (чотириста сімдесят три тисячі триста тридцять гривень 78 копійок), разом ціна договору становить 2 839 984,69 грн. (два мільйони вісімсот тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 69 копійок) з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев`яносто) робочих днів з дати підписання покупцем відповідної видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Згідно з п. 5.2. договору, постачальник зобов`язується поставити товар покупцю, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "INCOTERMS - 2010": DDP за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП "Київпастранс", перелік яких зазначається у додатку № 4 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника і вартість такої доставки входить в ціну договору.

В пункті 5.3. договору зазначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП "Київпастранс") протягом строку, визначеного у самій заявці, який погоджено з постачальником. Надсилання заявки покупцем та її підтвердження постачальником здійснюється у робочі дні, згідно законодавства України, за допомогою електронної пошти покупця "office@kpt.kyiv.ua" та постачальника "eogruppe@gmail.com" факсимільного зв`язку або іншими засобами зв`язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати заявки, або іншим способом, прийнятим для сторін.

Як передбачено п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Позивач зазначає, що ним було виконано умови договору, а саме поставлено відповідачеві товар, однак останній лише частково сплатив його вартість, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач до господарського суду відзив на позовну заяву не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24 вересня 2021 року постачальником, на підставі заявки покупця №002/ТОгмп від 21.09.2021 було поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000029 від 24.09.2021 та товарно-транспортної накладної №0029 від 24.09.2021 на загальну суму 181 128,00 грн, та було виставлено відповідний рахунок на оплату № СФ-0000034 від 24.09.2021.

Покупцем було лише частково оплачено вартість товару, поставленого за вищезазначеними заявкою та видатковою накладною, а саме у сумі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №СТА01724/2 від 22.10.2021.

24 вересня 2021 року постачальником, на підставі заявки покупця №003/ТОгмп від 23.09.2021 було поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000030 від 24.09.2021 на загальну суму 29 304,00 грн, та було виставлено відповідний рахунок на оплату № СФ-0000035 від 24.09.2021. Факт поставки товару, окрім видаткової накладної, також підтверджується товарно-транспортною накладною №0030 від 24.09.2021.

Однак покупцем не було сплачено вартість поставленого товару за вищезазначеними заявкою та видатковою накладною.

05 жовтня 2021 року постачальником, на підставі заявки покупця №004/ТОгмп від 24.09.2021 було поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000033 від 05.10.2021 року на загальну суму 330 950,40 грн та було виставлено відповідний рахунок на оплату № СФ-0000037 від 05.10.2021. Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №0033 від 05.10.2021.

Однак покупцем не було сплачено вартість поставленого товару за вищезазначеними заявкою та видатковою накладною.

05 листопада 2021 року постачальником, на підставі заявки покупця №005/ТОгмп від 04.11.2021 було поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000036 від 05.11.2021 на загальну суму 53 280,00 грн та було виставлено відповідний рахунок на оплату № СФ-0000040 від 05.11.2021. Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №0036 від 05.11.2021.

Однак покупцем не було сплачено вартість поставленого товару за вищезазначеними заявкою та видатковою накладною.

02 грудня 2021 року постачальником, на підставі заявки покупця №006/ТОгмп від 01.12.2021 було поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000038 від 02.12.2021 на загальну суму 227 270,40 грн та було виставлено відповідний рахунок на оплату № СФ-0000042 від 02.12.2021. Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №0038 від 02.12.2021.

Однак покупцем не було сплачено вартість поставленого товару за вищезазначеними заявкою та видатковою накладною.

Враховуючи наведене, суд встановив факт поставки позивачем товару за договором загальною вартістю 821 932,80 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відповідними довіреностями, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи часткову оплату в розмірі 100 000,00 грн, станом на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 721 932,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 4.1 договору, зобов`язання з оплати товару мало бути виконане відповідачем протягом 90 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 107 661,75 грн інфляційних втрат та 11 994,12 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 107 661,75 грн інфляційних втрат та 11 994,12 грн трьох процентів річних, відповідно за визначений позивачем період.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі ойл груп"</a> (01103, місто Київ, вулиця М. Бойчука, будинок 6, офіс 103, ідентифікаційний код юридичної особи 42785862) 721 932 (сімсот двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві) грн 80 коп. заборгованості, 107 661 (сто сім тисяч шістсот шістдесят одна) грн 75 коп. інфляційних втрат, 11 994 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 12 коп. та 12 623 (дванадцять тисяч шістсот двадцять три) грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко