Рішення

від 07.04.2023 по справі 910/66/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2023Справа № 910/66/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/66/23

За позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2"</a>;

про стягнення 16 228,39 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" звернулася з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2"</a> грошові кошти у розмірі 16 228,39 грн, з яких заборгованість за договором № 000135 від 26.12.2018 у розмірі 10 000,00 грн, пеня у розмірі 3 618,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 610,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/66/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/66/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2"</a>: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, яку відповідач отримав 03.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2018 року між Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" (далі - позивач, КП "Муніципальна охорона", виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2" (далі - відповідач, замовник), які разом іменуються сторони, укладено договір №000135 (далі - договір) про надання послуг охорони та реагування (далі - послуги з охорони).

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості, які ним обрані, в порядку та на умовах визначених цим договором. Обумовлений сторонами обсяг послуг та їх вартість вказується в додатку 1 до даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість обраних замовником послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. визначається сторонами у додатку 1 до даного договору.

Додатком № 1 від 26.12.2018 до договору №000135 від 26.12.2018 (далі - додаток), визначено перелік об`єктів, обумовлених послуг та протокол погодження договірної ціни на послуги.

В п. 1 додатку визначено об`єкт охорони: "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30, в Подільському районі м. Києва" та дату початку реагування - 26 грудня 2018 року.

Пунктом 2 додатку визначено обрані послуги (охорона об`єкта згідно з пунктом 1.3.1 Договору; реагування на сигнал "тривога" згідно з пунктом 1.3.2 договору; спостереження за об`єктом згідно з пунктом 1.3.3 договору) та погоджена їх вартість у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн щомісячно.

Як встановлено в п. 2.3. договору, оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на наданий виконавцем розрахунковий рахунок у відповідності до чинного законодавства України щомісячно на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Відповідно до пункту 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Додатковою угодою № 1 від 28 грудня 2019 року до договору пункт 8.1. викладено в наступній редакції: "цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але, в будь-якому випадку, до повного розрахунку між сторонами".

Додатковою угодою № 2 від 31 грудня 2020 року до договору пункт 8.1. викладено в наступній редакції: "цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але, в будь-якому випадку, до повного розрахунку між сторонами".

Додатковою угодою № 3 до договору пункт 8.1. викладено в наступній редакції: "цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2022 включно, але, в будь-якому випадку, до повного розрахунку між сторонами".

Позивач вказує, що на виконання договору ним було надано замовнику відповідні послуги, які були прийняті відповідачем без претензій по якості та строкам з охорони загальною вартістю 10 000,00 грн, однак на користь позивача оплату вартості наданих послуг у строк встановлений договором не здійснив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується документально, а саме:

- актом надання послуг № 293 від 31.12.2021 на суму 5 000,00 грн;

- актом надання послуг № 4 від 31.01.2022 на суму 5 000,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Зі вказаних актів вбачається, що позивачем надано відповідачеві послуг з охорони загальною вартістю 10 000,00 грн.

Вказане вище також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2018 року по квітень 2022 року, який складений, підписаний та скріплений печатками сторін і відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд встановив факт надання позивачем відповідачеві послуг з охорони загальною вартістю 10 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг та акт звірки розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, станом на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 000,00 грн.

За змістом частини 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 2.3 договору, зобов`язання з оплати вартості наданих послуг з охорони мало бути виконане відповідачем на умовах передоплати протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Позивач за прострочення строків оплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 610,04 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, а також з врахуванням положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 2 610,04 грн, відповідно за визначений позивачем період.

Також позивачем за прострочення строків оплати за надані послуги, нараховано 3 618, 35 грн пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що замовник за несвоєчасну оплату або неналежне виконання своїх обов`язків щодо оплати наданих виконавцем послуг зобов`язується оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день на суму невиконаних зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3 618, 35 грн пені підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2"</a> (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 41037587) на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 26, ідентифікаційний код 41680696) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 3 618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) грн 35 коп. пені, 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн 04 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко