Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/1680/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/1680/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Крафт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Лайн" про стягнення 84 989,15 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Крафт" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Лайн" (далі - Підприємство) 84 989,15 грн, з яких: 80 000,00 грн - основний борг, 4 232,99 грн - інфляційні втрати, 756,16 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару за платіжним дорученням від 2 лютого 2022 року № 193 на суму 80 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2023 року відкрито провадження у справі № 910/1680/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 6 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/1680/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, місто Київ, вулиця Верховинна, будинок 80, квартира 51.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Підприємству.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 6 лютого 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21 березня 2023 року на адресу суду від позивача надійшло повідомлення про те, що ціна позову не змінилася.

24 березня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди Товариство на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури від 2 лютого 2022 року № 10 перерахувало останньому попередню оплату за товар у сумі 80 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 2 лютого 2022 року № 193.

З матеріалів справи вбачається, що обумовлений товар Підприємство позивачу не поставило, у зв`язку з чим 26 вересня 2022 року Товариство направило на адресу відповідача вимогу від вказаної дати № 877, у якій просило повернути отриману передоплату за товар у розмірі 80 000,00 грн у семиденний строк від дня її отримання. Проте зазначена вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 80 000,00 грн попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які підтверджують факт поставки обумовленого товару, а також доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства про стягнення вищезазначеної суми.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо повернення отриманих коштів, позивач також просив суд стягнути з відповідача 756,16 грн трьох процентів річних та 4 232,99 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 1 жовтня 2022 року по 23 січня 2023 року на суму попередньої оплати.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 26 вересня 2022 року Товариство направило Підприємству вимогу № 877 про повернення попередньої оплати в розмірі 80 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 26 вересня 2022 року № 0215606972276, а також накладною та фіскальним чеком від вказаної дати за вказаним номером.

За частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт отримання Підприємством вказаної претензії, а також доказів щодо неможливості її вручення відповідачу. Відповідні докази відсутні й у матеріалах цієї справи.

У той же час, суд позбавлений можливості самостійно перевірити день отримання вказаної вимоги відповідачем чи день складання повідомлення про неможливість її вручення Підприємству, оскільки на момент ухвалення рішення у даній справі на вебсайті оператора поштового зв`язку відсутня інформація про поштове відправлення від 26 вересня 2022 року за № 0215606972276.

Оскільки позивач не довів належними да допустимими доказами обґрунтованість початкової дати, з якої ним було здійснено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства про стягнення вказаних компенсаційних виплат є необґрунтовано, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2022 року між Товариством та Адвокатським бюро "Ярослава Кіндрася" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати позивачу правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені даним правочином, а позивач - оплатити надані послуги та фактичні витрати.

Згідно з пунктом 1.2. договору правова допомога позивачу по цьому правочину включає юридичні послуги при примусовому стягненні з Підприємства 80 000,00 грн, сплачених згідно з платіжним дорученням від 2 лютого 2022 року № 193.

Вартість правової допомоги до даному договору визначається фактом надання таких послуг відповідно до додатку № 1 до вказаної угоди "Перелік та вартість правової допомоги" (пункт 3.1. договору).

За пунктом 3.3. зазначеної угоди клієнт сплачує Бюро вартість правової допомоги, зазначену в пункті 3.1. договору, у такому порядку: 10 000,00 грн - попередня оплата, що сплачується протягом двох днів з моменту отримання рахунку; решта вартості правової допомоги сплачується за результатами наданих послуг відповідно до додатку № 1 цього договору протягом двох банківських днів з моменту надіслання на електронну адресу позивача рахунку на оплату.

Судом встановлено, що 16 березня 2023 року між сторонами підписано додаток № 1 до договору "Перелік та вартість правової допомоги", за яким Бюро надало позивачу професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

Також судом встановлено, що Бюро виставило Товариству рахунок на оплату послуг з надання правової допомоги за договором від 27 грудня 2022 року № 24, який був повністю сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 27 грудня 2022 року № 2191. Копії вказаних документів містяться в матеріалах даної справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про те, що понесений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката, що покладається на Підприємство, складає 9 412,96 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Лайн" (03115, місто Київ, вулиця Верховинна, будинок 80, квартира 51; ідентифікаційний код 42686594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Крафт" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 17, корпус 93-А; ідентифікаційний код 39622148) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 2 526 (дві тисячі п`ятсот двадцять шість) грн 44 коп. судового збору та 9 412 (дев`ять тисяч чотириста дванадцять) грн 96 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко