Рішення

від 07.04.2023 по справі 910/13359/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2023Справа №910/13359/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" та 2. Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит"

про солідарне стягнення 257 172,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" та Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит" про солідарне стягнення 257 172,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" вказує, що Приватним акціонерним товариством "Фанери та Плити" не оплачено спожиту у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року згідно Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460046 від 02.07.2012 теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача-1 виник борг у розмірі 220 788,77 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 свого грошового зобов`язання за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460046 від 02.07.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" стверджує про наявність правових підстав для нарахування у період з 01.04.2022 по 17.11.2022 інфляційних втрат у розмірі 33 160,44 грн. та 3% річних у розмірі 3 223,12 грн.

Натомість позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит" обґрунтовані тим, що згідно Договору поруки від 20.03.2018 відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460046 від 02.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 відкрито провадження у справі №910/13359/22; визнано її малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 06.12.2022 була надіслана Приватному акціонерному товариству "Фанери та Плити" 07.12.2022 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 1), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та була вручена відповідачу-1 13.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493212431.

Приватному акціонерному товариству "Трудовий колектив Фанплит" також було 07.12.2022 надіслано ухвалу суду від 06.12.2022 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 1), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та ухвала була вручена відповідачу-2 13.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493212440.

Згідно пункту 3) частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3) ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачам ухвали суду від 06.12.2022 є 13.12.2022 (день проставлення у поштових повідомленнях №0105493212431 та №0105493212440 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/13359/22 встановлено відповідачам строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення іншим учасникам справи - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, відповідачі повинні були подати відзив на позов у строк до 02.01.2023 включно.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористались, відтак справа №910/13359/22 підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.07.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "Фанери та Плити" (покупець) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460046 (надалі - Договір), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого енергопостачальна організація зобов`язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у додатку №1 до договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами по групах споживачів, що затверджені розпорядженням (рішенням) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв`язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо тощо), а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію згідно умов даного договору.

Згідно п. 6.5 Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній період, що включають в себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

У пункті 6.6 Договору зазначено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов`язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним), письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною (п. 6.8 Договору).

Даний договір укладений на термін з 01.07.2012 по 01.07.2013 і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

20.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Трудовий колектив Фанплит" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Фанери та Плити" (боржник) укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки), у відповідності до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по сплаті за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 №460046, укладеним між кредитором та боржником.

У пункті 2.1 Договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, які виникли за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 №460046, укладеним між кредитором та боржником.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання (п. 3.1 Договору поруки).

Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що у разі порушення боржником виконання умов основного договору по сплаті за спожиті послуги поручитель має виконати зобов`язання боржника у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

У разі невиконання боржником зобов`язання за основним договором кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання поручителем (п. 5.1 Договору поруки).

Строк дії цього договору збігається зі строком дії основного договору (п. 7.1 Договору поруки).

22.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Приватним акціонерним товариством "Фанери та Плити" склали акт №454 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022.

23.10.2021 об`єкт №4450280 за адресою: вул. Російська, буд. 37 було підключено до опалення, що підтверджується підписаним представниками сторін нарядом №6532/1 від 23.10.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем-1 порушено договірні зобов`язання з оплати теплової енергії, внаслідок чого, за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року у відповідача виник борг за Договором, який на день подання позову становить 220 788,77 грн. Відтак позивач вважає, що наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідача-1, як боржника, та відповідача-2, як поручителя відповідача-1, боргу у розмірі 220 788,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 160,44 грн. та 3% річних у розмірі 3 223,12 грн.

Дослідивши зміст укладеного позивачем та відповідачем-1 Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення однією із сторін іншої сторонине пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору про наявність у неї заперечень щодо продовження строку дії Договору , а також враховуючи складення сторонами у 2021 році акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2022 рік у відповідності до п. 10.1 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року з поставки теплової енергії відповідачу-1 позивачем було подано до суду відомості з показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії у загальному об`ємі 163,8808 Гкал загальною вартістю 230 788,77 грн. Вказані відомості були вручені представнику відповідача-1, що підтверджується власноручним підписом останнього на відповідних документах.

Водночас в матеріалах справи відсутні акти приймання-передавання товарної продукції за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року, однак сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній період, що включають в себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Доказів виконання відповідачем п. 6.5 Договору з отримання актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Крім того, позивач стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у таких твердженнях, що відповідачем у вересні 2022 року було частково погашено борг перед позивачем за спожиту у лютому 2022 року теплову енергію у сумі 10 000,00 грн.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" докази на підтвердження постачання відповідачу-1 у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року теплової енергії у гарячій воді у загальному об`ємі 163,8808 Гкал загальною вартістю 230 788,77 грн. доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідачі своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" Приватному акціонерному товариству "Фанери та Плити" теплової енергії у заявлених позивачем обсязі та вартості не скористались.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачами не спростовано здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року постачання теплової енергії Приватному акціонерному товариству "Фанери та Плити" загальною вартістю 230 788,77 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У пункті 6.6 Договору зазначено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 6.6 Договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплати послуг охорони - не пізніше 25 числа поточного місяця.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач-1 як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії до 25 числа поточного місяця міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати спожитої теплової енрегії за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач-1 міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати спожитої теплової енрегії у кожному місяці для його виконання не пізніше 25 числа поточного місяця, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Фанери та Плити" повинне було оплачувати спожиту теплову енергію щомісячно у наступні терміни:

- за спожиту у лютому 2022 року вартістю 91 528,77 грн. - до 25.02.2022 включно;

- за спожиту у березні 2022 року вартістю 75 087,87 грн. - до 25.03.2022 включно;

- за спожиту у квітні 2022 року вартістю 22 365,48 грн. - до 25.04.2022 включно;

- за спожиту у травні 2022 року вартістю 8 391,04 грн. - до 25.04.2022 включно;

- за спожиту у вересні 2022 року вартістю 14 276,71 грн. - до 25.09.2022 включно;

- за спожиту у жовтні 2022 року вартістю 19 138,90 грн. - до 25.10.2022 включно.

Як зазначалось, позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що 28.09.2022 відповідачем-1 було частково сплачено за спожиту у лютому 2022 року теплову енергію кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Інших доказів оплати спожитої відповідачем-1 у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року теплової енергії у гарячій воді матеріали справи не містять, а відповідачами не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, наявність та обсяг боргу Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачами не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення суми основного боргу у розмірі 220 788,77 грн. (230 788,77 грн. загальної вартості спожитої теплової енергії - 10 000,00 грн. сплачених відповідачем-1) є обґрунтованою та правомірною.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 свого грошового зобов`язання за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460046 від 02.07.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" стверджує про наявність правових підстав для нарахування у період з 01.04.2022 по 17.11.2022 інфляційних втрат у розмірі 33 160,44 грн. та 3% річних у розмірі 3 223,12 грн.

Судом встановлено, що відповідач-1 обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Судом враховано, що строк оплати спожитої теплової енергії настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач-1 не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити спожиту теплову енергію після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо. В той час, як сам факт повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України не є форс-мажорною обставиною.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, прийшов до висновку про правомірність нарахування Приватному акціонерному товариству "Фанери та Плити" 3% річних у розмірі 3 217,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 26 841,09 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою інфляційних втрат та сумою інфляційних втрат, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" було невірно розраховано суму інфляційних втрат, яка підлягала нарахуванню на 8 391,04 грн. боргу за період з 01.07.2022 по 17.11.2022 та зазначено, що розмір інфляційних складає 8 391,04 грн. замість 594,08 грн.

Щодо відмінності між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, то судом було розраховано 3% річних, які підлягають нарахуванню на 81 528,77 грн. боргу за період з 01.04.2022 по 17.11.2022 у розмірі 1 547,93 грн. (в той час як позивачем визначено 1 553,63 грн.). Суд не вбачає за можливе пояснити яким чином позивачем було розраховано 3% річних в більшому розмірі, ніж за розрахунками суду, зважаючи на те, що розрахунок здійснювався за той самий період і на ту саму суму боргу.

Разом з тим, 20.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Трудовий колектив Фанплит" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Фанери та Плити" (боржник) укладено Договір поруки.

За вказаним договором поруки поручитель (відповідач-2) зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань боржника (відповідача-1) по сплаті за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 №460046, укладеним між кредитором та боржником.

У пункті 2.1 Договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, які виникли за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 №460046, укладеним між кредитором та боржником.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що під "зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії" сторони мали на увазі обов`язок зі сплати вартості спожитої теплової енергії.

Таким чином, відповідач-2 є солідарним боржником за зобов`язанням зі сплати боргу з оплати спожитої теплової енергії.

В свою чергу інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Таким чином, інфляційні втрати є складовою боргу з оплати спожитої теплової енергії, а відтак відповідач-2 також солідарно відповідає за зобов`язання відповідача-1 зі сплати нарахованих на основну суму боргу інфляційних втрат.

В той же час, 3% річних не є частиною основної суми боргу, в той час як Договір поруки не передбачає зобов`язань відповідача-2 відповідати за виконання зобов`язань боржником із сплати нарахованих на основну суму боргу 3% річних, а відтак у Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит" відсутній солідарний обов`язок в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" підлягають частковому задоволенню: з Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" та Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит" підлягають солідарному стягненню сума боргу у розмірі 220 788,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 26 841,09 грн.; з Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 3 217,42 грн.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу позивача, що солідарне стягнення суми судових витрат ні Договором поруки, ні законом не передбачено.

В поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено до відповідачів вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача 257 172,33 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення

257 172,33 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 3 857,58 грн.

В той же час, як вбачається із платіжного доручення №3851902066 від 23.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3 857,59 грн.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає розподілу між сторонами.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача-2 із вимогою про сплату боргу, як це передбачено п. 4.1 Договору поруки, то суд приходить до висновку, що на момент подання даного позову Приватним акціонерним товариством "Трудовий колектив Фанплит" не було порушено прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", оскільки строк виконання зобов`язання боржника (протягом 5 днів з дня отримання вимоги кредитора) на момент пред`явлення позову не настав, а відтак суд розподіляє судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог між позивачем та відповідачем-1.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 1; ідентифікаційний код 00274690) та Приватного акціонерного товариства "Трудовий колектив Фанплит" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 1; ідентифікаційний код 32960308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код 37739041) суму боргу у розмірі 220 788 (двісті двадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 77 коп. та інфляційні втрати у розмірі 26 841 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 09 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фанери та Плити" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 1; ідентифікаційний код 00274690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код 37739041) 3% річних у розмірі 3 217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 3 762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 70 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.04.2023.

Суддя Р.В. Бойко