Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/12152/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/12152/22

За позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл"

про стягнення 416 400,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (далі - позивач, ДП "МТП "Южний") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" (далі - відповідач, ТОВ "Альфавайл") про стягнення збитків у сумі втраченого податкового кредиту - 416 400,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Договору № Т/СН-179/18 від 08.10.2018 та податкового законодавства (зокрема ст. 201 Податкового кодексу України) в частині виконання обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх надання позивачу, позивач поніс збитки у сумі втраченого податкового кредиту - 416 400,00 грн, оскільки позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 позовну заяву ДП "МТП "Южний" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.12.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 09.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 позовну заяву ДП "МТП "Южний" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12152/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12152/22.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 910/121529/22 була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача Україна, 02000, м. Київ, вул. Лодигіна, буд. 2, яка підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, направлене відповідачу, було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 910/12152/22 було надіслано за належною адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.10.2018 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (далі - ДП покупець, позивач, ДП "МТП "Южний") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" (далі - постачальник, відповідач, ТОВ "Альфавайл") укладено Договір № Т/СН-179/18 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити покупцю товар (далі - товар), зазначений у Специфікації, що є Додатком № 1, відповідно до цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Вказаний правочин, а також Специфікація (Додаток № 1 до нього), підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в Додатку № 1 до цього Договору.

У Додатку № 1 до Договору (Специфікації) сторони погодили найменування товару, що поставляється за цим Договором, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару з ПДВ та без ПДВ.

За змістом пункту 2.1 Договору його ціна становить 2 498 400,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 416 400,00 грн, що еквівалентно 75 916,13 євро за офіційним курсом 1 євро = 32,91 грн, встановленим Національним банком України на 17.09.2018 (дата проведення електронного аукціону). Оплата за Договором здійснюється в гривнях.

Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переводом коштів на рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки конкретної партії товару, згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві.

Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю та комплектністю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної (пункт 4.4 Договору).

Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Договору на постачальника покладено обов`язок надати покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is." або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 498 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 416 400,00 грн), що підтверджується:

- видатковими накладними № 2 від 16.11.2018 на суму 2 138 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 356 400,00 грн), № 4 від 23.11.2018 на суму 360 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн), підписаними представниками сторін;

- товарно-транспортними накладними № Р2 від 16.11.2018, № Р4 від 23.11.2018;

- приймальними актами № 148 від 16.11.2018, № 367 від 23.11.2018 з додатками до них.

Поставлена відповідачем на підставі вищенаведених товаророзпорядчих документів продукція була оплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 10913 від 22.11.2018 на суму 2 138 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 356 400,00 грн) та платіжного доручення № 22852 від 06.12.2018 на суму 360 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн).

Проте, на твердження позивача, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач належним чином не оформив податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 416 400,00 грн та завдавши таким чином позивачу збитків у зазначеному розмірі.

Враховуючи наведене, позивач звернутися з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у сумі втраченого податкового кредиту - 416 400,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом абзаців 1, 2, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, в силу приписів статті 201 Податкового кодексу України обов`язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних покладено на ТОВ "Альфавайл", як продавця за Договором.

Крім того, підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Договору на постачальника (відповідача) покладено обов`язок надати покупцю (позивачу) податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is." або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.

Судом встановлено, що за результатами господарських операцій з поставки товару, які підтверджуються видатковими накладними № 2 від 16.11.2018 на суму 2 138 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 356 400,00 грн), № 4 від 23.11.2018 на суму 360 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн), ТОВ "Альфавайл" (відповідачем) складено в електронній формі та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні: № 2 від 16.11.2018 на суму 2 138 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 356 400,00 грн), № 4 від 23.11.2018 на суму 360 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн).

Проте податковим органом було зупинено реєстрацію вищенаведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України із посиланням на те, що такі накладні відповідають вимогами підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку", а також запропоновано відповідачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.11.2018 та від 13.12.2018, а також відповідними роздруківками із системи "M.E.Doc".

Разом із тим, відповідачем у встановленому порядку вищенаведені вимоги податкового органу виконано не було, вищенаведені податкові накладні не відкориговано та, відповідно, не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та відповідачем не спростовані.

Судом також враховано, що за умовами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як вбачається зі змісту наданого ДП "МТП "Южний" (позивачем) витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 233392, сформованого на запит позивача № 233392, станом на 26.10.2022 року податкові накладні від 16.11.2018 № 2, від 23.11.2018 № 4 у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 року в справі № 918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Слід також зазначити, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 року в справі № 910/3338/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними № 2 від 16.11.2018 на суму 2 138 400,00 грн (у тому числі ПДВ - 356 400,00 грн), № 4 від 23.11.2018 на суму 360 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн), що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідні суми ПДВ - 356 400,00 грн та 60 000,00 грн, а всього 416 400,00 грн.

За встановлених судом обставин, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 416 400,00 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 416 400,00 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача цієї суми грошових коштів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

За таких обставин, позовні вимоги ДП "МТП "Южний" до ТОВ "Альфавайл" про стягнення 416 400,00 грн збитків підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви - 6 246,00 грн, а також з розміру транспортних витрат позивача, необхідних для забезпечення доставки представника підприємства до суду для прийняття участі у судових засіданнях (залежить від фактичної кількості проведених судових засідань) та витрат на здійснення поштових відправлень процесуальних документів у даній справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 6 246 грн покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Розгляд даної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Враховуючи наведене, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем транспортних витрат для забезпечення доставки представника позивача до суду для прийняття участі у судових засіданнях.

Судом також встановлено, що в матеріали справи наявні докази понесених позивачем витрат у сумі 147,60 грн на здійснення поштових відправлень процесуальних документів у даній справі відповідачу.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, витрати позивача у сумі 147,60 грн, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" (Україна, 02000, м. Київ, вул. Лодигіна, буд. 2; ідентифікаційний код 42055853) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (Україна, 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 13; ідентифікаційний код 04704790) 416 400,00 грн (чотириста шістнадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.) збитків, 6 246 грн (шість тисяч двісті сорок шість гривень 00 коп.) судового збору, 147,60 грн (сто сорок сім гривень 60 коп.) витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА