Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/1371/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/1371/23За договором Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс 3"

про стягнення 100330,65 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс 3" (далі - Відповідач) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Позивач) боргу та санкцій за договором про надання в експлуатацію майданчика для паркування, утримання та облаштування №ДНП-2019-03/04 від 01.03.2019, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити за користування майданчиком для паркування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1371/23, призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, пр-т Тичини, 20).

Із залученого до матеріалів справи конверту, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверт було повернуто суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформації щодо наявності у відповідача іншої поштової адреси у суду та позивача відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто, його власною волею, оскільки відомості, зокрема, про адресу місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подає сам відповідач.

За відсутності відзиву у даній справі суд вирішує спір за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 між Позивачем (сторона-1) та Відповідачем (сторона-2) укладено Договір №ДНП-2019-03/04 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого сторона-1 передає за плату стороні-2 в експлуатацію 54 (п`ятдесят чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Дніпровський район, пр.-т Тичини, 1-в, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - майданчик для паркування), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Згідно з п. 2.2.6 Договору сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно умов цього Договору.

За умовами п. 4.1 Договору плата сторони-2 стороні-1 згідно даного Договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Договору плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата. Плата за місяць в якому укладено договір здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 20 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату (п. 4.4 Договору).

Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 3.3 цього Договору не звільняє сторону-2 від зобов`язань щодо оплати (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022.

30.12.2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою строк дії Договору змінено на 31.12.2025.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2019 між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика.

Позивач зазначає, що у період з березня по листопад 2022 року (за виключенням квітня 2022 року) відповідач отримав послуги з експлуатації паркувального майданчика за Договором, однак не здійснив відповідної оплати, у зв`язку із чим у останнього утворився боргу на суму 80730 грн.

Листами від 29.08.2022 та від 28.09.2022 Позивач просив Відповідача погасити утворену на той час суму боргу за утримання в експлуатації паркувальний майданчик за Договором. Відповідні листи були направлено поштою на адресу Відповідача, на підтвердження чого Позивачем долучено відповідні докази.

Однак Відповідач не надав відповіді на вказані листи та борг за Договором позивачу не оплатив, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, передбачено, що відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852).

Згідно з пунктом 17.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням II сесії VI скликання КМР від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила) паркування транспортних засобів - це тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Збір за паркування транспортних засобів - це місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету м. Києва.

Плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова.

Відповідно до підпункту 17.3.1 пункту 17.3 Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору Позивач за період березень 2022 року, травень 2022 року - листопад 2022 року надав Відповідачу в експлуатацію майданчик для паркування, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 1572 від 31.03.2022 на суму 10881 грн, №2063 від 31.05.2022 на суму 5616 грн, №2433 від 30.06.2022 на суму 10530 грн, № 2958 від 31.07.2022 на суму 10881 грн, № 3614 від 31.08.2022 на суму 10881 грн, №4294 від 30.09.2022 на суму 10881 грн, № 4926 від 31.10.2022 на суму 10881 грн та №5590 від 30.11.2022 на суму 10881 грн, а загалом на суму в розмірі 80730 грн.

Вказані акти надання послуг за Договором на загальну суму 80730 грн підписані в односторонньому порядку позивачем.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням позивача. У випадку не підписання відповідачем акту в строк до 20 числа акт приймання-передачі наданих в попередньому місяці послуг вважається підписаним останнім без зауважень.

Оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання актів надання послуг за спірний період, суд дійшов висновку, що відповідно до умов пункту 3.4 Договору вказані послуги вважаються прийнятими Відповідачем без зауважень.

Позивачем під час проведення нарахування плати по Договору взято до уваги положення рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 року та положення рішення Київської міської ради №4577/4618 від 14.05.2022 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 6554,84 грн, 3% річних у сумі 1100,75 грн та пеню у сумі 11945,06 грн за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 5.2 Договору визначено, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що такий розрахунок є невірним, оскільки позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За розрахунком суду, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3013,80 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 44,23 грн позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснено арифметично невірно, та за розрахунками суду з відповідача підлягає стягненню 6124,01 грн, у решті заявленої суми інфляційних втрат 430,83 грн позивачу належить відмовити.

Також здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1097,20 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 3,55 грн позивачу належить відмовити.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись 86, 129, ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс 3" (м. Київ, проспект Тичини, 20; ідентифікаційний код 41752090) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) 80730 (вісімдесят тисяч сімсот тридцять) грн боргу, 3013 (три тисячі тринадцять) грн 80 коп. пені, 1097 (одну тисячу дев`яносто сім) грн 20 коп. 3% річних, 6124 (шість тисяч сто двадцять чотири) грн 01 коп. інфляційних втрат та 2433 (дві тисячі чотириста тридцять три) грн 45 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.