Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/14560/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/14560/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудфасад" (Україна, 01040, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 40264864)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецєвробуд" (Україна, 01135, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 20 А; ідентифікаційний код: 42593180)

про стягнення 37 400,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудфасад" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецєвробуд" (далі - відповідач) про стягнення 37 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди майна № 25 від 20.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01135, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 20 А.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.01.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

15.02.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.01.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 про відкриття провадження у справі № 910/14560/22 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 09.01.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудфасад" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецєвробуд" (орендар) було укладено Договір оренди майна № 25 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування люльки будівельні в комплекті згідно Специфікації, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами пунктів 3.2, 3.4 Договору факт передачі майна та технічної документації згідно Специфікації орендарю посвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами, скріплюється їх печатками та є невід`ємною частиною цього Договору. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку оренди майна. Датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад орендодавця, що фіксується в акті приймання-передачі.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна оренди одиниці майна (однієї люльки в комплекті) за 1 місяць становить 6 000,00 грн.

Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється оренда майна. Оплата оренди майна здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

- орендна плата за перший розрахунковий період вноситься після укладення цього Договору протягом 5 календарних днів, однак в будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду (пп. 2.7.1);

- за другий та кожний наступний розрахунковий періоди орендна плата вноситься за 5 днів до початку розрахункового періоду (п. 2.7.2).

У п. 2.8 Договору визначено, що неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди обладнання шляхом множення кількості діб оренди на тариф за 1 добу. При цьому, у разі виявлення розбіжностей між сплаченою орендною платою орендарем та орендною платою, виставленою орендодавцем, орендар зобов`язаний сплатити різницю між сплаченою орендною платою за розрахунковий період та орендною платою, виставленою орендодавцем протягом 3 календарних днів від дати одержання відповідного рахунку.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що в кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період. У разі, якщо орендар з будь-яких причин ухиляється від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту приймання-передачі наданих послуг орендарю.

Згідно з п. 9.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

У Специфікаціях № 1 від 20.04.2021 та № 2 від 23.04.2021, які є Додатками № 1 та № 9 до Договору відповідно, сторони узгодили найменування, кількість та ціну майна, яке надається в користування.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором зі сплати орендної плати за період з жовтня по грудень 2021 року належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 37 400,00 грн, до сплати якої позивач спонукав відповідача шляхом направлення претензії від 09.11.2022.

З огляду на те, що відповідач не погасив заборгованість з орендної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 37 400,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем починаючи з квітня 2021 року орендованим майном, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані та скріплені печатками сторін Акти прийому-передачі № 1 від 20.04.2021, № 2 від 20.04.2021, № 3 від 20.04.2021, № 4 від 23.04.2021, № 5 від 23.04.2021 та № 6 від 23.04.2021.

Докази повернення відповідачем орендованого майна із користування в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження фактичного користування орендованим майном, позивачем надано односторонньо підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000101 від 01.11.2021 на суму 9 000,00 грн, №ОУ-0000106 від 30.11.2021 на суму 14 000,00 грн та №ОУ-0000110 від 31.12.2021 на суму 14 400,00 грн, які позивачем були направлені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладної № 0215208500402 від 18.07.2022.

У п. 2.11 Договору сторони узгодили, що у разі, якщо орендар з будь-яких причин ухиляється від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту приймання-передачі наданих послуг орендарю.

Відтак, зважаючи на встановлений судом факт направлення позивачем вищевказаних актів відповідачу, суд приймає їх як належні докази на підтвердження користування відповідачем орендованим майном.

Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, у орендаря, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення розділу 2 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно за 5 днів до початку розрахункового періоду на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

Приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 400,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 37 400,00 грн заборгованості.

Судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати - 663,16 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецєвробуд" (Україна, 01135, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 20 А; ідентифікаційний код: 42593180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудфасад" (Україна, 01040, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 40264864) заборгованість в розмірі 37 400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2023

Суддя О.В. Нечай