Рішення

від 15.03.2023 по справі 911/2231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2231/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ритуальна служба Пам`ять

до Боярської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - громадської організації Міжнародна Фундація Сімейна Пам`ять,

про стягнення збитків,

за участю представників:

позивача: Лесика Б.Б. адвоката (ордер, серії АС №1047315, від 27.10.2022 року);

відповідача: Горбатюк І.М. (виписка з ЄДР);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Макарчука Л.Л. адвоката (ордер, серії АА №0024233, від 06.12.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Ритуальна служба Пам`ять (далі позивач) до Боярської міської ради (далі відповідач) про стягнення збитків у сумі 483 085,87 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про організацію виконання будівельних робіт №08/16/Б від 08.08.2016 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - громадську організацію Міжнародна Фундація Сімейна Пам`ять (далі третя особа), підготовче засідання призначене на 07 грудня 2022 року.

06 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про огляд судом оригіналів документів, долучених до позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2022 року, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача у підготовчому засіданні заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи у засіданні просив позовні вимоги задовільнити.

У підготовчому засіданні оголошена перерва до 04 січня 2023 року.

12 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

30 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка була долучена до матеріалів справи.

04 січня 2023 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти задоволення клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву заперечував. Крім цього, просив поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, проти задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву заперечувала.

Представник третьої особи у засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву заперечував, проти задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву не заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відповіді на відзив на позовну заяву, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини пропуску процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву поважними, поновив їх та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

17 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У засіданні представник відповідача заявила клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Представники позивача та третьої особи у засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання представника відповідача заперечували.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву поважним, поновив його та прийняв до розгляду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 15 березня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи у засіданні надав пояснення щодо обставин справи, просив суд позовні вимоги задовільнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 15 березня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

08 серпня 2016 року міжнародною громадською організацією "Фундація Сімейна Пам`ять", виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, товариством з обмеженою відповідальністю "Ритуальна служба "Пам`ять" (далі позивач) та комунальним підприємством "Ритуал" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області був укладений договір №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі - договір №08/16/Б).

Міжнародною громадською організацією "Фундація Сімейна Пам`ять" була змінена назва на громадську організацію Міжнародна Фундація Сімейна Пам`ять (далі третя особа), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, долученим до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представник Боярської міської ради (далі відповідач) послалась на те, що Боярська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки виконавчий комітет Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не був юридичною особою, тому права та обов`язки, які виникли на підставі договору №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт від 08.08.2016 року, на думку представника відповідача, не можуть бути передані Боярській міській раді.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

До матеріалів справи долучено рішення Боярської міської ради "Про початок реорганізації Тарасівської, Забірської, Малютянської, Княжицької, Новосілківської (Макарівського району), Дзвінківської (Васильківського району) сільських рад шляхом приєднання до Боярської міської ради" №2/16 від 04.12.2020 року (далі рішення №2/16).

Так, пунктом 2 рішення №2/16 встановлено, що Боярська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Тарасівської сільської ради.

Відповідно до п. 2.1 договору №08/16/Б, предметом цього договору є діяльність сторін направлена на створення (будівництво), та подальше утримання і використання об`єкта будівництва на земельній ділянці із розподілом прав та обов`язків між сторонами, що виникають із цього договору.

При цьому, земельна ділянка - земельна ділянка, площею 10,2293 га (кадастровий номер 3222486601:01:003:5042) що належить на праві власності виконавчому комітету Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області (право власності підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30353571 та передана в постійне безоплатне користування комунальному підприємству "Ритуал" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (рішення Тарасівської сільської ради VIII-сесії VII скликання від 14 липня 2016 р. №12) та розташована за адресою: 08161, с. Тарасівка вул. Київська, 69-А (п. 1.1.1 договору №08/16/Б).

Проект - проект сільського кладовища «Пам`ять» розроблений «УкрНДІпроцивільсільбуд» на підставі рішення Тарасівської сільської ради VI-сесїї XXIV скликання від 22.04.2003 р. та розпорядження виконавчого комітету Тарасівської сільської ради №96 від 16.04.2004 р., який є власністю позивача (п. 1.1.2 договору №08/16/Б).

Об`єкт - сільське кладовище «Пам`ять», за адресою: 08161, с. Тарасівка, вул. Київська, 69-А, що планується побудувати на земельній ділянці відповідно до погодженого сторонами проекту та ввести його в експлуатацію (п. 1.1.3 договору №08/16/Б).

Згідно з п. 4.8 договору №08/16/Б, позивач за цим договором отримує право власності на споруди, що виникли на земельній ділянці в процесі спорудження об`єкта з усіма правами власника відповідно до чинного законодавства України (п.п. 4.8.1 договору №08/16/Б), а також отримує виключне право на здійснення ритуальної діяльності на об`єкті (п.п. 4.8.2 договору №08/16/Б).

21 лютого 2017 року сторонами укладена додаткова угода №3 до договору від 08 серпня 2016 р. №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі додаткова угода №3), відповідно до п. 1 якої, сторони дійшли згоди п. 4.8.2 договору викласти у наступній редакції: "4.8.2. Отримує першочергове право на здійснення ритуальної діяльності на об`єкті".

Відповідно до п. 4.9 договору №08/16/Б, виконавчий комітет Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області та комунальне підприємство "Ритуал" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області отримують право безоплатного виділення місць поховань для членів територіальної громади с. Тарасівка у секторах, призначених для одиноких та подвійних поховань, а саме: сектори 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 24, 25, 27, 28 відповідно до план-схеми нумерації та функціонального призначення секторів на кладовищі «Пам`ять».

Пунктом 4.10 договору №08/16/Б встановлено, що третя особа отримує виключне право безоплатного розпорядження (виділення) місць поховань, призначених для проведення родинних поховань, поховань за національною та/або релігійною ознакою, тощо для своїх членів та їх родин, а саме: сектори 3, 4, 7, 8, 11, 12, 15, 16, 19, 20, 22, 23, 26, 29, 30 відповідно до план-схеми нумерації та функціонального призначення секторів на кладовищі «Пам`ять».

17 січня 2017 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі додаткова угода №1), відповідно до п. 1 якої, пункти 4.9 - 4.10 договору викладені в такій редакції:

« 4.9. Виконавчий комітет Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області та комунальне підприємство "Ритуал" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області отримують право безоплатного виділення місць поховань для членів територіальної громади с. Тарасівка у секторах 1 -16, відповідно до план-схеми нумерації та функціонального призначення секторів на кладовищі «Пам`ять».

4.10. Третя особа отримує виключне право безоплатного виділення (розпорядження) місць поховань, призначених для проведення поховань для своїх членів та їх родин, поховань за національною та/або релігійною ознакою, тощо, у секторах 17-30 відповідно до план-схеми нумерації та функціонального призначення секторів на кладовищі «Пам`ять»".

Згідно з п. 5.1 договору №08/16/Б, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє на протязі всього часу функціонування Об`єкта.

Відповідно до п. 5.2 договору №08/16/Б, одностороннє розірвання договору не допускається.

Пунктом 6.1 договору №08/16/Б встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається. Зміни та доповнення до договору оформляються у письмовій формі та набирають чинності за умови їх підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2 договору №08/16/Б, даний договір, всі зміни і доповнення до нього є обов`язковими для виконання правонаступниками сторін.

За твердженнями представника позивача, рішенням "Про нове сільське кладовище на південній околиці села" від 20 січня 2006 року Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області вирішила схвалити проект нового сільського кладовища на південній околиці села, наданий товариством з обмеженою відповідальністю "Ритуальна служба "Пам`ять", та надати новому сільському кладовищу на південній околиці села власне ім`я та адресу: кладовище "Пам`ять", 08161, село Тарасівка, вулиця Київська, 69-А, затвердити план схему нумерації та функціональне призначення секторів на кладовищі «Пам`ять», а також надати позивачу функції організатора і розпорядника похоронної справи та право здійснення поховань (перепоховань) і надання ритуальних послуг на кладовищі «Пам`ять».

22 липня 2016 року виконавчий комітет Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області звернувся до позивача з листом №493, в якому просив позивача розпочати виконання підготовчих будівельних робіт, спрямованих на створення та благоустрій сільського кладовища "Пам`ять", за адресою: 08161, село Тарасівка, вулиця Київська, 69-А, відповідно до проекту, схваленого вищевказаним рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

05 серпня 2016 року позивач уклав договір №1-ЛА на виконання проектних робіт (далі договір №1-ЛА) із товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ", відповідно до п. 1.1 якого, позивач доручив, а товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ" забезпечувало виконання робіт з розроблення проектної документації "Проект підготовчих робіт "Будівництво сільського кладовища по вул. Київська 69а в с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області", а позивач зобов`язувався прийняти їх і сплатити товариству з обмеженою відповідальністю "ДІМ" вартість виконаних робіт.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ" позивачу був надісланий проект підготовчих робіт "Будівництво сільського кладовища по вул. Київська 69а в с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області", що підтверджується накладною №1 на виконання договору №1-ЛА від 05.08.2016 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

09 жовтня 2017 року позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ" був підписаний акт №1 здачі приймання виконаних робіт за договором №1-ЛА на виконання проектних робіт від 5 серпня 2016 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

14 серпня 2017 року позивач звернувся до Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області із листом №14/08/17, в якому просив визначити сільське кладовище «Пам`ять» готовим до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області "Про розгляд листа ТОВ "Ритуальна служба "Пам`ять" щодо затвердження акту готовності до експлуатації сільського кладовища "Пам`ять" в селі Тарасівка Києво - Святошинського району, Київської області" №69 від 25.09.2017 року затверджений акт готовності до експлуатації сільського кладовища «Пам`ять» в селі Тарасівка Києво - Святошинського району, Київської області.

За твердженнями представника позивача, протягом дії договору №1-ЛА позивачем було профінансовано спорудження сільського кладовища «Пам`ять», на загальну суму 483 085,87 грн.

02 березня 2021 року відповідач прийняв розпорядження "Про заборону здійснення захоронення людей на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка" №02-03/63, відповідно до якого було заборонено здійснення захоронень людей, а також будь яких похоронних дій на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка (кадастровий номер земельної ділянки 3222486601:01:003:5042).

Після надходження до виконавчого комітету відповідача запиту про надання публічної інформації №02-21/30 від 09.03.2021 року, виконавчим комітетом відповідача була надана відповідь №02-10/1094 від 15.03.2021 року щодо поширення дії розпорядження на усі види нових поховань та пов`язаних з ними обрядових дій, без виключення. Прибирання та догляд існуючих могил на кладовищі "Пам`ять" не забороняється.

31 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом вимогою №25-05/ВБ від 25.05.2021 року, просив скасувати розпорядження "Про заборону здійснення захоронення людей на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка" №02-03/63 від 02.03.2021 року та рішення "Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. Київська в с. Тарасівка та межею в с. Нове" №6/215 від 25.02.2021 року, а також забезпечити безперешкодний доступ до кладовища "Пам`ять".

Листом №02-10/2507 від 08.06.2021 року відповідачем позивачу у задоволенні вимог, викладених у листі вимозі №25-05/ВБ від 25.05.2021 року, було відмовлено.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача збитки в сумі 483 085,87 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

12 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважала, що Боярська міська рада договір на організацію виконання будівельних робіт №08/16/Б від 08.08.2016 року не укладала, права та обов`язки виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області до Боярської міської ради не переходили, тому Боярська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі.

Як уже встановлено судом, згідно з п. 2 рішення №2/16, Боярська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Тарасівської сільської ради.

Також, у судових засіданнях представник відповідача послалась на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ритуальна служба "Пам`ять" є неналежним позивачем у цій справі, вважала, що із вимогою про стягнення збитків повинна була звернутись третя особа, а не позивач, враховуючи умови договору №08/16/Б від 08.08.2016 року, а також додаткових угод до нього.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.

Відповідно до п. 3.1 договору №08/16/Б, для повного, своєчасного та структурованого виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору, сторони домовилися здійснити його реалізацію у наступні етапи:

IV етап - фінансування спорудження об`єкта (п.п. 3.1.4 договору №08/16/Б).

Згідно з п. 4.5 договору №08/16/Б, фінансування спорудження об`єкта покладено на третю особу, з можливістю вкладення власних коштів позивачем.

20 лютого 2017 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору від 08.08.2016 року №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі додаткова угода №2), відповідно до п. 1 якої, пункт 4.5 договору викладений у такій редакції:

"4.5 Фінансування спорудження об`єкта покладено на третю особу, з можливістю вкладення власних коштів позивачем. Витрати понесені позивачем підлягають подальшому їх відшкодуванню третьою особою".

Разом з цим, в обґрунтування заявлених вимог, представник позивача послався на порушення відповідачем умов п. 4.8.3 договору №08/16/Б, відповідно до якого, у разі неможливості реалізації своїх прав позивачем з вини іншої сторони договору, винна сторона відшкодовує позивачу усі понесені за цим договором витрати, включаючи вартість проекту, проіндексовану на дату настання події, у місячний термін з дня отримання претензій від позивача.

Вважаючи, що прийняттям відповідачем розпорядження "Про заборону здійснення захоронення людей на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка" №02-03/63 від 02.03.2021 року позивач позбавлений можливості реалізовувати права, передбачені умовами договору, тому позивач просив стягнути з відповідача усі понесені позивачем витрати за цим договором.

Також представник відповідача послалась на невідповідність копії договору про організацію виконання будівельних робіт №08/16/Б від 08.08.2016 року та додатків до нього їх оригіналам.

Документів, що підтверджували б вищевказані обставини, представник відповідача суду не надала.

У судовому засіданні 15 березня 2023 року, під час розгляду справи по суті, судом досліджувались докази, подані представниками сторін, у тому числі були оглянуті оригінали вищевказаних документів, надані представником позивача.

Крім цього, представник відповідача вважала, що документи, подані представником позивача в обґрунтування суми завданих позивачу збитків, не можуть підтверджувати здійснення позивачем витрат, оскільки договори, на виконання яких позивач оплатив грошові кошти, датовані раніше, ніж сам договір, на виконання умов якого вони були перераховані позивачем.

Крім цього, представник відповідача послалась на те, що позивач не міг фактично споруджувати сільське кладовище "Пам`ять", тому вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених позивачем витрат, є безпідставною.

Також у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача заявила позовну давність.

У судових засіданнях представник третьої особи підтримав заявлені позовні вимоги позивача та просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 483 085,87 грн.

Судом встановлено, що 08 серпня 2016 року третя особа, виконавчий комітет Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, позивач та комунальне підприємство "Ритуал" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області уклали договір №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі - договір №08/16/Б), предметом якого є діяльність сторін, направлена на створення (будівництво), та подальше утримання і використання об`єкта будівництва на земельній ділянці із розподілом прав та обов`язків між сторонами, що виникають із цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що після введення в експлуатацію сільського кладовища "Пам`ять", позивач здійснював ритуальну діяльність на кладовищі.

02 березня 2021 року відповідач прийняв розпорядження "Про заборону здійснення захоронення людей на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка" №02-03/63, відповідно до умов якого, заборонено здійснення захоронень людей, а також будь яких похоронних дій на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка (кадастровий номер земельної ділянки 3222486601:01:003:5042).

Прийняттям вищевказаного розпорядження, за твердженнями представника позивача, відповідач перешкоджав позивачу використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, що, на думку представника позивача, становить порушення умов п. 4.8.3 договору, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 483 085,87 грн.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Як вбачається з листа відповідача №02-10/1094 від 15.03.2021 року, дія розпорядження №02-03/63 від 02.03.2021 року поширюється на усі види нових поховань та пов`язаних з ними обрядові дії, без виключення. Прибирання та догляд існуючих могил на кладовищі "Пам`ять" не забороняється.

Відповідно до п. 4.8.1 договору №08/16/Б, позивач отримує право власності на споруди, що виникли на земельній ділянці в процесі спорудження об`єкта з усіма правами власника відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з 4.8.2 договору №08/16/Б, позивач отримує виключне право на здійснення ритуальної діяльності на об`єкті.

21 лютого 2019 року сторонами укладена додаткова угода №3 до договору від 08 серпня 2016 р. №08/16/Б про організацію виконання будівельних робіт (далі додаткова угода №3), відповідно до п. 1 якої, сторони дійшли згоди п. 4.8.2 договору викласти у наступній редакції: "4.8.2. Отримує першочергове право на здійснення ритуальної діяльності на об`єкті".

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Так, документів, що підтверджували б звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування розпорядження "Про заборону здійснення захоронення людей на території кладовища "Пам`ять" в с. Тарасівка" №02-03/63 від 02.03.2021 року, а також неможливість реалізації позивачем його прав, згідно з умовами договору, представник позивача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 483 085,87 грн. є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

12 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому містилось клопотання про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Оскільки судом встановлена відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 22, ч. ч. 1, 5 ст. 104, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю Ритуальна служба Пам`ять до Боярської міської ради про стягнення збитків.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 10.04.2023 року.

Суддя С. Грабець