Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/12223/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа № 910/12223/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Дреккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»

до Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права»

про зобов`язання повернути нерухоме майно та стягнення 26 521,85 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Гучок В.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права» про зобов`язання повернути нерухоме майно та стягнення 26 521,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати орендних платежів за період з 11.06.2021 до 11.02.2022 за договором оренди № 553 від 20.05.2019. Позивач стверджує, що термін дії договору № 553 від 20.05.2019 закінчився 28.02.2022, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про відсутність наміру продовжувати термін дії договору, вимагав повернути орендоване приміщення та сплатити заборгованість в сумі 26 521,85 грн. Однак, як зазначає позивач, орендоване приміщення відповідачем не повернуто та заборгованість за договором № 553 від 20.05.2019 не погашена. У зв`язку із наведеним, позивачем подано зазначену позовну заяву, в якій просить суд зобов`язати відповідача повернути нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 60,90 кв. м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, а також стягнути з відповідача 18 711,00 грн основного боргу та штрафних санкцій в розмірі 7 810,85 грн, що складаються інфляційних втрат в сумі 910,51 грн, пені в сумі 1 287,04 грн та штрафу в сумі 5 613,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/12223/22 від 21.11.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права» про зобов`язання повернути нерухоме майно та стягнення 26 521,85 грн з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

19.12.2022 матеріали справи № 910/12223/22 надійшли до Господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу № 910/12223/22 було передано на розгляд судді Л.В. Сокуренко.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12223/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 19.01.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Банкова, буд. 2, м. Київ, 01024.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

19.01.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2022 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 19.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 15.02.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 20.01.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

15.02.2023 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.02.2023 суд вирішив закрити підготовче провадження у справі № 910/12223/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.03.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.02.2023.

15.03.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором оренди № 553 від 20.05.2019 в частині здійснення оплати орендних платежів за період з 11.06.2021 до 11.02.2022. Так позивач стверджує, що термін дії договору № 553 від 20.05.2019 закінчився 28.02.2022, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про відсутність наміру продовжувати термін дії договору, вимагав повернути орендоване приміщення та сплатити заборгованість в сумі 26 521,85 грн. Однак, як зазначає позивач, орендоване приміщення відповідачем не повернуто та заборгованість за договором № 553 від 20.05.2019 не погашена.

У зв`язку із вищенаведеним, позивачем подано зазначену позовну заяву в якій просить суд зобов`язати відповідача повернути нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 60,90 кв. м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, а також стягнути з відповідача 18 711,00 грн основного боргу та штрафних санкцій в розмірі 7 810,85 грн, що складаються інфляційних втрат в сумі 910,51 грн, пені в сумі 1 287,04 грн та штрафу в сумі 5 613,30 грн.

15.03.2023 в судове засідання представник відповідача вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 15.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 27.03.2023 по 31.03.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (зараз Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») (далі орендодавець, позивач) та Громадською організацією «Всеукраїнський рух «Сила права» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди № 553 (далі договір) за умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується «приміщення, що орендується»), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пп. 1.2-1.3 вказаного правочину, адреса приміщення, що орендується: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2. Загальна площа приміщення, що орендується: 60,90 кв.м.

Вартість приміщення, що орендується, або будівлі, в якій знаходиться приміщення, що орендується, з урахуванням індексації станом на 31.03.2019 року становить 409 036,14 грн (п. 1.5 договору).

За змістом п. 1.6 договору, право орендаря на користування приміщенням, що орендується, виникає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення встановленої форми (Додаток № 1).

Приміщення, що орендується, належить орендодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2011 р., право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29.09.2011 р. за реєстровим № 34701389 (п. 1.7 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, приміщення, що орендується, надається орендарю для використання під громадську приймальню.

Умовами п. 4.1 договору передбачено, що приміщення повинно бути передано орендарю не пізніше 2 (двох) днів з моменту оплати згідно п. 3.3. даного договору оренди, якщо інший строк передачі не буде узгоджений сторонами.

Відповідно до п. 4.2 договору, передача приміщення оформляється актом приймання-передачі приміщення, в якому зазначається технічний стан приміщення на момент передачі його в оренду, а також перелік майна, що знаходиться у приміщенні, що орендується, та що передається орендодавцем орендарю у строкове платне користування разом із приміщенням, що орендується. Акт складається в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, та підписується уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 20.05.2019 позивач, на виконання умов договору, за актом приймання-передачі приміщення передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування на умовах, визначених у договорі оренди № 553 від 20.05.2019 року, приміщення, що належить орендодавцю на праві власності, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, загальною площею 60,90 кв.м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата становить 2 079,00 (дві тисячі сімдесят дев`ять гри. 00 коп.) грн в т.ч. ПДВ 346,50 (триста сорок шість грн. 50 коп.) грн. за один місяць користування приміщенням.

Згідно з п. 3.2 договору, орендна плата за користування приміщенням вноситься орендарем щомісячно на підставі рахунку орендодавця наступним чином:

- протягом 2 (двох) днів з дати підписання договору орендар сплачує орендодавцю платіж в розмірі 4 158,00 (чотири тисячі сто п`ятдесят вісім грн. 00 коп.) грн., який зараховується в рахунок орендної плати за перший та один наступний місяці строку оренди.

- надалі оплата за оренду приміщення вноситься орендарем за наступний неоплачений місяць на умовах 100 % попередньої оплати як аванс на підставі цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений в Розділі 14 договору (МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН). Орендар сплачує рахунок до 10-го числа місяця, в якому рахунок був сформований орендодавцем.

При наявності технічної можливості усі комунальні послуги та витрати за користування телефонами, Інтернетом оплачуються орендарем самостійно. Сторони погодилися, що орендар самостійно, в залежності від потреби, укладає договори з відповідними організаціями (підприємствами) на надання комунальних послуг і послуг телефонного зв`язку (Інтернету), та самостійно сплачує рахунки, виставлені такими організаціями (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, за відсутності можливості укладення орендарем прямих договорів на отримання комунальних послуг, сторони погодилися, що орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцю випрати за спожиті ним комунальні послуги (електропостачання, теплопостачання, водопостачання тощо), які розраховуються пропорційно площі об`єкта оренди відносно основної (корисної) площі будівлі та/або згідно показників відповідних лічильників. Орендар зобов`язаний відшкодовувати орендодавцю витрати за спожиті комунальні послуги не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому орендар споживав комунальні послуги, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідно до п. 3.6 договору, до 05-го числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю комплект документів, що підтверджує факт надання послуги оренди за звітний місяць: - акт приймання-передачі послуг (2 примірника, по одному для кожної з сторін); - електронну податкову накладну.

Умовами п. 3.7 договору передбачено, що орендар зобов`язаний підписати та надіслати орендодавцю акт приймання-передачі послуг не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін до дня закінчення строку дії даного договору (п. 3.8 договору).

Розмір орендної плати може бути змінено за згодою сторін шляхом укладання додаткового договору (додаткової угоди) до закінчення терміну дії договору, проте в будь-якому разі розмір орендної плати може змінюватись не частіше, ніж 1 раз на квартал (3 календарних місяці) (п. 3.9 договору).

Підпунктом 5.1.2 договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, у період з червня 2021 до лютого 2022 ним, на виконання п. 3.6 договору, надсилалися відповідачу засобами поштового зв`язку рахунки на сплату орендної плати та акти наданих послуг на загальну суму 18 711,00 грн.

На підтвердження вказаних відомостей, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-приймання майна у оперативний лізинг (надання послуг оренди) № 91680136 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 2 079,00 грн, № 91692584 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 2 079,00 грн, № 91704601 від 31.07.2021 за серпень 2021 року на суму 2 079,00 грн, № 91716880 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 2 079,00 грн, № 91728187 від 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 2 079,00 грн, № 91738144 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 2 079,00 грн, № 91748275 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 2 079,00 грн, № 91761288 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 2 079,00 грн та № 91771288 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 2 079,00 грн, а також долучено копії рахунків на оплату № 6326715858 від 30.06.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6376309297 від 31.07.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6377327173 від 31.08.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6525999600 від 30.09.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6477761461 від 31.10.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6478888545 від 30.11.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6628016971 від 31.12.2021 на суму 2 079,00 грн, № 6925425107 від 31.01.2023 на суму 2 079,00 грн та № 5060972337 від 28.02.2022 на суму 2 079,00 грн, копія яких наявні в матеріалах справи. На підтвердження надсилання вищезазначених документів, позивачем долучено до матеріалів справи списки поштових відправлень № 249 від 12.07.2021, № 298 від 11.08.2021, № 342 від 13.09.2021, № 13/10/2 від 13.10.2021.

Судом встановлено, що вказані акти не підписані з боку відповідача. З приводу цього суд зазначає наступне.

Як узгоджено сторонами в п. 3.7 договору, що орендар зобов`язаний підписати та надіслати орендодавцю акт приймання-передачі послуг не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Однак, всупереч п. 3.7 договору, доказів повернення позивачу підписаних з боку відповідача актів здачі-приймання матеріали справи не містять.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вмотивованої відмови відповідача від підписання вказаних актів здачі-приймання. Будь-яких зауважень та заперечень щодо наданих послуг за вказаними актами відповідачем не висловлено. Протилежного суду не доведено.

При цьому судом враховано, що в п. 3.2 договору сторонами передбачено, що орендна плата за користування приміщенням вноситься орендарем щомісячно на підставі рахунку орендодавця наступним чином: - протягом 2 (двох) днів з дати підписання договору орендар сплачує орендодавцю платіж в розмірі 4 158,00 (чотири тисячі сто п`ятдесят вісім грн. 00 коп.) грн., який зараховується в рахунок орендної плати за перший та один наступний місяці строку оренди; - надалі оплата за оренду приміщення вноситься орендарем за наступний неоплачений місяць на умовах 100 % попередньої оплати як аванс на підставі цього договору.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів вмотивованої відмови від підписання вищезазначених актів здачі-приймання або будь-яких зауважень та заперечень до них, господарський суд дійшов висновку, що акти здачі-приймання є такими, що складені позивачем належним чином та відповідно до умов договору, послуги надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем, у зв`язку із чим підлягають оплаті відповідно до п. 3.2 та 3.3. договору.

Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного договору, відповідач неналежним чином виконує умови договору в частині здійснення оплати орендної плати у період з червня 2021 до лютого 2022, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 18 711,00 грн.

Відповідно до п. 12.1 договору, цей договір набирає чинність з моменту підписання його обома сторонами і діє до 28 лютого 2022 року.

Згідно з п. 4.3 договору, у випадку припинення (розірвання) договору, у тому числі закінчення строку його дії, відмови від його продовження чи при припиненні (в т.ч. ліквідації, банкрутства) орендаря, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві приміщення, що орендується та орендоване майно не пізніше як за 2 робочі дні до дати припинення даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору, до закінчення строку, зазначеного в пункті 4.3. даного договору оренди, орендар зобов`язаний звільнити приміщення, що орендується, вивезти належне йому майно та підготувати його до передачі орендодавцю в належному стані, але не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу. Після закінчення строку повернення приміщення, що орендується, орендар втрачає право на його використання.

Згідно з п. 4.5 договору, приміщення, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення. У разі відмови орендодавця від підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення, останнє вважається повернутим орендодавцю з дати відправлення орендарем рекомендованим поштовим відправленням підписаного орендарем примірнику акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Відповідно до п. 4.7 договору, обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Згідно з підпунктом 5.1.11 договору, орендар зобов`язаний у разі припинення договору повернути орендодавцю приміщення, що орендується, згідно з розділом 4 договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині здійснення оплати, позивачем було скеровано відповідачу лист № 15/100/2421 від 08.02.2022 в якому позивач зазначив, що у зв`язку із тим, що орендарем не вносилась орендна плата протягом трьох місяців підряд, 04.02.2021 орендарем було направлено лист орендодавцю про угоду врегулювання заборгованості, за яким орендодавцем та орендарем було узгоджено графік погашення заборгованості. Однак, станом на дату цього листа, заборгованість зі сплати орендної плати за договором складає 18 711,00 грн з ПДВ за період з 30.06.2021-28.02.2022 та не сплачується протягом восьми календарних місяців. В листі позивач, зважаючи на те, що строк дії договору закінчується 28.02.2022, запропонував відповідачу до цієї дати погасити заборгованість зі сплати орендної плати за договором в повному обсязі за відповідним реквізитами. Листом позивач попередив відповідача, що у разі несплати орендарем зазначених платежів до закінчення строку дії договору, орендодавець буде змушений відмовити орендарю в укладенні договору оренди на новий строк, вимагати звільнення приміщення, повернення вказаного майна з оренди та буде вимушений звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку (копія листа наявна в матеріалах справи).

Однак відповіді на вищевказаний лист відповідач не направив, заборгованість в сумі 18 711,00 грн до закінчення терміну дії договору не сплатив. Протилежного суду не доведено.

У зв`язку із ігноруванням відповідачем звернення позивача, позивач звернувся до відповідача з листом № 15/100/4596 від 04.05.2022, яким, зважаючи закінчення терміну дії договору 28.02.2022, повідомив відповідача, що у орендодавця відсутня можливість в укладенні договору оренди на новий термін. Позивач, у зв`язку із закінченням терміну дії договору, вимагав повернути приміщення та сплатити заборгованість, яка складає 26 521,85 грн (18 711,00 грн (сума боргу) + 910,51 грн (інфляційне збільшення) + 1 287,04 грн (штрафні санкції) + 5 613,30 грн штраф згідно з п. 8.4 договору). Разом з листом позивач направив відповідачу два примірники акту приймання-передачі (повернення) приміщення (копії наявні в матеріалах справи).

Крім того, позивачем було направлено відповідачу лист № 15/100/4591 від 04.05.2022, яким він вимагав у строк до 11.05.2022 сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 18 711,00 грн та штрафні санкції у розмірі 7 810,85 грн. Також листом попереджено відповідача, що у випадку несплати зазначений платежів у встановлені строки, орендодавець буде змушений звернутися до суду із позовом (копія листа наявна матеріалах справи).

Відповідач відповіді на вищенаведені листи позивача не надав, заборгованість не оплачена, приміщення за актом приймання-передачі (повернення) позивачу не повернув. Протилежного суду не доведено.

Станом на дату подання даної позовної заяви, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендних платежів за період червень 2021 лютий 2022 на загальну суму 18 711,00 грн та повернення позивачу орендованого відповідачем майна за актом приймання-передачі (повернення). У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 60,90 кв. м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, а також стягнути з відповідача 18 711,00 грн основного боргу та штрафних санкцій в розмірі 7 810,85 грн, що складаються інфляційних втрат в сумі 910,51 грн, пені в сумі 1 287,04 грн та штрафу в сумі 5 613,30 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 553 від 20.05.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вже встановлено судом раніше та погоджено сторонами в п. 1.6 договору, право орендаря на користування приміщенням, що орендується, виникає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення встановленої форми (Додаток № 1).

Відповідно до п. 4.2 договору, передача приміщення оформляється актом приймання-передачі приміщення, в якому зазначається технічний стан приміщення на момент передачі його в оренду, а також перелік майна, що знаходиться у приміщенні, що орендується, та що передається орендодавцем орендарю у строкове платне користування разом із приміщенням, що орендується. Акт складається в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, та підписується уповноваженими представниками сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2019 позивач належним чином виконав умови договору, передавши за актом приймання-передачі відповідачу в строкове платне користування на умовах, визначених у договорі оренди № 553 від 20.05.2019 року, приміщення, що належить орендодавцю на праві власності, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, загальною площею 60,90 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 20.05.2019. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, позивачем були виконані свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом було встановлено, що позивач направив відповідачу лист № 15/100/2421 від 08.02.2022 в якому позивач зазначив, що у зв`язку із тим, що орендарем не вносилась орендна плата протягом трьох місяців підряд, 04.02.2021 орендарем було направлено орендодавцю лист про угоду врегулювання заборгованості, за яким орендодавцем та орендарем було узгоджено графік погашення заборгованості. Однак станом на дату цього листа заборгованість зі сплати орендної плати за договором складає 18 711,00 грн з ПДВ за період з 30.06.2021-28.02.2022 та не сплачується протягом восьми календарних місяців. В листі позивач, зважаючи на те, що строк дії договору закінчується 28.02.2022, запропонував відповідачу до цієї дати погасити заборгованість зі сплати орендної плати за договором в повному обсязі за відповідним реквізитами. Позивач листом попередив відповідача, що у разі несплати орендарем зазначених платежів до закінчення строку дії договору орендодавець буде змушений відмовити орендарю в укладенні договору оренди на новий строк, вимагати звільнення приміщення, повернення вказаного майна з оренди та буде вимушений звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 18 711,00 грн до закінчення терміну дії договору (28.02.2022) на вимогу позивача матеріали справи не містять, як і будь-якого реагування відповідача на вищевказаний лист.

Крім того, доказів того, що відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, жодної із сторін до суду не надано. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування вказаного не подано.

У зв`язку із ігноруванням відповідачем звернення позивача, позивач звернувся до відповідача з листом № 15/100/4596 від 04.05.2022, яким враховуючи закінчення терміну дії договору 28.02.2022, повідомив відповідача, що у орендодавця відсутня можливість в укладенні договору оренди на новий термін. Позивач листом, у зв`язку із закінченням терміну дії договору, вимагав повернути приміщення та сплатити заборгованість, яка складає 26 521,85 грн (18 711,00 грн (сума боргу) + 910,51 грн (інфляційне збільшення) + 1 287,04 грн (штрафні санкції) + 5 613,30 грн штраф згідно з п. 8.4 договору). Разом з листом позивач направив відповідачу два примірники акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Також умовами п. 13.3 договору визначено, що зміни та доповнення до даного договору, його розірвання, припинення оформлюються додатковими договорами (угодами) (за винятком випадків розірвання договору в односторонньому прядку згідно розділу 10 даного договору). Дані зміни та доповнення додаються до договору і є його невід`ємною частиною та разом складають єдиний документ.

Однак в матеріалах справи не містяться докази укладання між сторонами договору оренди на новий термін шляхом укладення додаткової угоди на виконання п. 13.3 договору.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору сторони чітко визначили строк його дії а саме: з моменту його підписання сторонами (20.05.2019) до 28.02.2022, враховуючи листи позивача № 15/100/2421 від 08.02.2022 та № 15/100/4596 від 04.05.2022, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, господарський суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Отже договір оренди № 553 від 20.05.2019 фактично припинив свою дію 28.02.2022.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 ЦК передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За умовами п. 4.3 договору, у випадку припинення (розірвання) договору, у тому числі закінчення строку його дії, відмови від його продовження чи при припиненні (в т.ч. ліквідації, банкрутства) орендаря, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві приміщення, що орендується та орендоване майно не пізніше як за 2 робочі дні до дати припинення даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору, до закінчення строку, зазначеного в пункті 4.3. даного договору оренди, орендар зобов`язаний звільнити приміщення, що орендується, вивезти належне йому майно та підготувати його до передачі орендодавцю в належному стані, але не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу. Після закінчення строку повернення приміщення, що орендується, орендар втрачає право на його використання.

Згідно з п. 4.5 договору, приміщення, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення. У разі відмови орендодавця від підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення, останнє вважається повернутим орендодавцю з дати відправлення орендарем рекомендованим поштовим відправленням підписаного орендарем примірнику акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Відповідно до п. 4.7 договору, обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Згідно з підпунктом 5.1.11 договору, орендар зобов`язаний у разі припинення договору повернути орендодавцю приміщення, що орендується, згідно з розділом 4 договору.

Як було встановлено судом вище, договір припинив свою дію 28.02.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Листом № 15/100/4596 від 04.05.2022 позивач, зважаючи закінчення терміну дії договору 28.02.2022, повідомив відповідача, що у орендодавця відсутня можливість в укладенні договору оренди на новий термін. Також позивач, у зв`язку із закінченням терміну дії договору, вимагав повернути приміщення та сплатити заборгованість, яка складає 26 521,85 грн (18 711,00 грн (сума боргу) + 910,51 грн (інфляційне збільшення) + 1 287,04 грн (штрафні санкції) + 5 613,30 грн штраф згідно з п. 8.4 договору). Разом з листом позивач направив відповідачу два примірники акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Однак, як було встановлено судом раніше, приміщення за актом приймання-передачі (повернення) позивачу не повернуте. Протилежного суду не доведено.

Станом на дату подання даної позовної заяви, в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу орендованого відповідачем майна належним чином за актом приймання-передачі (повернення).

Оскільки відповідачем не вжито всіх залежних від нього та необхідних заходів щодо повернення майна з оренди у встановленому пп. 4.5 та 5.1.11 та законодавством порядку, зокрема, за актом приймання-передачі (повернення) приміщення, майно не вважається належним чином повернутим орендарем. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

Враховуючи висновки суду про припинення дії договору 28.02.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, та порушення відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна за відповідним актом після припинення такого договору, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявленої позивачем позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

Відповідно до частинам 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно приміщення загальною площею 60,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) зазначеного нерухомого майна, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом та передбачено сторонами в п. 3.2 договору, орендна плата за користування приміщенням вноситься орендарем щомісячно на підставі рахунку орендодавця наступним чином: - протягом 2 (двох) днів з дати підписання договору орендар сплачує орендодавцю платіж в розмірі 4 158,00 (чотири тисячі сто п`ятдесят вісім грн. 00 коп.) грн., який зараховується в рахунок орендної плати за перший та один наступний місяці строку оренди. - надалі оплата за оренду приміщення вноситься орендарем за наступний неоплачений місяць на умовах 100 % попередньої оплати як аванс на підставі цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений в Розділі 14 Договору. Орендар сплачує рахунок до 10-го числа місяця, в якому рахунок був сформований орендодавцем.

При наявності технічної можливості усі комунальні послуги та витрати за користування телефонами, Інтернетом оплачуються орендарем самостійно. Сторони погодилися, що орендар самостійно, в залежності від потреби, укладає договори з відповідними організаціями (підприємствами) на надання комунальних послуг і послуг телефонного зв`язку (Інтернету), та самостійно сплачує рахунки, виставлені такими організаціями (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, за відсутності можливості укладення орендарем прямих договорів на отримання комунальних послуг, сторони погодилися, що орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцю випрати за спожиті ним комунальні послуги (електропостачання, теплопостачання, водопостачання тощо), які розраховуються пропорційно площі об`єкта оренди відносно основної (корисної) площі будівлі та/або згідно показників відповідних лічильників. Орендар зобов`язаний відшкодовувати орендодавцю витрати за спожиті комунальні послуги не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому орендар споживав комунальні послуги, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідно до п. 3.6 договору, до 05-го числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю комплект документів, що підтверджує факт надання послуги оренди за звітний місяць: - акт приймання-передачі послуг (2 примірника, по одному для кожної з сторін); - електронну податкову накладну.

Умовами п. 3.7 договору передбачено, що орендар зобов`язаний підписати та надіслати орендодавцю акт приймання-передачі послуг не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Судом було встановлено, що у період з червня 2021 до лютого 2022 позивачем, на виконання п. 3.6 договору, надсилалися відповідачу засобами поштового зв`язку рахунки на сплату орендної плати та акти наданих послуг на загальну суму 18 711,00 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому судом було встановлено, що вказані акти не підписані з боку відповідача. Однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів вмотивованої відмови від підписання вищезазначених актів здачі-приймання або будь-яких зауважень та заперечень до них, господарський суд дійшов висновку, що акти здачі-приймання є такими, що складені позивачем належним чином та відповідно до умов договору, послуги надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем, у зв`язку із чим підлягають оплаті відповідно до п. 3.2 та 3.3. договору.

Таким чином, враховуючи встановлені вище судом обставини та визначений договором строк оплати орендних платежів, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором за період червень 2021 лютий 2022 є таким, що настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, зобов`язання за договором в частині здійснення оплати орендних платежів за період з червня 2021 до лютого 2022 не виконав.

Станом на дату звернення позивачем до господарського суду із даною позовною заявою в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем, на виконання умов договору, орендних платежів за період з червня 2021 до лютого 2022 в загальній сумі 18 711,00 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів повної та своєчасної оплати орендних платежів до суду не надано. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 18 711,00 грн.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частинам 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за період з червеня 2021 до лютого 2022 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 18 711,00 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

За умовами пункту 8.3 договору, за несвоєчасну оплату орендної плати та/або інших платежів за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період зобов`язання. Сплата пені не звільняє від оплати заборгованості.

Пунктом 8.4 договору передбачено, якщо прострочення орендної плати та/або інших платежів становитиме більш як 15 (п`ятнадцять) календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 30 % (тридцять відсотків) від суми простроченого платежу.

Позивач, керуючись пп. 8.3 та 8.4 договору, нарахував та заявив вимогу щодо стягнення з відповідача 1 287,04 грн пені та 5 613,30 грн у зв`язку із несвоєчасним здійсненням оплати орендних платежів.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановлених дат прострочення за несвоєчасне здійснення платежів, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків оплати орендної плати підлягають задоволенню повністю в сумі 1 287,04 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Зі встановлених судом вище обставин вбачається, що відповідачем допущено прострочення з оплати орендних платежів за період червень 2021 лютий 2022 понад 15 календарних днів, що є підставою для нарахування на вказану суму штрафу в порядку п. 8.4 договору.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу за порушення строків оплати орендної плати підлягають задоволенню повністю в сумі 5 613,30 грн.

до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати орендних платежів інфляційні втрати в сумі 910,51 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати орендних платежів, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дат прострочення платежів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 910,51 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 962,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Громадську організацію «Всеукраїнський рух «Сила права» (місцезнаходження: вул. Банкова, буд. 2, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 39848128) повернути на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 1-А, м. Київ, 04136; код ЄДРПОУ 23243188) нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 60,90 кв.м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 2, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) зазначеного нерухомого майна.

3. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права» (місцезнаходження: вул. Банкова, буд. 2, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 39848128) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 1-А, м. Київ, 04136; код ЄДРПОУ 23243188) 18 711,00 грн основного боргу, 1 287,04 грн пені, 5 613,30 грн штрафу, 910,51 грн інфляційних втрат та 4 962,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко