Ухвала

від 10.04.2023 по справі 914/1043/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.2023 Справа № 914/1043/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Тараса РИМА, розглянувши заяву про видачу судового наказу

за заявою: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго»,до боржника:Комунального підприємства «Сокальська районна друкарня» Червоноградської районної ради Львівської області,предмет: стягнення 101'314,79 грн,визнав за необхідне відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.

Відповідно до поданих матеріалів між заявником (постачальником) та боржником (споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії. На підставі цього договору заявником складено акт про порушення. Вимоги заявника полягають у стягненні заборгованості за електричну енергію, яка була спожита, але не врахована засобами обліку.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України деталізує умови, яким повинні відповідати вимоги стягувача у наказному провадженні. Так, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, частина 2 статті 12 та частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України застосовуються сукупно та фактично невіддільно одна від одної.

Істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору та можливість стягнення лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором. Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву у відсутності спору про право та належності стягувачу права вимоги. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

Представлені заявником докази свідчать про спірність його вимог, адже акт про порушення, на основі якого проведено нарахування, підписаний боржником із запереченнями: «самовільного підключення не було, пломба була пошкодженою». Зазначена обставина спростовує презумпцію безспірності вимог за заявою про видачу судового наказу.

Таким чином, оскільки заявник не дотримався вимог частини 2 статті 12 та частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України (в заяві про видачу судового наказу зазначено вимоги, які не відповідають презумпції безспірності) у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 27, 29, 149, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» у видачі судового наказу.

Суд інформує заявника, що відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, він може звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Рим Т.Я.