Рішення

від 06.04.2023 по справі 914/216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 Справа № 914/216/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кравчук Сергія Генадійовича, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства ЕМІ-АРГО, с. Солонка, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

про стягнення заборгованості

суддя Коссак С.

секретар Полюхович Х.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичною особою-підприємцем Кравчук Сергієм Генадійовичем, м. Київ до відповідача Приватного підприємства ЕМІ-АРГО, с. Солонка, Пустомитівський р-н, Львівська обл. про стягнення 131292,56грн. заборгованості, з якої: 67 324,74грн. сума боргу за заявкою, 16231,83грн. інфляційні втрати, 23074,86грн. пеня, 18850,92грн. штраф та 5810,21грн. 10% річних.

У поданій позовній заяві представник позивача зазначає, що за отримання консультацій правового характеру, аналіз документів, складання позовної заяви тощо позивач сплатив адвокату 18 000,00грн. та додано докази на підтвердження даної обставини. Представник зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в звязку з розглядом справи становить 40 000,00грн., що складається із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 16.02.2023 року. Рух справи в ухвалах суду.

Судове засідання 09.03.2023 не відбулося у звязку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 09.03.2023 року розгляд справи призначено на 23.03.2023 р. о 12:15 год. Забезпечено участь представника позивача - Фізичної особи-підприємця Кравчук Сергія Генадійовича в судовому засіданні у справі №914/216/23, призначеному на 23.03.2023 р. о 12:15 год, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів.

23.03.2023 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання за вх.№7354/23 щодо розподілу судових витрат, в яких просить розподілити понесені судові витрати та стягнути відповідача на користь позивача 20000,00грн. витрат на правову допомогу та 2481,00грн. судового збору. До клопотання додано копію Акта №6 надання послуг на суму 2000,00грн. та докази відправлення клопотання з додатками відповідачу. 23.03.2023 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшов лист за вх.№7355/23, в якому на виконання ухвали суду повідомлено, що відповідачу надіслано на його електронну адресу рахунок на оплату, акт про надання послуг та акт звірки, що підтверджується скріншотом електронних повідомлень.

28.03.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№1246/23 про зменшення розміру позовних вимог. Зокрема, що в процесі розгляду справи відповідач погасив основну заборгованість у розмірі 67 324,74грн. за заявкою №68 від 19.01.2022 року до договору-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №3831 від 06.10.2020 року.

Представником позивача додано клопотання щодо розподілу судових витрат, в якому зазначає що сума понесених витрат у розмірі 18 000,00грн. збільшилась на 5000,00грн., що підтверджується актами про надання послуг №6 від 22.03.2023 року та №7 від 27.03.2023 року та банківськими виписками, що додаються, відтак просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 23 000,00грн.

Від відповідача жодних заяв по суті справи, клопотань процесуального характеру до суду не надходило.

В судове засідання 06.04.2023 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, 06.04.2023 року ним подано заяву за вх.№8670/23, в якій просить суд розглядати справу на підставі наявних матеріалів у справі через незадовільну якість відеозв`язку та просить позов задоволити, стягнути штрафні санкції та понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 23 000,00грн.

В судове засідання 06.04.2023 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (30.03.2023 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Одночасно, суд зазначає, що відповідачу відомо про розгляд справи, оскільки ним було проведено оплату основного боргу та суд надсилав ухвали суду відповідачу на відому електронну адресу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес, позивачу та відповідачу відомо про розгляд справи, судом неодноразово відкладався розгляд справи з метою надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву чи заперечення, однак відповідач своїм правом на захист не скористався. Заяв процесуального характеру від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

06.10.2020 року між Приватним підприємством ЕМІ-АРГО (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кравчук Сергієм Генадійовичем (експедитор) укладений договір-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №3831, відповідно до якого Єкспедитор взяв на себе зобов`язання надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів Замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок Замовника, а замовник взяв на себе зобов`язання оплатити надані послуги. (п.1.1. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вищевказаного договору, позивачем надавались відповідачу транспортні послуги, а саме замовнику був надісланий акт надання послуг №109 від 31.01.2022 року та виставлений рахунок №109 від 31.01.2022 року на суму 67 324,74грн., відповідно до яких відповідач експедитор доставив вантаж замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №б/н від 25.01.2022 року.

У зв`язку з простроченням сплати відповідачем боргу за надану транспортно-експедиційну послугу, позивачем нараховано відповідачу 16231,83грн. інфляційних втрат, 23074,86грн. пені, 18850,92грн. штрафу та 5810,21грн. 10% річних на підставі договору умов визначених договором та законом.

28.03.2023 року від представника позивача надійшла заява за вх.№1246/23 про про сплату основної суми заборгованості у розмірі 67 324,74грн. за заявкою №68 від 19.01.2022 року до договору-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №3831 від 06.10.2020 року. Відтак, враховуючи те, що відповідач сплатив основну суму заборгованості за Договором, позивач зменшує суму позову на суму сплаченого боргу і просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за прострочення оплати.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами та з врахуванням проведених відповідачем оплат основного боргу.

Фактичні обставини справи.

06.10.2020 року між Приватним підприємством ЕМІ-АРГО (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кравчук Сергієм Генадійовичем (експедитор) укладений договір-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №3831, відповідно до якого Єкспедитор взяв на себе зобов`язання надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів Замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок Замовника, а замовник взяв на себе зобов`язання оплатити надані послуги.

Відповідно до матеріалів справи, за заявкою №68 від 19.01.2022 до Договору Експедитор взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу (обладнання) з м.Коссано- Бельбо (Італія) до м.Львів (Україна) на таких умовах: дата завантаження з 26.01.2022 по 28.01.2022; дата митного очищення (доставки) з 31.01.2022 по 01.02.2022; вартість перевезення 2 100 ЕІЖ грн. (за курсом НБУ на день завантаження); оплата - протягом 10 банківських днів після вивантаження.

У визначений заявкою строк, а саме 31.01.2022, Експедитор доставив вантаж Замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК.) №б/н від 25.01.2022 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно роздруківки курсів валют з сайту НБУ - 2100 EUR станом на 25.01.2022 (за курсом НБУ на день завантаження 1 евро 32,0594 грн.) в еквіваленті становило 67 324,74 грн.

Замовнику (відповідачу) був виставлений рахунок №109 від 31.01.2022 на суму 67 324,74 грн., який підлягав сплаті до 14.02.2022 включно, але Відповідач не оплатив дане замовлення, в матеріалах справи відсутні докази оплати.

Замовник (відповідач) прийняв вантаж, позивачем на адресу відповідача надісланий акт надання послуг №109 від 31.01.2022, який залишився не непідписаним відповідачем, письмових пояснень щодо причин непідписання відповідачем не надано.

Виставлений рахунок на проплату та акт наданих послуг позивачем надісланий відповідачу електронною поштою, що підтверджується скріншотом електронних повідомлень-надіслань. Одночасно слід зазначити, що пунктом 6.6 Договору сторони визначили, що копії документів, передані факсимільним зв`язком або за допомогою електронної пошти, а також електронна переписка, яка здійснювалась за допомогою електронної пошти, зі сторони Експедитора та зі сторони Замовника, мають юридичну силу та можуть бути представлені під час вирішення спорів у господарських судах.

Пунктом 2.4.14 Договору визначено, що Замовник зобов`язаний оплатити послуги Експедитора відповідно до умов Договору.

В матеріалах справи відсутні зауваження Замовника щодо наданих послуг. Тому послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі з урахуванням заявки №68 від 19.01.2022 до Договору, яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що перелік послуг, що надаються, їх вартість є договірною, встановлюється за згодою сторін, та оформлюється відповідною заявкою до цього Договору, щодо кожного перевезення. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці (п.1.2 Договору).

Відтак, станом на час подання позовної заяви до суду, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, згідно виконаної заявки у сумі 67 324,74грн.

Згідно з п. 4.3.11 Договору за прострочення оплати рахунку Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28 % від суми заборгованості (п.4.3.12 Договору).

Відповідно до п.4.3.13 Договору за прострочення виконання грошового зобов`язання Замовник сплачує 10% річних від простроченої суми згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Як стверджує позивач, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є обов`язок Відповідача сплатити не лише суму основного боргу, пеню та штраф, але й інфляційні нарахування та 10 процентів річних від простроченої суми, що узгоджено п. 4.3.13 Договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу: 16231,83грн. інфляційних втрат, 23074,86грн. пені, 18850,92грн. штрафу та 5810,21грн. 10% річних.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на підставі заявки та акту наданих послуг, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у розмірі 63 967,82грн., з якої: 16231,83грн. інфляційних втрат, 23074,86грн. пені, 18850,92грн. штрафу та 5810,21грн. 10% річних.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є обставини з якими пов`язується факт укладення договору та його виконання в частині своєчасної оплати.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За умовами договору та згідно заяви №68 від 19.01.2022 до Договору Експедитор взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу (обладнання) з м.Коссано - Бельбо (Італія) до м.Львів (Україна) на таких умовах: дата завантаження з 26.01.2022 по 28.01.2022; дата митного очищення (доставки) з 31.01.2022 по 01.02.2022; вартість перевезення 2 100 ЕІЖ грн. (за курсом НБУ на день завантаження); оплата - протягом 10 банківських днів після вивантаження. У визначений заявкою строк, а саме 31.01.2022, Експедитор доставив вантаж Замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК.) №б/н від 25.01.2022 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що зважаючи на специфіку вантажних перевезень, процес оформлення замовлення послуги перевезення відбувався шляхом укладення та підписання заявки №68 від 19.01.2022 до Договору-доручення №3831 від 06.10.2020 року, у якій зазначалася уся необхідна інформація (істотні умови) для здійснення перевезення (адреси та дати, вага, найменування вантажу, вартість перевезення, терміни та вид оплати), існування заборгованості за надані транспортні послуги, відповідачем не заперечується, оскільки ним під час розгляду справи проводено проплату на виконання наданих послуг в сумі 67 324,74грн.

Відповідно до матеріалів справи, станом на час подання позовної заяви до суду заборгованість Відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги складала 67 324,74грн.

Наявні у матеріалах справи заявка №68 від 19.01.2022 до Договору-доручення №3831 від 06.10.2020 року та Договір-доручення №3831 від 06.10.2020 року належним чином підписані уповноваженими особами та скріплений печатками обох сторін.

Враховуючи відсутність зауважень до Акту наданих послуг, який надісланий відповідачу разом з рахунком на оплату зі сторони відповідача, суд доходить висновку про надання послуг позивачем на суму 67 324,74грн.

Суму боргу, яка є предметом спору в даній справі 67324,74грн., відповідач не заперечив. Із наведених обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано надання позивачем послуг з перевезення вантажу.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за заявкою №68 від 19.01.2022 до Договору-доручення №3831 від 06.10.2020 року та Договором-доручення №3831 від 06.10.2020 року, становить 67 324,74грн, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін та дана сума боргу не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи те, що при розгляді справи по суті відповідачем сплачено 67324,74рн., які були оплачені відповідачем згідно доданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок за 09.02.2023 року та за 13.02.2023 рік, та не заперечується позивачем, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 67324,74грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу: 16231,83грн. інфляційних втрат, 23074,86грн. пені, 18850,92грн. штрафу та 5810,21грн. 10% річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 16 231,83грн. інфляційних нарахувань за період з лютого по листопад включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильно суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 16 231,83грн.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4.3.11 Договору за прострочення оплати рахунку Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до матеріалів справи сторонами визначено у заявці №68 від 19.01.2022 до Договору, оплата - протягом 10 банківських днів після вивантаження. У визначений заявкою строк, а саме 31.01.2022, Експедитор доставив вантаж Замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК.) №б/н від 25.01.2022 року, яка знаходиться в матеріалах справи. Відтак, позивачем визначено, що прострочення платежу рахується з 15.02.2022 до 26.12.2022 року (до подання позову).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17. Відтак, судом встановлено, що позивачем правильно встановлено початок періоду нарахування пені з 15.02.2022 до 26.12.2022 року (до подання позову).

Одночасно, слід зазначити, що щодо нарахування Позивачем пені за більший період ніж пів року, то суд зазначає, що статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 23 074,86грн.

Щодо стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).

Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28 % від суми заборгованості (п.4.3.12 Договору).

Відтак, позивач звернувся про стягнення штрафу по існуючій заборгованості 67324,74грн. 28% від суми боргу становить 18850,92грн. штрафу, який розрахований правильно та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 10% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 10% річних від простроченої суми яка підлягали сплаті за заявкою №68 від 19.01.2022 до Договору-доручення №3831 від 06.10.2020 року та Договором-доручення №3831 від 06.10.2020 року за період з 15.02.2022 до 26.12.2022 року, у розмірі 5810,22грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 10% річних (який встановлений у п.4.3.13. договору), з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем правильно встановлено початок періоду боргу з 15.02.2022 до 26.12.2022 року, та правильну суму від яких нараховувались 10% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 % річних в сумі 5 810,22грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині стягнення 67 324,74грн. основного боргу провадження у справі слід закрити та стягнути з відповідача 16 231,83грн. - інфляційних втрат, 23 074,86грн. - пені, 18 850,92грн. штрафу, 5 810,21грн. - 10% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2481,00грн. згідно платіжного доручення №18193 від 29.12.2022 року.

Судом в частині стягнення основного боргу з відповідача 67324,74грн. провадження у справі закрито.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 1272,22грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1208,78грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Представником позивача додано клопотання щодо розподілу судових витрат, в якому зазначає що сума понесених витрат на правову допомогу складає 23 000,00грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №1/10 від 06.102022 року, Акт№3 про надання послуг за Договором від 26.12.2022 року, банківська виписка від 29.12.2022 року про оплату 18 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, актами про надання послуг №6 від 22.03.2023 року на суму на суму 2000,00грн та №7 від 27.03.2023 року на суму 3000,00грн та банківськими виписками про оплату 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Нитченко Ганні Ростиславівні серія №1803 від 19.12.2003 року, ордер на ім`я адвоката Нитченко Ганні Ростиславівні серія АА №1263151 від 21.12.2022 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, як вбачається з обставин справи, позивачем до стягнення заявлено 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивач надав Акт№3 про надання послуг за Договором від 26.12.2022 року, Акт про надання послуг №6 від 22.03.2023 року та Акт №7 про надання послуг від 27.03.2023 року, в яких міститься опис робіт (послуг), які надавалися по виконанню договору про надання правової допомоги №1/10 від 06.102022 року на суму 23 000,00грн. та які були оплачені згідно доданих банківських виписок від 29.12.2022 року та від 27 03.2023 року. (з урахуванням правової позиції викладена в постанові ВП ВС від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.)

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також час участі в судових засіданнях, принцип розумності та співрозмірності судових витрат, відсутність клопотання про зменшення втрат від відповідача суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. В частині стягнення 67 324,74грн. основного боргу провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Приватного підприємства ЕМІ-АРГО (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка, вул. Стрийська, б.55, код ЄДРПОУ 43451574) на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Генадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 16 231,83грн. - інфляційних втрат, 23 074,86грн. - пені, 18 850,92грн. штрафу, 5 810,21грн. - 10% річних, 1208,78грн. витрат на оплату судового збору та 23 000,00грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.