Ухвала

від 10.04.2023 по справі 914/986/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.2023 Справа № 914/986/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р.,

розглянувши заяву про видачу судового наказу: Львівської міської ради

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк»

В С Т А Н О В И В:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» (місцезнаходження: Україна, 07443, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Калинівка, ВУЛИЦЯ ЛІСОВА, будинок 60А; ідентифікаційний код: 35774739) на користь Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, ПЛ.РИНОК, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055896) заборгованості зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р. у розмірі 9 041,15 грн., на підставі: ухвали Львівської міської ради №3731 від 08.07.2010р. «Про затвердження ТзОВ «Укрпарк» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. П. ІІІафарика, 6-а», договору оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р., довідки Управління залучення місцевих та адміністрування фінансів про наявну заборгованість відповідача у 2020 році, листа від 11.01.2022р. №6-28-0.222-275/2-22 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік».

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 06.04.2023р. по 07.04.2023р., а також те, що 08.04.2023р. та 09.04.2023р. вихідні дні, ухвалу постановлено судом 10.04.2023р.

Дослідивши матеріали поданої заяви з додатками, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Як встановлено судом, заява Львівської міської ради про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р. у розмірі 9 041,15 грн.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, зазначена норма Закону прямо передбачає здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в разі, якщо інше не встановлено договором оренди землі та не обумовлює таке обчислення укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації.

Згідно п.9 вказаного договору (в редакції Додаткової угоди (договору) від 01.03.2011 року до договору оренди земельної ділянки №Л-1129 від 30.07.2010р.), орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 17 525,55 грн. в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно п.10 вказаного договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Згідно п.13 вказаного договору, розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до змісту договору, зокрема, у розділі «Зміна умов договору і припинення його дії» визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

При цьому, суд зазначає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Разом з тим, зазначаючи у заяві про видачу судового наказу про суму основного боргу в розмірі 9 041,15 грн., на підтвердження її розміру заявником надано ухвалу Львівської міської ради №3731 від 08.07.2010р. «Про затвердження ТзОВ «Укрпарк» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. П. ІІІафарика, 6-а», договору оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р., довідку Управління залучення місцевих та адміністрування фінансів про наявну заборгованість відповідача у 2020 році, лист від 11.01.2022р. №6-28-0.222-275/2-22 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік».

Обгрунтовуючи спірну суму, яка становить 9 041,15 грн., заявник вказує, що з 2015 року змінювався розмір орендної плати за землю відповідно до договору оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р.

Проте, заявником в підтвердження наведеного, не надано належним чином засвідчених додатків до спірного договору чи додаткових угод, згідно яких сторонами досягнуто домовленості щодо зміни розміру орендної плати.

У справі № 922/1658/19 Верховний Суд надав висновок, зокрема: «судова палата вважає, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі».

Таким чином, за висновками суду, заявлена до стягнення сума у розмірі 9 041,15 грн. основного боргу є непідтвердженою, позаяк виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити підстави та документальне обґрунтування виникнення неоплаченої боржником орендної плати на суму, вказану заявником у поданій заяві про видачу судового наказу.

Таким чином, суд констатує, що заявником не долучено до заяви всіх документів на підтвердження обставин, якими заявник обгрунтовує свої вимоги, зокрема копій додаткових угод до договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Львівській міській раді у видачі судового наказу про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» заборгованості зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі №Л-1129 від 30.07.2010р. у розмірі 9041,15 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі- lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Король М.Р.