Ухвала

від 10.04.2023 по справі 915/524/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

10 квітня 2023 року Справа № 915/524/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши заяву про забезпечення позову по справі

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Цимбал Ольги Іванівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН та до відповідача Фізичної особи-підприємця Цимбал Ольги Іванівни з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 62,4 кв. м. шляхом знесення нежитлових приміщень по вулиця Космонавтів, будинок 126/5, м. Миколаїв.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,4 кв. м., які знаходяться за адресою: вулиця Космонавтів, будинок 126/5, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101, державна реєстрація від 31.08.2018, запис за № 27715938).

3. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Цимбал Ольгою Іванівною право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62, 6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101, державна реєстрація від 15.08.2018, запис № 27530641).

4. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1279, 1280, виданий 28.08.2018, видавник ТОВ ОКТАВИАН, ОСОБА_1 справжність підписів засвідчено Помазан Я.В., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу.

Позивач також просить суд судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Підставою позову позивачем зазначено порушення вимог законодавства при оформленні права власності на об`єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності м. Миколаєва.

Так, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 20.12.2012 за № 23/46 між Миколаївською міською радою та ФОП Красних Людмилою Іванівною було укладено договір оренди землі від 20.08.2013 № 9442, відповідно до умов якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 37 кв. м., у тому числі 6 кв. м. під тимчасовою забудовою, 31 кв. м. під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:04:076:0019).

Строк дії договору оренди землі до 20.08.2018, заяв щодо продовження договору оренди не надходило.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 21.03.2022 № 326476373) ТОВ ОКТАВИАН є власником об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 62, 4 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101.

Право власності зареєстровано державним реєстратором Прасолова Л.М., Миколаївська районна державна адміністрація на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42785719 від 31.08.2018.

Позивач зазначає, що до набуття права власності ТОВ ОКТАВИАН власником вказаного об`єкту була Цимбал Ольга Іванівна.

Право власності зареєстровано державним реєстратором: Марянчук Н.В., Миколаївська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Миколаївська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 42586129 від 17.08.2018.

Позивач зазначає, що будь-яких прав на користування земельною ділянкою комунальної власності ні ОСОБА_1 , ні ТОВ ОКТАВИАН для будівництва та/або обслуговування об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по вул. Космонавтів, 126/5 не мають та ніколи не мали. Територіальна громада міста Миколаєва в особі міської ради не приймала жодних рішень щодо надання права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна.

Позивач зазначає, що вищевказані дії свідчать про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки з огляду на наступне.

Щодо підстав виникнення права власності у ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, то позивач зазначає, що:

- розпоряджень Миколаївського міського голови, рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради, рішень Миколаївської міської ради від 03.08.2018 № 63р не приймалось;

- інвентаризація об`єкту по вул. Космонавтів, 126/5 не здійснювалась, технічний паспорт та довідка не видавались;

- уповноваженим органом щодо надання та зміни адрес об`єктам нерухомості є виконавчий комітет Миколаївської міської ради, а не Миколаївська міська рада;

- відповідно до службової записки департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва, довідки з присвоєнням окремої адреси та паспорта прив`язки на розміщення тимчасової споруди, розміщеної на земельній ділянці по АДРЕСА_2 не видавались;

- відповідно до листа Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації містобудівні умови та обмеження для об`єкта за вищезазначеною адресою не надавалися;

- відповідно до листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області в реєстрі будівельної діяльності відомості щодо видачі/реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відсутні;

- відповідно до службової записки управління державного архітектурно-будівельного контролю ММР до управління повідомлення на початок виконання будівельних робіт, та/або заяви на дозвіл на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_2 не надходило.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 без будь-яких прав на земельну ділянку площею 62, 4 кв. м. (саме такою площею збудовано об`єкт нерухомого майна відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), без прав на забудову земельної ділянки комунальної власності та без будь-яких дозвільних документів збудовано вказаний об`єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності на нього.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності на об`єкт: нежитлові приміщення за відповідачем ТОВ "ОКТАВИАН" зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1279, 1280 від 28.08.2018. видавник: ТОВ ОКТАВИАН, ОСОБА_1 приватний нотаріус Помазан Я.В.

Миколаївська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Миколаєва, у тому числі при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності.

Позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради, зважаючи на те, що земельна ділянка не була забудована до розміщення відповідачами нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлових приміщень, оскільки у ТОВ ОКТАВИАН відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об`єктів.

Об`єкт нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , є самочинним будівництвом в розумінні положень ст. 376 ЦК України, право власності на яке не виникає згідно вимог ч. 2 вказаної статті Кодексу, за відсутності будь-яких прав на користування земельною ділянкою. ОСОБА_1 не набула права власності на визначених законом підставах, у відповідності до ст. 328 ЦК України, а отже не мала права розпоряджатись об`єктом, в тому числі відчужувати у власність ТОВ ОКТАВИАН на підставі вищевказаного акту приймання-передачі нерухомого майна.

Оскільки акт приймання-передачі нерухомого майна погоджує дію шляхом волевиявлення сторін цього двостороннього правочину щодо переходу прав власності на об`єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності за відповідачем у реєстрі речових прав, оскарження такого акту є належним та ефективним способом захисту прав позивача. Акт підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 здійснено будівництво об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, що в розумінні положень ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Відповідач ОСОБА_1 не набула у визначеному законом порядку права власності на вказаний магазин продовольчих товарів як на об`єкт нерухомості. Подальше відчуження об`єкта самочинного будівництва в силу положень, зокрема, ст. ст. 181, 182, 190, 376 ЦК України, є незаконним, оскільки нежитлові приміщення не набувають статусу об`єкта нерухомого майна, а ОСОБА_1 - права власності на об`єкт нерухомого майна, а тому всі реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта підлягають скасуванню.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 13. 14, 41, 124, 125 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6, 10, 26, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.2, 5, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 3, 169, 172, 181, 182, 190, 203, 215, 319, 321, 327, 328, 375, 376, 391, 525, 526, 629 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 116, 122, 152, 212 ЗК України, ст.. 22 БК України, ст. 4, 20, 73, 75, 81, 162, 164 ГК України, судовою практикою ВС України, ВС та ЄСПЛ.

2. Заява про забезпечення позову.

Позивачем 06.04.2023 одночасно з позовною заявою подано до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову (вх. № 4279/23 від 06.04.2023), в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101);

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: вул. Космонавтів, 126/5, м Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКТАВИАН» (юридична адреса: 54007, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3, код ЄДРПОУ 41849691) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101).

Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН є власником об`єкта нерухомого майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 62, 4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101).

Протиправне використання відповідачем земельної ділянки та вчинення перешкод міській раді у користуванні та розпорядженні нею здійснюється без волі власника земельної ділянки (територіальної громади в особі Миколаївської міської ради).

На теперішній час ТОВ ОКТАВИАН як власник нежитлових приміщень може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкта на користь третіх осіб до прийняття рішення по даній справі.

Вказані дії відповідача призведуть до неможливості виконання рішення суду в частині усунення перешкод ТОВ ОКТАВИАН у користуванні земельною ділянкою, оскільки на момент прийняття рішення відповідач вже не буде власником протиправно розміщених нежитлових приміщень, у зв`язку з відчуженням, та не буде використовувати земельну ділянку позивача.

Вказані дії призведуть до необхідності звертатись позивачу з новим негаторним позовом до нових власників.

Заявник зазначає, що відповідачі вже вчиняли відповідні дії щодо ухилення від звільнення земельної ділянки. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2022 № 298452468 ОСОБА_1 , набувши право власності на спірний об`єкт нерухомого майна 15.08.2018, відчужує його на користь ТОВ ОКТАВИАН 31.08.2018 (тобто всього через 15 днів після набуття права власності).

Заявник зазначає, що у ОСОБА_1 відсутній намір в набутті права власності задля його належного та правомірного використання згідно принципу добросовісності, та спрямоване виключно на захоплення земельної ділянки позивача, забезпечення збереженості майна шляхом реєстрації його як об`єкта нерухомого майна.

При цьому майно відчужене Товариству саме на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, що свідчить про наявність корпоративних відносин на момент відчуження між ТОВ ОКТАВИАН та ОСОБА_1 . Вказане, на думку заявника, свідчить про наявність зв`язку між власниками майна, усвідомлення діючим власником протиправності оформлення права власності на спірний об`єкт, безпідставності зайняття земельної ділянки, що обґрунтовано свідчить про високу ймовірність вчинення відповідачами і подальших дій задля уникнення виконання рішення суду по даній справі шляхом відчуження іншим особам.

Заявник зазначає, що об`єкт побудований з неодноразовими порушеннями, які детально описані у заяві та позові. Накладення арешту унеможливить ТОВ ОКТАВИАН розпорядитись майном, перешкодить його відчуження на користь інших осіб, відповідно забезпечить можливість реального виконання рішення суду.

Заборона органам та особам здійснювати реєстраційні дії щодо нерухомого майна спрямована на унеможливлення внесення суб`єктами державної реєстрації нових записів про речові права на вказаний об`єкт, зміни характеристик об`єкту. Натомість, вчинення реєстраційних дій суб`єктами державної реєстрації (зміна власника в реєстрі, зміна об`єкта в реєстрі) унеможливить виконання рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Заборона ТОВ ОКТАВИАН укладати договори, вчиняти правочини, здійснювати інші дії, спрямовані на відчуження та передачу нерухомого майна, забезпечить реальне виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача без необхідності звертатись з новими позовами до нових власників майна, визнавати недійсними відповідні укладені правочини щодо нерухомого майна.

Миколаївською міською радою в заяві зазначено, що остання не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення по даній справі.

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 140 ГПК України та судовою практикою.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном (постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21).

Подібні правові висновки викладено в постановах КЦС ВС від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

5. Висновки суду.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Таким чином, у даній справі заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 21.03.2022 № 326476373) ТОВ ОКТАВИАН є власником об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по вул. Космонавтів, 126/5, загальною площею 62, 4 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101.

Звертаючись з позовом у даній справі, Миколаївська міська рада послалась на самочинність будівництва, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, 126/5, самовільне зайняття відповідної земельної ділянки комунальної форми власності, а також незаконність проведення за відповідачем ТОВ "ОКТАВИАН" державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва.

Судом враховано, що після оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , останній в подальшому був відчужений на користь ТОВ «ОКТАВИАН», яке на даний час набуло право власності на спірне нежитлове приміщення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що ТОВ «ОКТАВИАН», виступаючи зареєстрованим власником спірного нежитлового приміщення, може повторно відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, що, в свою чергу, знову призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки комунальної власності в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів територіальної громади.

Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.

З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачем Товариством об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вулиця Космонавтів. 126/5, іншім особам, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна (укладати договори, вчиняти правочини тощо), а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача ТОВ "ОКТАВИАН", оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежують право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви Миколаївської міської ради про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна (укладати договори, вчиняти правочини тощо), а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення позивачу до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.

Заява про забезпечення позову судом задоволена.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 4279/23 від 06.04.2023).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/524/23, а саме:

Накласти арешт на нерухоме майно нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: вулиця Космонавтів, 126/5, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101).

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: вул. Космонавтів, 126/5, м Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101).

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКТАВИАН» (юридична адреса: 54007, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3, код ЄДРПОУ 41849691) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 62, 4 кв. м., який знаходиться за адресою: вул. Космонавтів, 126/5, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624177848101).

Стягувач: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю ОКТАВИАН, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691).

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Ухвалу підписано 10.04.2023.

Суддя Е.М. Олейняш