Рішення

від 10.04.2023 по справі 922/491/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/491/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЗГИРВАЧ ЮРІЯ ІСТРАТІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТЕХТОН» (Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вул.Клочківська, будинок 244, квартира 197, код ЄДРПОУ 44415453) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернувся ФОП ЗГИРВАЧ ЮРІЙ ІСТРАТІЙОВИЧ з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТЕХТОН» та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХТОН» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 244, кв. 197, код ЄДРПОУ 44415453) на користь Фізичної особи-підприємця Згирвач Юрія Істратійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКЛП НОМЕР_1 ) суму основного боргу в розмірі 796500,00 грн., пеню в сумі 127849,96 грн., три проценти річних в сумі 27771,25 грн., втрати від інфляції в сумі 206432,48 грн., загалом - 1158553,69 грн. Розподілити судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 3 від 01.12.2021 року.

Ухвалою від 09.02.2023 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження була направлена за юридичною адресою відповідача - Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вул.Клочківська, Будинок 244, квартира 197, ідентифікаційний код особи 44415453, однак не була вручена та повернулася до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою (поштове відправлення № 6102271917553).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи викладене, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву в установлені строки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем ФО-П Згирвач Ю.1. та відповідачем ТОВ «УКРТЕХТОН» було Укладено договір поставки № 3 від 01.12.2021 року, згідно умов якого позивачем було здійснено поставку товарів (крупи різних культур) на суму 1265700,00 грн., а відповідач прийняв товари та зобов`язався оплатити.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі після настання наступних подій: поставки товару; надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 2.3 договору. Відповідно до п. 2.3 договору при поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю: рахунок на оплату; видаткову накладну.

Позивач вказував, що поставка відбувалась декількома партіями, при чому дату фактичного кінцевого отримання покупцем всієї партії товару за кожною видатковою накладною слід визначати по даним товарно-транспортних накладних, оскільки деякі партії товарів транспортувались поетапно в декілька днів:

- Рахунок № 37 від 08.12.2021 року, ВН № 39 від 08.12.2021 року, на суму 252600,00 грн., ТТН № 1 від 08.12.2021 року ТТН № 3 від 09.12.2021 року 09.12.2021 року, дата прийняття всієї партії товару - 09.12.2021 року;

- Рахунок № 38 від 09.12.2021 року ВН№40 від 09.12.2021 року, на суму 239000,00 грн., ТТН №2 від 09.12.2021 року ТТН № 3 від 09.12.2021 року 09.12.2021 року, дата прийняття всієї партії товару - 09.12.2021 року;

- Рахунок №39 від 10.12.2021 року ВН № 41 від 10.12.2021 року, на суму 252600,00 грн., ТТН №4 від 10.12.2021 року ТТН №5 від 14.12.2021 року 14.12.2021 року, дата прийняття всієї партії товару - 14.12.2021 року;

- Рахунок №40 від 14.12.2021 року ВН № 42 від 14.12.2021 року, на суму 155800,00 грн., ТТН №5 від 14.12.2021 року ТТН №6 від 14.12.2021 року 14.12.2021 року, дата прийняття всієї партії товару - 14.12.2021 року;

- Рахунок №41 від 20.12.2021 року ВН № 43 від 20.12.2021 року, на суму 208000,00 грн., ТТН № 7 від 20.12.2021 року ТТН №8 від 21.12.2021 року 21.12.2021 року, дата прийняття всієї партії товару - 21.12.2021 року;

- Рахунок № 6 від 23.05.2022 року ВН № 8 від 23.05.2022 року, на суму 252600,00 грн., ТТН № 1 від 23.05.2022 року 23.05.2022 року, дата прийняття всієї партії товару - 23.05.2022 року.

Таким чином, оплата мала в повному обсязі відбутись:

- за накладною № 39 - в строк до 10.12.2021 року;

- за накладною № 40 - в строк до 10.12.2021 року;

- за накладною № 41 - в строк до 15.12.2021 року;

- за накладною № 42 - в строк до 15.12.2021 року;

- за накладною № 43 - в строк до 22.12.2021 року;

- за накладною № 8 - в строк до 24.05.2022 року.

Однак, як стверджував позивач, відповідач не виконав повністю свого зобов`язання, хоча ним не було заявлено претензій щодо кількості, якості товару, недостатності супровідних документів, не реєстрації податкових накладних тощо. Оплата була здійснена лише частково: 07.02.2022 року - на суму 104000,00 грн.; 10.02.2022 року - на суму 104000,00 грн.; 21.02.2022 року - на суму 211200,00 грн; 25.05.2022 року - на суму 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість за поставлені товари склала 796500,00 грн.

Відповідачем не було надано до суду доказів належної оплати вартості отриманого за Договором товару або доказів на спростування виникнення зазначеного зобов`язання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1ст. 628 вказаного Кодексузміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Відповідно дост. 525 Цивільного кодексу Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 193 Господарського кодексу України таст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі після настання наступних подій: поставки товару; надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 2.3 договору. Відповідно до п. 2.3 договору при поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю: рахунок на оплату; видаткову накладну.

Згідно з ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих до суду доказів вбачається, що відповідачем було отримано товар за Договором, однак оплата вартості такого товару здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі у зв`язку з чим суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 796500,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов`язання за цим договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи зазначене, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 127849,96 грн, три проценти річних в сумі 27771,25 грн. та втрати від інфляції в сумі 206432,48 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами Договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХТОН» (Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вул.Клочківська, Будинок 244, квартира 197, ідентифікаційний код особи 44415453) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЗГИРВАЧ ЮРІЯ ІСТРАТІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 796 500,00 грн, пеню - 127 849,96 грн, три відсотки річних - 27 771,25 грн, інфляційні втрати - 206 432,48 грн та 17 378,31 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяЛ.С. Лаврова