Ухвала

від 10.04.2023 по справі 911/426/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/426/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Пукшин Л.Г.)

від 03.08.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Разіна Т.І., суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)

від 01.03.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ АРК ИСТ"

та за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) про скасування наказу № 4592/5 від 22.12.2021.

2. Позов обґрунтовано порушенням права ОСОБА_1 , оскільки наказом Міністерства "Про задоволення скарги" №4592/5 від 22.12.2021 безпідставно скасовано реєстраційні дії щодо припинення в результаті ліквідації ТОВ "НЬЮ АРК ИСТ", єдиним учасником та засновником якого є позивач.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2022 позовну заяву передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов задоволено повністю. Скасовано наказ Міністерства "Про задоволення скарги" від 22.12.2021 № 4592/5. Стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у цьому випадку мають застосовуватися положення пункту 97.5 статті 97 Податкового кодексу України, які не вимагають від платника податків подання заяви про здійснення зарахування та передбачають здійснення зарахування грошових зобов`язань перед бюджетом за рахунок інших надміру сплачених грошових сум платника податків у такому бюджеті. Відсутні докази, які б свідчили про наявність у ТОВ "НЬЮ АРК ИСТ", станом на дату проведення реєстраційної дії №1003391110020021039 від 25.10.2021 "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації", податкового боргу або непогашених грошових зобов`язань, за якими не настав строк сплати. Висновки Міністерства про порушення державним реєстратором вимог пункту 11 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є помилковими, а права Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ДПС) не є порушеними.

6. 20.03.2023 ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх судових інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першій, третій статті 310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

13. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першої, третьої статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

14. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

15. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

18. Усупереч вимогам статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі ДПС лише цитує зміст норм чинного законодавства, викладає обставини справи та висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями, при цьому, скаржник чітко не зазначає, які саме норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, а також цитує норми частини другої статті 287 ГПК України, проте не визначає підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень щодо застосування/незастосування цих норм матеріального права, а також щодо порушення норм процесуального права та не наводить відповідного правового обґрунтування.

19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

20. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

22. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

23. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

25. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 962, 00 грн (200 % х 2 481,00 грн).

26. До касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга в цій частині також залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків.

27. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

28. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 911/426/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пункті 18 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;

- сплатити судовий збір у розмірі 4 962,00 грн та подати документ, що підтверджує його сплату.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова