Ухвала

від 10.04.2023 по справі 910/21261/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21261/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі- Залізниця)

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін"

до Залізниці

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Залізниця 28.03.2023 (згідно з відміткою на конверті) направила на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/21261/21.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Водночас скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі.

Разом з тим у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування.

Однак, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Разом з тим Суд звертає увагу скаржника на те, що з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, необхідно враховувати, що відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позов у цій справі було подано про зобов`язання вчинити дії, а саме: внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 6 505 324,00 грн, які були безпідставно списані як неустойка за нереалізацію погодженого обсягу перевезень.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2022, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 23.02.2023, позов було задоволено повністю; зобов`язано Залізницю внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 6 505 324,00 грн, які були безпідставно списані як неустойка за нереалізацію погодженого обсягу перевезень; стягнуто із Залізниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" судовий збір у розмірі 97 579,86 грн.

Як свідчать матеріали касаційної скарги, Залізниця не погоджується із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону як за майнову вимогу у розмірі 195 159,72,00 грн (6 505 324,00*1,5%*200%).

Проте скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Залізниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- уточнити підставу касаційного оскарження та зазначити конкретні норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення;

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 195 159,72,00 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/21261/21 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова