Ухвала

від 06.04.2023 по справі 504/3589/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 504/3589/20

Провадження № 6/202/162/2023

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

06 квітня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Свити Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломоєць К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломоєць К.В. звернувся з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань.

Подання обґрунтовується тим, що на виконанні у головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломоєць К.В. перебуває зведене виконавче провадження № 69957242 до складу якого входить чотири виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних та юридичних осіб загальної суми боргу у розмірі 516577, 55 грн. Боржник фактично ігнорує законні вимоги державного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що подання головного державного виконавця не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно матеріалів справи на виконанні у головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 69957242 з примусового виконання виконавчого листа № 504/3589/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 29 355 грн.; з примусового виконання виконавчого листа № 504/3589/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу розмірі 3 204 грн.; з примусового виконання постанови № 0МС-ОД627/1309/61/IП/ФС про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради суми боргу в розмірі 372 300 грн.; з примусового виконання виконавчого листа № 202/4875/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу в сумі 111718, 55 грн.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 25.03.2021 відкрито виконавче провадження № 64933201 з примусового виконання постанови № 0МС-ОД627/1309/61/IП/ФС про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради суми боргу в сумі 372 300 грн.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 05.11.2020 відкрито виконавче провадження № 63481711 з примусового виконання виконавчого листа № 202/4875/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу в сумі 111718, 55 грн.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 12.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69532726 з примусового виконання виконавчого листа № 504/3589/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в сумі 29 355 грн.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 12.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69532615 з примусового виконання виконавчого листа № 504/3589/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в сумі 3 204 грн.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 29.09.2022 виконавчі провадження № 63481711, № 64933201 об`єднані у зведене виконавче провадження № 69957242.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 29.09.2022 виконавче провадження № 69532726 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 69957242.

Постановою головного державного виконавця Коломойця К.В. від 29.09.2022 виконавче провадження № 69532615 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 69957242.

Згідност. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідност. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно з ч. ч. 2, 4ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Оскільки відповідно до ч. 4ст. 441 ЦПК Україниподання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Також судом враховано, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, саме державний виконавець повинен довести суду, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Стаття 313 ЦК Українигарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Згідност.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема, пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

У розумінніст.12 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

При цьому, під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Таким чином, судом не встановлено фактів, які б свідчили про наявність правових підстав для необхідності тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

Враховуючи вимогиЗакону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Як роз`яснив Верховний Суд України у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, нез`явлення до державного виконавця та наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

У даному випадку, у матеріалах подання державного виконавця відсутні докази свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

Суд вважає за необхідне зазначити також і про те, що до даного подання не долучено докази на підтвердження отримання боржником постанов про відкриття виконавчих проваджень, а також не надано достеменних доказів на підтвердження саме ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд не знаходить підстав для задоволення подання.

Керуючись ст.441 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломоєць К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда