Рішення

від 14.03.2023 по справі 200/10719/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 200/10719/18

№ 2/183/600/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака Оксана Василівна, Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась із позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (правонаступник АТ Альфа-Банк»), треті особи приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В., Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації», в якому з урахуванням уточнень просила:

-визнати не дійсною та скасувати вимогу-повідомлення, серія №187, від 15.09.2017р., винесену публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019;

-скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №38422747 від 29.11.2017 р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вчинене ОСОБА_3 , державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.

Позов обґрунтований тим, що 05 листопада 2007 року між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» (надалі Банк) був укладений кредитний договір № 095/03-16059-ІР, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 42500 доларів США.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання умов кредитного договору, 05.11.2007 року між Позивачем та Банком було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В. за реєстраційним № 6293, згідно якого, придбана за кредитні гроші квартира АДРЕСА_1 , - була передана Банку в іпотеку.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.11.2007 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В. за реєстраційним №6292, позивачка набула право власності на зазначену квартиру.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору протягом восьми років своєчасно сплачувала Банку платежі, проте, внаслідок економічної кризи та зростання курсу долара, вона втратила можливість сплачувати вартість кредиту за збільшеним валютним курсом, у зв`язку із чим звернулась до Банку із проханням фіксації обмінного курсу для погашення кредиту, однак отримала відмову від Банка.

В 2018 році Позивачу стало відомо, що 24.11.2017 року Державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Молчановим С.О. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення права власності у Банка зазначено, іпотечний договір, серія №095/03-16059- ІР виданий 05.11.2007 році та вимога-повідомлення №187 від 15.09.2017р.

Проте Позивач наполягає на тому, що зазначену вимогу-повідомлення не отримувала, крім того, починаючи з 2015 до 2018 рік не отримувала від Банку жодних документів.

Таким чином, зважаючи на порушення Банком статті 37 Закону «Про іпотеку» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», від 05.12.2019 року, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та стягненні з Відповідача сплаченого судового збору /т-1,а.с.224-230/.

Не погодившись із доводами позовної заяви представником Відповідача подано відзив, який мотивовано наступним.

10 вересня 2019 року затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», відтак у порядку правонаступництва останній набув всі права за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Також, Банк наполягає на законному та передбаченому положеннями іпотечного договору позасудового врегулювання спору.

Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що посилання Позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є помилковим, оскільки у даному випадку положення вищевказаного закону застосуванню не підлягають, зважаючи на те, що звернення стягнення на квартиру Позивача, яка є предметом іпотеки, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, а згідно ст.37Закону України«Про іпотеку» на підставі іпотечного Договору (застереження), тобто в позасудовому порядку за згодою Іпотекодателя, про що свідчить підпис останнього в Іпотечному договорі.

Відповідач вважає, що оскільки законодавством передбачено порядок позасудового (добровільне) врегулювання згідно Договору, який також вважається відповідним застереженням, це є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку. Отже, жодних порушень з боку Банку не відбулося.

Також, Відповідач вважає вимоги Позивача про визнання недійсним та скасування вимоги повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» №187 від 15.09.2017 року безпідставними, та на підставі вищевикладеного просить суд, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі /Т-2, а.с./1-5/.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. від 22.006.2018 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження /т.1 а.с. 30/.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. від 16.01.2019 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено /Т-1 а.с.89/.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. від 11.07.2019 року в задоволенні заяви АТ «Укрсоцбанк» про зустрічне забезпечення позову відмовлено /Т-1, а.с.118-119/.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2019 року ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2019 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. від 17.12.2019 року замінено відповідача АТ «Укросцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк» /Т-1,а.с.158/.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2020 року цивільну справу передано на розгляд до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області /Т-1,а.с177/.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021 року, справу передано на розгляд судді Сороці О.В. /Т-1,А.с.186/.

Ухвалою суду від 03.11.2011 року суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято до провадження цивільну справу №200/10719/18 /Т-1, а.с.187/.

Ухвалою суду від 17.03.2022 року клопотання представника позивача, про витребування доказів, - задоволено. Витребувано у АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) передавальний акт від 15жовтня 2019 року, затверджений протоколом № 4/2019 та оригінал повідомлення № 187 від 15 вересня 2017 року, опис вкладення листа та список 1020 від 19 вересня 2017 року, яким підтверджено направлення його позивачу /т-1,а.с.208/.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити /Т-2,а.с.41/.

В судове засідання представник Відповідача не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити на підставі доводів зазначених у відзиві. Також, представником до суду було надано повідомлення про зміну найменування відповідача у справі /Т-2,а.с.24/.

Треті особи, в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №095/03-16059-ІР, відповідно до якого Позивач отримала кредит у розмірі 42500 доларів США /Т-1,а.с.11-14/.

05 листопада 2007 року, приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В. був зареєстрований Договір купівлі-продажу №187883, за яким ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №4901279 від 05.11.2007 року /Т-1,а.с.8, 9/.

05 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В. за реєстраційним №6293, згідно якого, придбана за кредитні гроші квартира АДРЕСА_1 була передана Банку в іпотеку /Т-1,а.с.15-19/.

Відповідно до інформаційної довідки №126928078 від 08.06.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Державним реєстратором Дніпропетровської філії КП «Центр державної реєстрації» Молчановим С.О. 24.11.2017 року, на підставі іпотечного Договору №095/03-16059-ІР, та вимоги-повідомлення №187 від 15.09.2017 року, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» /Т-1,а.с.20-22/.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, застосувавши наступні норми закону.

За положеннями ст.47Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі Закону та рішення суду.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено главою 49«Забезпеченнявиконання зобов`язання»Цивільного кодексуУкраїни та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1Закону Українивід 5червня 2003року №898-IV«Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем був укладений іпотечний Договір №095/03-16059-ІР, яким передбачено, що право звернення стягнення на Предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, відповідно до Договору кредиту, виникає Іпотекодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договору кредиту, іпотечного Договору та приписів норм чинного законодавства України. У разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Договором кредиту, а в разі його невиконання звернути стягнення на Предмет іпотеки п.п. 4.1 та 4.2 цього Договору.

Також, відповідно до п.4.6 цього Договору за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя а саме: п.4.6.1 за рішенням суду; п.4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, п. 4.6.3 шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Отже, відповідно до пунктів укладеного між сторонами Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно статті 36Закону України«Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37Закону України«Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст.10вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За змістом ч. 2 ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 25.12.2015№ 1127 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Отже, державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, може бути здійснена державним реєстратором лише за умови виконання іпотекодержателем вимог, передбачених ст.35Закону України«Про іпотеку» та п. 61 Порядку щодо направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору.

Проте, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4Закону України"Прозаставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 по справі № 644/3116/18, квартира, яка використовується як місце постійного проживання, під час дії тимчасового мораторію на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності банку як забезпечення виконання кредитного договору.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

При цьому, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України"Промораторій настягнення майнагромадян України,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті" не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України"Промораторій настягнення майнагромадян України,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті" є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

У вказаній справі, квартира, що є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом, наданим Позивачу кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті; площа квартири не перевищує 140 кв.м.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у даній квартирі та постійно проживає у ній.

Отже, проаналізувавши вищевикладене суд зазначає, що у Державного реєстратора Дніпропетровської філії КП «Центр державної реєстрації» Молчановим С.О. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Уксоцбанк» з огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 44,0 кв.м. та використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Уксоцбанк» в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 умов договору кредиту від 05 листопада 2007 року №095/03-16059-ДК, згідно умов якого позивач отримав від банку - резидента України споживчий кредит у іноземній валюті.

Зважаючи на те, що дії державного реєстратора по реєстрації за ПАТ «Уксоцбанк» на підставі іпотечного договору та вимоги-повідомлення права власності на квартиру, що належала позивачу, порушують вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який діяв на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій, суд приходить до висновку про неправомірність Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру.

Вищенаведене відповідає діючому законодавству і узгоджуються з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року по справі №644/3116/18.

Також, суд відхиляє, доводи відповідача, зазначені у відзиві, про помилковість застосування до спірних правовідносин положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки цей закон поширюється на випадки примусового стягнення майна, тоді як у даній справі Позивач при підписанні договору іпотеки дала згоду на передачу у власність предмета іпотеки у позасудовому порядку, зважаючи на те, що дане питання було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 19 травня 2020 року по справі №644/3116/18 визначила, що положення Закону України"Промораторій настягнення майнагромадян України,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті" поширюються і на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки.

Крім того, суд зауважує, що доводи про виконання відповідачем вимог ст.35Закону України«Про іпотеку» в частині направлення позивачу, як боржнику, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджуються долученими до скарги письмовими доказами, однак дана обставина не спростовує невідповідність Рішення державного реєстратора вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Також, суд бере до уваги, що наявне у іпотечному договорі іпотечне застереження прирівнюється до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя і може бути підставою для проведення реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, однак ці доводи не спростовують встановлених у справі судом підстав для скасування Рішення державного реєстратора - порушення ним при вчиненні реєстраційних дій вимог закону, який встановлює тимчасовий мораторій на такі дії, що і стало підставою для скасування рішення в судовому порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення Банком як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням, передбаченим умовами Іпотечного договору, є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за ним у порядку, визначеному договором, суперечить даному Закону.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, дії державного реєстратора щодо державної реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру Позивача не можна вважати законними.

За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК Україниобов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що Рішення про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» винесене державним реєстратором із порушенням вимог Закону України«Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №38422747 від 29.11.2017 р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , винесеного державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Молчановим С.О., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, ст.ст. 321, 526,610-612,625 ЦК України, ст.ст.12,81,141,258,263-265,274-279,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особиприватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака Оксана Василівна, Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації» юридична особаКомунальне підприємство «Центр державної реєстрації» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №38422747 від 29.11.2017р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 винесеного Молчановим С.О., державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні) 80 копійок.

В іншій частині позову ОСОБА_2 , - відмовити.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» ЄДРПОУ 23494714, адреса: 04655, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Третя особа: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В. адреса: 51200, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 35/81.

Третя особа: Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації» ЄДРПОУ 41262491, адреса: 49000, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, 93 кімн. №366.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.