Рішення

від 27.03.2023 по справі 214/2677/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/2677/22

2/214/783/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/2677/22 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank, -

Представники: від позивача - Мєшнік К.І.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовною заявою 07 червня 2022 року, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 січня 2020 року станом на 28 грудня 2021 року в розмірі 63 235 грн. 74 коп., яка включає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 59 480 грн. 32 коп., заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 3755 грн. 42 коп.; покласти на відповідача понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Так, 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30 січня 2020 року, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, видавши відповідачу розрахункову картку № НОМЕР_1 із встановленим на ній кредитним лімітом 50 000 грн., надавши можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, з підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами договору про надання банківських послуг «Monobank», прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором склало понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положень п.п.5.17 п.5 розділу ІІ Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість стала простроченою. 28 жовтня 2021 року банк направив позичальникові пуш-повідомлення у мобільному додатку про істотне порушення умов договору та необхідність погашення суми заборгованості. Однак відповідач повідомлення проігнорувала та не вчинила жодних дій, направлених на погашення боргу, у зв`язку з чим відповідно до п.п.4.18, 4.19 розділу ІІ Умов кредит став у формі «на вимогу». Станом на 28 грудня 2021 року розмір заборгованості за кредитним договором складає 63 235 грн. 74 коп. та включає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 59 480 грн. 32 коп., заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 3 755 грн. 42 коп. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Ухвалою суду від 29 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.40).

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (а.с.55). 16 січня 2023 року на виконання ухвали суду на електронну адресу позивачем направлено витребувані докази.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Згідно з клопотанням представника позивача, долученим до позову (а.с.35), останній не заперечував проти ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача в судові засідання. Позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленою належним чином у встановленому законом порядку, поважність причин неприбуття до суду не повідомила, про перебування справи у провадженні суду була обізнана. Так, 28 вересня 2022 року відповідач через канцелярію суду подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання доказів щодо часткового погашення боргу, позовні вимоги визнала частково (а.с.45). 12 грудня 2022 року відповідач подала клопотання про витребування доказів, після чого інтересу до розгляду справи не проявляла, правом на подання відзиву на позов не скористалась.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, попередньо висловлену нею позицію по справі, суд вважає за можливе ухвалити рішення у письмову провадженні за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 30 січня 2020 року ОСОБА_1 дистанційно звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок № НОМЕР_2 за типом рахунку «Чорна картка» у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на цей поточний рахунок у початково визначеному розмірі 20 000 грн. 00 коп. (а.с.9).

В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилася, погодилася та отримала у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов`язалася виконувати його умови.

Також, у п.6 анкети-заяви від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису (а.с.9).

Як слідує зі змісту Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» найменування ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» змінено на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що не є перетворенням юридичної особи (а.с.32, 33-34).

Відповідно до довідки про наявність рахунку (а.с.64) на виконання умов договору банк видав позичальникові емітовану банком кредитну картку зі статусом «активна» та строком дії до 08/24. Відомості про перевипуск картки достроково та зміну строку її дії чи анулювання в матеріалах справи відсутні. Встановлений на кредитній картці, виданій ОСОБА_1 , кредитний ліміт було змінено 29 травня 2020 року шляхом збільшення з 20 000 грн. до 50 000 грн. 00 коп., після чого він більше не змінювався (а.с.65).

До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», затверджених рішенням Правління банку, протокол №46 від 24 листопада 2021 року; редакція набрала чинності з 27 листопада 2021 року (а.с.10-22).

Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 30 січня 2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.

Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. До того ж такі Умови надано в редакції, яка станом на момент укладення відповідачем кредитного договору взагалі не діяла, що в черговий раз виключає можливість врахування їх як складової частини кредитного договору.

Підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг (а.с.9), містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, видачу кредитної картки, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання нею певної банківської послуги, сплату процентів за користування кредитом.

Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.

Разом з тим, п.6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» (а.с.18-зворот) визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.

У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані Правила та умови кредитування, тарифи не є складовою кредитного договору від 30 січня 2020 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.

Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 30 січня 2020 року на підставі договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит згідно з визначеним банком 31 січня 2020 року кредитним лімітом у розмірі 20 000 грн., збільшеним до 50 000 грн. з 29 травня 2020 року шляхом зарахування на поточний рахунок № НОМЕР_3 та видачею кредитної картки «Чорна картка» за № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/24. Тобто станом на момент звернення до суду договір є діючим. Зазначені обставини також підтверджуються випискою з рахунку та не оспорювалось в ході розгляду справи відповідачем (а.с.62-63).

З наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 також слідує, що відповідач почала активно користуватися кредитними коштами з 21 лютого 2020 року, а саме із встановленого їй кредитного ліміту 20 000 грн. вона одразу використала 11 761 грн. 93 коп. - 21 лютого 2020 року, 7 657 грн. 32 коп. - 12 березня 2020 року.

Таким чином, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, виписка з банківського рахунку позичальника містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитною карткою (із зазначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку позичальника вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах шляхом переведення з рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поповнення картки через термінали IBOX, ПУМБ Online. При цьому банк здійснював автоматичне списання коштів на погашення щомісячних процентів за користування кредитом, а починаючи з 01 листопада 2021 року - нараховану заборгованість за порушення грошового зобов`язання. У випадку нестачі коштів на рахунку позичальника для погашення нарахованих процентів, банк такі нарахування зараховував як овердрафт, оскільки станом на 01 березня 2021 року відповідач повністю використала кредитні кошти.

Як слідує з виписки по рахунку, що також відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості, востаннє ОСОБА_1 здійснила платіж на погашення кредиту 13 серпня 2021 року в сумі 300 грн. шляхом перерахунку коштів з іншого банківського рахунку через додаток Приват24. Доказів в спростування цьому відповідач суду не надала.

Звертаючись до суду з позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 28 грудня 2021 року (а.с.7-8). При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4% або 37,2 % з 01 вересня 2020 року (поточна ставка) та 76,8% або 74,4% з 01 вересня 2020 року (прострочена ставка) за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Так, за період з 21 лютого 2020 року по 28 грудня 2021 року банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом, зокрема: 31 березня 2020 року - 650 грн. 14 коп., 30 квітня 2020 року - 602 грн. 40 коп., 31 травня 2020 року - 600 грн. 47 коп., 30 червня 2020 року - 528 грн. 90 коп., 31 липня 2020 року - 535 грн. 00 коп., 31 серпня 2020 року - 522 грн. 66 коп., 30 вересня 2020 року - 143 грн. 73 коп., 30 листопада 2020 року - 1435 грн. 92 коп., 31 грудня 2020 року - 1500 грн. 40 коп., 31 січня 2021 року - 1543 грн. 95 коп., 31 березня 2021 року - 1614 грн. 17 коп., 30 квітня 2021 року - 1603 грн. 14 коп., а сумарно 11 280 грн. 88 коп., які повністю погашено з коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення кредиту, що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості. Крім того, із сплачених відповідачем коштів, за відсутності нарахувань відсотків у відповідній графі, банком було списано 01 листопада 2020 року - 1236 грн. 19 коп., 01 березня 2021 року - 1417 грн. 36 коп., 01 червня 2021 року - 1696 грн. 40 коп., 01 липня 2021 року - 1689 грн. 30 коп., 01 серпня 2021 року - 1794 грн. 98 коп., 01 вересня 2021 року - 1825 грн. 59 коп., а загалом 9 659 грн. 82 коп. Усі операції із самостійного списання банком внесених позичальником коштів та їх зарахування саме на погашення процентів відображено у виписці по рахунку позичальника. Відтак, зазначаючи про наявність заборгованості за тілом кредиту, позивач самовільно включив в неї нараховані відсотки, які фактично погашені позичальником, внаслідок чого банком збільшено заборгованість за тілом кредиту на 20 940 грн. 70 коп. (з розрахунку: 11 280,88 + 9 659,82).

Крім того, позивач неправомірно нарахував пеню за порушення грошового зобов`язання в сумі 3 755 грн. 42 коп. (розраховану за накопичувальним підсумком) з огляду на відсутність доказів погодження з відповідачем порядку її нарахування. Відповідних доказів щодо цього позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Встановивши, що анкета-заява від 30 січня 2020 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, пені за порушення виконання зобов`язань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак суми надходжень, які банком були розподілені на погашення процентів підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Тому заборгованість за тілом кредиту становить 38 539 грн. 62 коп., виходячи з розрахунку: 59 480,32 - 11 280,88 - 9 659,82.

Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 38 539 грн. 62 коп., у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.

Даних, що свідчать про повну сплату заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цим кредитним договором у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи суду не надано. Крім того, відсутні у матеріалах справи беззаперечні, належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, згідно зі ст.617 ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 1513 грн. 41 коп. (а.с.1) пропорційно частині задоволених вимог (61%).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 30 січня 2020 року станом на 28 грудня 2021 року в загальному розмірі 38 539 грн. 62 коп., а також 1 513 грн. 41 коп. в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне заочне рішення у справі складено 31 березня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко