Рішення

від 22.03.2023 по справі 548/287/23

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/287/23

Провадження № 2-о/548/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2023 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання - Манжос Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, про встановлення факту що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту що має юридичне значення, а саме факт що: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує дитину віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свою заяву мотивує тим, що «29» лютого 2009 року між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено шлюб який зареєстрований відділом РАГС по Миргороду Миргородського районного управління юстиції, про що «29» лютого 2009 року, було складено відповідний актовий запис №35.

Від шлюбу Стягувач має малолітню доньку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами було розірвано 05.12.2018 року в судовому порядку, Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області (справа №548/1877/18).

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 (набрання рішенням про розірвання шлюбу 09.01.2019 року ), малолітня донька: ОСОБА_2 , залишилася проживати з батьком.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 перестала брати участь у вихованні дитини, весь тягар утримання малолітньої дитини знаходиться на Заявнику.

Рішенням Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17 травня 2022 року за №116, визнано місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , 1985 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області з метою (отримання довідки) встановлення факту, який би підтверджував, той факт, що він самостійно виховує дитину віком до 18 років, оскільки встановлення даної обставини дає йому право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Натомість Служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, надала лише Акт обстеження умов проживання малолітньої донька: ОСОБА_2 .

Заявник та його представник у судове засідання не з"явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, згідно наданої до суду заяви просять справу розглядати у їх відсутності.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, у судове засідання не з"явився, згідно наданої до суду заяви просять справу розглядати у відсутність їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, врахувавши доводи представника позивача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права повязують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини поділяються на юридично значимі та юридично байдужі, з якими право не звязує будь-яких юридичних наслідків .

Таким чином, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі чи в силу будь-яких особливих властивостей, а в результаті визнання їх такими державою та закріплення у законі.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Проаналізувавши зміст вищенаведених статей можна відокремити такі умови, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення: факт, який потребує встановлення, має породжувати юридичні наслідки, тобто від нього повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; встановлення відповідного факту не пов"язано з наявністю спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту або заявник не має можливості одержати (відновити) загублений (знищений) документ, який посвідчує необхідний факт; встановлення факту потрібно заявникові для конкретної мети.

Заявники просять встановити юридичний факт, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує дитину віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому заявник ні в заяві ні під час судового розгляду справи не вказав, з якою метою він просить встановити зазначений ним факти та які юридичні наслідки вони для нього породжують.

Отже, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити заявник не породжує юридичні наслідки для заявника, тобто від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявників, а відтак є юридично байдужим та не підлягає встановленню у порядку встановленому ст. ст. 315,318 ЦПК України.

Крім того, заявник не надав суду будь-яких доказів існування, зазначених ним в заяві обставин.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту, що мають юридичне значення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, про встановлення факту що має юридичне значення,, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2023 року.

Суддя : О.В. Коновод