Рішення

від 13.12.2022 по справі 761/17100/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17100/22

Провадження № 2/761/9809/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса», Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення коштів та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса», Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення коштів та стягнення моральної шкоди.

У своїй позовній заяві просила суд: стягнути з ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса», сплачені кошти за ненаданий туристичний продукт у сумі 187 100,00 грн., що еквівалентно в євро 6658,00 євро; стягнути з ФОП ОСОБА_2 (Туристична агенція «Корсар») завдані інфляцією збитки у в сумі - 290 грн., 3% річних -136,65 грн., а всього 426,00 грн.; стягнути з ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса» на користь ОСОБА_1 10 000,0 грн. моральної шкоди; судові витрати стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (в особі ОСОБА_2 ) - Турагент, який діє в інтересах туроператора TOB «Музенідіс Тревел Одеса» на підставі Агентського Договору на реалізацію туристичних послуг №АДТА/17-ODS.00170 від 14.03.2017р. було укладено Договір на туристичне обслуговування №МЗТ/21-88. 22 червня 2020 року позивачкою було подано заявку №CFU26070A2 про відмову від туристичного продукту, параметри якого визначені в Додатку №1 до Договору в зв`язку з введенням карантину та скасовування авіасполучення між країнами. Після оформлення заявки про відмову від туристичних послуг за попередніми умовами визначеними в Додатку№1 до Договору, між позивачкою та Турагентом ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 22.06.2020р. було укладено та підписано у новій редакції Додаток №1 до Договору №МЗТ/20-88, в якій датою початку туру визначено 25.07.2021р., а датою закінчення туру визначено 05.08.2021р. ФОП ОСОБА_2 (Туристична агенція «Корсар») звернувся із заявою про внесення змін до договору на туристичне обслуговування №88 від 22.06.2020р. вихідний №362 до директора ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса», в якій просив внесену за Заявкою №CFU26070A2 суму в розмірі 187 100,0 грн., еквівалент в євро 6 658,00 вважати оплатою/передоплатою за туристичний продукт, параметри якого в строк до 01.12.2020р. будуть додатково погоджені із Замовником Турпродукту за актуальними цінами в системі онлайн-бронювання та зафіксовані в Додатку№1 в новій редакції до Договору на туристичне обслуговування, але в будь-якому разі не включатимуть умови про дату початку подорожі пізнішу, ніж 31.12.2021р. У зв`язку з викладеним, 30 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_2 за власною волею, було повернуто Позивачу суму його посередницької винагороди у розмірі 12 500,00 грн. Також, на ім`я матері позивачки - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), яка є в переліку туристів визначених у Додатку№1 до Договору ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса» видано ваучер №00028 від 29.01.2021р. на виплачену грошову суму за скасованою заявкою №CFU26070A2. Станом на дату подання цього позову позивачкою туристичний продукт так і не було отримано, сплачені кошті за туристичну подорож не повернуто. 14 січня 2022 року позивачкою на адресу Відповідачів було направлено Заяву про відмову від туристичного продукту і повернення коштів. Відповідно до поштового трекеру, заява була вручена ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса» 21 січня 2022 року. Однак, будь-якої відповіді не отримано, кошти не повернуто. ФОП ОСОБА_2 поштове відправлення не отримав і воно було повернуто позивачці. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідачі порушують його права на повернення коштів за ненадані туристичні послуги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2022 року матеріали позову було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачка - ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса», Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч. ч. 1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (в особі ОСОБА_2 ) - Турагент, який діє в інтересах туроператора TOB «Музенідіс Тревел Одеса» на підставі Агентського Договору на реалізацію туристичних послуг №АДТА/17-ODS.00170 від 14.03.2017р. було укладено Договір на туристичне обслуговування №МЗТ/21-88.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Туроператор через Турагента зобов`язується забезпечити надання комплексу туристичних послуг або окремих туристичних та інших, пов`язаних з ними, послуг, а Замовник зобов`язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити послуги.

Згідно з Додатком №1 до Договору на туристичне обслуговування №МЗТ/21-88 було визначено назва туру: КИЕВ 2021 Греция Корфу Ikos Dassia (E-book по 31.12) (К1), з 25.07.2021 по 05.08.2021, готель: IKOS DASSIA, проживання та харчування: dbl superior inland view ultra all inclusive (2 номера), Туристи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.01.2020 Відповідачем-2 - ФОП ОСОБА_2 було прийнято від ОСОБА_1 199 600,00 грн.

Зазначена сума складається з вартості туристичних послуг, що надаються Відповідачу-1 ТОВ «Музенідіс Тревел Одеса» в сумі 187 100,00 грн., еквівалент в євро 6 658,00 та винагороди Відповідача-2 - ФОП ОСОБА_2 - 12 500,00 грн.

22 червня 2020 року позивачкою було подано заявку №CFU26070A2 про відмову від туристичного продукту, параметри якого визначені в Додатку №1 до Договору в зв`язку з введенням карантину та скасовування авіасполучення між країнами.

Згідно п.п. 6.7. Договору Замовник має право на відшкодування вартості ненаданих туроператором туристичних послуг у випадках, передбачених ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» і виплату компенсації в розмірі ненаданих послуг якщо ненадання послуг відбулося не з вини туриста.

Згідно п. 8.1. Договору Замовник має право відмовитись від заброньованих туристичних послуг повністю або частково на умовах, передбачених пунктом 8.4. цього Договору.

Згідно п.2.10. Договору Повернення коштів, внесених замовником як оплата Турпродукту за Договором, здійснюється Тур Агентом в узгоджені сторонами строки, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Турагентом заяви Замовника на повернення коштів.

Після оформлення заявки про відмову від туристичних послуг за попередніми умовами визначеними в Додатку №1 до Договору, між позивачкою та Турагентом ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 22.06.2020р. було укладено та підписано у новій редакції Додаток №1 до Договору №МЗТ/20-88, в якій датою початку туру визначено 25.07.2021р., а датою закінчення туру визначено 05.08.2021р.

22 червня 2020 року ФОП ОСОБА_2 (Туристична агенція «Корсар») звернувся із заявою про внесення змін до договору на туристичне обслуговування №88, вихідний №362 до директора ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса», в якій просив внесену за Заявкою №CFU26070A2 суму в розмірі 187 100,0 грн., еквівалент в євро 6 658,00 вважати оплатою/передоплатою за туристичний продукт, параметри якого в строк до 01.12.2020р. будуть додатково погоджені із Замовником Турпродукту за актуальними цінами в системі онлайн-бронювання та зафіксовані в Додатку№1 в новій редакції до Договору на туристичне обслуговування, але в будь-якому разі не включатимуть умови про дату початку подорожі пізнішу, ніж 31.12.2021р.

У зв`язку з викладеним, 30 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_2 за власною волею, було повернуто Позивачу суму його посередницької винагороди у розмірі 12 500,00 грн.

Також, на ім`я матері позивачки - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), яка є в переліку туристів визначених у Додатку№1 до Договору ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса» видано ваучер №00028 від 29.01.2021р. на виплачену грошову суму за скасованою заявкою №CFU26070A2.

14 січня 2022 року ОСОБА_1 (в порядку передбаченому п.2.10 Договору) було направлено на адресу Відповідачів, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, Заяву про відмову від туристичного продукту і повернення коштів та надано 10-ти денний строк, після її отримання на перерахування на картковий рахунок.

Відповідно до поштового трекеру 7300314144219 заява була вручена ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса» 21.01.2022 року.

ФОП ОСОБА_2 поштове відправлення з трекером 7300314144200 не отримав і воно було повернуто позивачці.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Зміна ціни туристичного продукту після укладення договору на туристичне обслуговування допускається лише у разі необхідності врахування зміни тарифів на транспортні послуги, запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов`язкових платежів, зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена вартість туристичного продукту.

Зміна ціни туристичного продукту можлива не пізніш як за 20 днів до початку туристичної подорожі. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати п`яти відсотків його початкової ціни. У разі якщо ціна туристичного продукту вища за початкову ціну на п`ять відсотків, турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов`язаний повернути йому раніше сплачену суму.

Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну туриста, встановлюється законом, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена більша відповідальність туроператора.

Статтею 30 Закону України «Про туризм» визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення суб`єктом господарювання правопорушення та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

Суб`єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зміни до вказаного Закону, в частині включення карантину в перелік форс-мажорних обставин, внесені 17 березня 2020 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.

Статтею 653 ЦК України визначено, серед іншого, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Відповідно до ст. ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Встановлено, що з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинений короновірусом SARS-CoV-2 на території України було запроваджено карантин, який дії по цей час (дія адаптивного карантину продовжена до 31 березня 2022 року).

Окремо судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Отже, всі права та обов`язки, що випливають з Договору на туристичне обслуговування № МЗТ/21-88 від 20 січня 2020 року згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України виникають саме для ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса»., а не ФОП ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що, ФОП ОСОБА_2 діяв за дорученням та від імені ТОВ «Музенідіс Тревел-Одеса», яке з огляду на ст. 902 ЦК України та ч. 2 ст. 32 Закону України «Про туризм», залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору, не виконало своїх зобов`язань перед туристом, не надало туристичний продукт. Крім того, законом не передбачено солідарної відповідальності турагента і туропертаро перед туристом. Про що наведено у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2018 року № 307/2262/15-ц.

Верховний Суд України у своїй постанові від 03 липня 2013 року №6-42цс13 сформував правову позицію з приводу відповідальності у разі порушення умов договору при наданні туристичних послуг, а саме: «За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР "Про туризм" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», статтей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.».

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені по даній справі обставини, враховуючи зазначені норми законодавства, дають підстави для висновку, що позивач виконав всі взяті на себе зобов`язання за договором на туристичне обслуговування №МЗТ/21-88 від 20.01.2020 року. Відповідач, який є Туроператором - виконавцем, взяті на себе обов`язки за спірним договором не виконав, строк виконання обов`язку щодо надання туристичних послуг, визначений договором, сплинув, сплачені грошові кошти - не повернув.

Причини невиконання умов договору - не надання оплачених позивачем туристичних послуг, за поясненнями сторони відповідача, є введення карантину на території України, що відноситься до форс-мажорних обставин і що в свою чергу звільняє їх від відповідальності. З такими аргументами суд не погоджується, оскільки саме по собі віднесення законодавством карантину до форс-мажорних обставин, без отримання відповідного сертифікату від Торгово-промислової палати, не може бути враховане судом як підстава для звільнення відповідача від майнової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем згідно договору. Доказів про звернення відповідача до Торгово-промислової палати та отримання у останніх відповідного сертифікату до справи не було надано, як і не було повідомлено про наявність такого сертифікату.

Пропозиції відповідача про перенесення туру на інший період часу позивачем не прийняті і такі умови не є обов`язком позивача згідно договору та вимог діючого законодавства, а лише пропозицією, яка може бути прийнята або не прийнята споживачем лише за бажанням останнього. Ніхто не може нав`язати споживачу вид послуги, періоди виконання послуги та інші умови.

Дане свідчить про те, що відповідач, не маючи визначеного законодавством документу, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не виконав умови договору на туристичне обслуговування, і це дає підстави для вирішення питання щодо повернення сплачених позивачем коштів.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких підстав суд доходить висновку, що позовна заява в частині позовних вимог про відшкодування шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 187 100 (сто вісімдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок, що еквівалентно 6 658 (шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) євро 00 євроцентів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 (Туристична агенція «Корсар») завдані інфляцією збитки у в сумі - 290 грн., 3% річних -136,65 грн., а всього 426,00 грн., суд доходить висновків щодо відмови в задоволенні цих вимог.

При цьому суд враховує те, що обставина, в результаті якої не відбувся оплачений позивачем тур, введення карантину на території України, є такою, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Отже, в силу вимог ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Так позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчили б про протиправність дій відповідача по відношенню до позивача, а також доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.

В даному випадку Позивач не довів незаконність дій відповідачів, які спричинили моральну шкоду, причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів та враховуючи те, що позивачем не надано доказів щодо завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач під час подання позову, згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», був звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст. ст. 22, 23, 610, 611, 653, 901, 902, 1000, 1167 ЦК України, а також Закону України «Про туризм», Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням постанови Верховного Суду України від 26 червня 2018 року № 307/2262/15-ц, постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року №6-42цс13, та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса», Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення коштів та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 187 100 (сто вісімдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок, що еквівалентно 6 658 (шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) євро 00 євроцентів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел-Одеса», адреса місцезнаходження - м. Одеса, пров. Маяковського, буд. 7, кв. 7, код ЄДРПОУ 37945572,

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 10 квітня 2023 року.

Суддя: