Рішення

від 30.03.2023 по справі 464/1746/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1746/23

пр.№ 2-о/464/75/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2023 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Герасимович А.І.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області, Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

встановив:

заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування заяви покликається на те, що внаслідок розпочатого російською федерацією повномасштабного наступу на територію України, 09 квітня 2022 року відбувся обстріл м.Маріуполь, у якому він проживав із дружиною по АДРЕСА_1 . Внаслідок цього обстрілу його житло було зруйноване, він отримав важке поранення, а його дружина ОСОБА_2 отримала поранення не сумісні з життям та загинула. Після її смерті, він не може отримати свідоцтво про смерть останньої, оскільки дружина померла на тимчасово окупованій території України внаслідок збройної агресії російської федерації, відтак, встановити факт смерті в інший спосіб не можливо. Встановлення даного факту є необхідним для оформлення спадкових прав.

В судовому засіданні заявник заяву підтримав, дав пояснення, аналогічні змісту заяви, додатково пояснив, що дружину поховав самостійно через кілька днів після обстрілу, в подальшому отримано документи про її смерть, однак, такі видані органами окупаційної адміністрації, тому просить заяву задоволити.

Зацікавлена особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення заявника, показання свідка ОСОБА_3 , з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно з довідкою від 02.05.2022 № 1333-5001516758 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на облік внутрішньо переміщених осіб та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що заявник перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, яка наявна у документі під назвою «Свідоцтво про смерть» серії НОМЕР_2 , який виданий 27.03.2023 «Приморським відділом записів актів громадянського стану Маріупольського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки», створеним окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованій території України, а також у документі під назвою «Лікарське свідоцтво про смерть» №86 від 06.03.2023, видане «відділом судмедекспертиз трупів Республіканського бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я Донецької народної Республіки», створеним окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Маріуполь, Приморського району, Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією України.

Як ствердила допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_3 , яка є донькою заявника та ОСОБА_2 , вона проживала у м.Маріуполь неподалік від батьків 09 квітня 2022 року внаслідок розпочатого російською федерацією повномасштабного вторгнення на територію України відбувся обстріл м.Маріуполь, під час якого будтнок її батьків було зруйновано, батько був тяжко поранений, а матір загинула. Кілька днів вони не могли здійснити поховання її тіла через постійні обстіли, однак, у подальшомум похоронили її у них в дворі.

Відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зважаючи на те, що заявник не може у встановленому законом порядку отримати свідоцтво про смерть дружини, оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане органами, що діють на тимчасово окупованій території України, не мають на території України юридичної сили, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 , слід задоволити та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Маріуполь, Донецької області на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 317 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву задоволити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Маріуполь, Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча