Рішення

від 10.04.2023 по справі 160/980/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Справа № 160/980/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» ЄДРПОУ 38197831 до бюджету у сумі 132923,63 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак», який має не заявлений до суду податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 132923,63грн. Податковий борг виник внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2018 №003141422 та від 03.07.2019 №0041995042, збільшеної за рахунок пені, нарахованої в порядку ст.129 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 №003141422 оскаржено відповідачем до суду та за у задоволенні позову було відмовлено. Інформація про оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0041995042 відсутня. З урахуванням вимог ст.ст.56, 57 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нараховані зобов`язання набули статусу податкового боргу. У відповідності до ст.59 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога від 26.02.2019 №16937-50/66, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв`язку та вручена 27.03.2019. Позивачем у позові також зауважено, що Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ внесено зміни до Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України. З огляду на те, що відповідачем не сплачено до бюджету сум податкових зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у строки, встановлені Податковим кодексом України, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 132923,63грн., яка підлягає стягненню, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

30.01.2023 позивачем усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/980/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у позивача докази надіслання відповідачу рекомендованим листом про вручення заяви про усунення недоліків від 30.01.2023 і документів, долучених до неї; у відповідача - доказів узгодження податкових повідомлень-рішень №003141422 від 09.02.2018; №0041995042 від 03.07.2019; докази погашення боргу (за наявності).

Копія ухвали суду від 01.02.2023 вручена позивачу 07.02.2023 згідно із розпискою, що міститься в матеріалах справи; відповідачу надіслана засобами поштового зв`язку.

Проте, 02.03.2023 конверт з вмістом вказаного поштового відправлення, адресованого відповідачу, було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою пошти про не вручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою місцезнаходження юридичної особи згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи положення частини 1 статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.

13.02.2023 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу заяви про усунення недоліків позову.

Станом на 10.04.2023 відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» зареєстроване 07.06.2012, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 38197831; місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Чичерина, будинок 21, кімната 537.

Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» за КВЕД: 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 11.06.2012 (Правобережна ДПІ (Чечеловський район м. Дніпра)).

Згідно з довідкою про стан розрахунків платника податків з бюджетом за Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» (податковий номер 38197831) станом на 27.01.2023 рахується податковий борг за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (код бюджетної класифікації 11021000) у загальній сумі 132923,63грн., з яких: 50569,00грн. - основного платежу, 66712,38грн. залишку несплаченої пені, 15642,25грн. штрафних санкцій.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві, розрахунком виникнення податкового боргу та розрахунками пені, податковий борг у заявленому розмірі виник:

50569,00грн. донарахованих контролюючим органом сум зобов`язань за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

66616,08грн. - пені, нарахованої в порядку ст.129 ПК України за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

14 785,75грн. нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати з 14.02.2019);

96,30грн. - пені, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

856,50грн. - нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0041995042 від 03.07.2019 (термін оплати 06.02.2020).

Щодо зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, матеріалами справи встановлено наступне.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.02.2018 №0003141422 прийнято Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту №1694/04-36-14-22/38197831 від 19.01.2018, яким встановлено, зокрема, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» пп.138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України.

У зв`язку із чим, 09.02.2018 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003141422, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (11021000) на загальну суму 73 928,75грн., з яких: 59143,00грн. за основним платежем, 14785,75грню. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Копія податкового повідомлення-рішення від 09.02.2018 №0003141422 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням №4906505837148.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» оскаржило податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0003141422 від 09.02.2018 до суду (адміністративна справа №804/2606/18).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 у адміністративній справі №804/2606/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ПАК» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.07.2019 №0041995042 прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту №26796/04-36-50-42/38197831 від 15.05.2019, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» термінів сплати угодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток.

У зв`язку із чим, 03.07.2019 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0041995042, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Віта-Пак» застосовано штраф у сумі 856,50грн.

Копія податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0041995042 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900073942123 та вручено 23.07.2019 (а.с.32-33).

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ю» №16937-50/66 від 26.02.2019 на суму 140535,83грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку та вручена 27.03.2019 згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930007841606 (а.с.15).

На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпунктів 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, в редакції на час виникнення спірних відносин, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За змістом пунктів 58.2., 58.3. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 ПК України).

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18. статті 56 ПК України).

Згідно із пунктом 129.1. статті 129 ПК України, в редакції на час спірних відносин, нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 129.2. статті 129 ПК України, у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Відповідно до пункту 129.3. статті 129 ПК України нарахування пені закінчується:

у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно із пунктом 129.4. статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положенням підпунктів 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 ПК України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пункту 41.4. статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За змістом пунктів 95.1., 95.2. статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3. статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19., 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Правобережна ДПІ (Чечеловський район м. Дніпра)) та має заборгованість по податку прибуток приватних підприємств.

У справі, що розглядається, заявлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» виникли у зв`язку із не сплатою:

65354,75грн. залишку донарахованих контролюючим органом сум зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

856,50грн. - нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0041995042 від 03.07.2019 (термін оплати 06.02.2020).

66616,08грн. - пені, нарахованої в порядку ст.129 ПК України за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

96,30грн. - пені, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України за податковим повідомленням рішенням №0003141422 від 09.02.2018 (термін оплати 14.02.2019);

Водночас, звернення до суду із заявленими вимогами відбулось лише 18.01.2023.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

За змістом пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Поряд з цим, судом враховано, що 13.05.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX, яким внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України, а саме: зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».

Закон від 13.05.2020 №591-IX набув чинності з 29.05.2020.

Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30 квітня 2023 року.

З огляду на викладене, оскільки станом на день звернення позивача до суду на території України діє карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а перебіг строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, зупинено з 18.03.2020 з урахуванням положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тому не можна вважати, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області пропущено строк давності для звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати відповідачем у встановлені законом строки сум нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань згідно із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Надіслання відповідачу податкових повідомлень-рішень від 09.02.2018 №0003141422 та від 03.07.2019 №0041995042 підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідачем узгоджено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 №0003141422.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 у адміністративній справі №804/2606/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ПАК» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Доказів узгодження в адміністративному та/або в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0041995042 відповідачем на надано, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, податкові зобов`язання за вказаними податковим повідомленням-рішенням набули статусу податкового боргу, тому 66211,25грн. є саме податковим боргом відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Як слідує з розрахунків нарахованої пені (а.с.56, 57), нарахування пені здійснено контролюючим органом на податковий борг ТОВ «Віта-Пак» минулих періодів, а саме:

- у сумі 96,30грн. - по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 09.02.2018 №0003141422 (граничний строк сплати 15.02.2019), нарахування пені розпочато з 15.02.2019 по 05.03.2019 (дата закінчення нарахування);

- у сумі 66616,08 - по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 09.02.2018 №0003141422 (граничний строк сплати 14.02.2019), нарахування пені розпочато з 11.03.2015 по 25.04.2019 (дата закінчення нарахування).

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX. Відповідно до цього Закону включено пункт 129.9 у статтю 129 ПК України такого змісту:

« 129.9. Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках:

129.9.1. закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

129.9.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;

129.9.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;

129.9.4. вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія;

129.9.5. виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету;

129.9.6. протягом строку прийняття спадщини - на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців;

129.9.7. в інших випадках, передбачених цим Кодексом».

Отже, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Положення ПК України, у тому числі статті 129 ПК України, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми визначають лише момент, коли розпочинається нарахування пені і закінчується. Відтак, «вислів за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків» вжитий у підпункті 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України необхідно розуміти як початок строку, визначеного ПК України, для нарахування пені у відповідному випадку.

Судом встановлено, що у спірному випадку у контролюючого органу право нарахувати відповідачу пеню на податковий борг, що виник у зв`язку із не сплатою у встановлений законом строк сум податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки відповідно до податкового повідомлення-рішення від 09.02.2018 №0003141422 (граничний строк сплати визначено позивачем 14.02.2019), виникло у позивача згідно з приписами п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом, а саме: з 15.02.2019.

Зважаючи на викладене та з урахуванням норм п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу, яке відбулося 18.01.2023), така пеня підлягає анулюванню у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати таку пеню платнику податків, а, отже, підстави для стягнення податкового боргу з такої пені відсутні.

При цьому, суд зауважує, що строки давності щодо нарахування та стягнення пені, встановлені п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України станом на час розгляду справи є чинними і дія вказаної норми ПК України не зупинялася і неконституційною не визнавалася.

За таких обставин, у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої пені у сумі 66712,38грн. слід відмовити.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що на виконання положень статті 59 Податкового кодексу України відповідачу сформовано та надіслано податкову вимогу форми «Ю» №16937-50/66 від 26.02.2019 на суму 140535,83 грн.

В матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу вказаної податкової вимоги та відсутні докази її оскарження.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів оплати суми податкового боргу (часткової оплати) не надано, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у сумі 66211,75грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, тому кошти у сумі 66211,75грн. підлягають стягненню з рахунків відповідача в обслуговуючих банках.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб`єкту владних повноважень відповідно до приписів статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» (код ЄДРПОУ 38197831, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 21, кімн. 537) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Пак» (код ЄДРПОУ 38197831, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 21, кімн. 537) до бюджету у сумі 66211,25грн. (шістдесят шість тисяч двісті одинадцять гривень 25 копійок) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 10.04.2023.

Суддя М.М. Бухтіярова