Рішення

від 10.04.2023 по справі 420/677/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/677/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Львівської митниці про визнання неправомірним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 січня 2023 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Львівської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100050/1 від 14.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.11.2020 між ним та Комерційним товариством «Adelir» (Таллін, Естонія) був укладений контракт №23/11/20-53 на постачання товару. В межах зазначеного контракту позивач імпортував на митну територію України в грудні 2022 року товар: риба морожена та, відповідно, була складена електронна митна декларація для митного оформлення товару, проте, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та ухвалено спірне рішення № UA209000/2022/100050/1 про коригування митної вартості товарів від 14.12.2022, відповідно до якого митну вартість товару відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 14.12.2022 протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 17 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання до суду нотаріально засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою та доказів про повну сплату судового збору.

Ухвалою судді від 13.02.2023 відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 21.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№ЕС/1248/23 від 17.02.2023) представника відповідача Івасечко Н.Я.., про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

24.02.2023 до суду через електронну систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.. № ЕС/1471/23) Львівської митниці на позовну заяву в якому зазначено, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 13.12.2022 № 22UA209230021739U4 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне: 1) згідно п. 2.1 договору на перевезення № 02/05 від 01.02.2022 вказано, що замовник передає перевізнику заявку на перевезення, в якій у тому числі зазначається вартість перевезення та терміни його оплати. Декларантом в ході митного оформлення товару не надано заявку, передбачену п. 2.1. договору на перевезення № 02/05 від 01.02.2022, що унеможливлює перевірку правильність нарахування транспортних витрат, а відповідно правильність визначення митної вартості товару; 2) до митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ від 09.12.2022 № 680154194.091222, у гр. 70 якого вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме зовнішньоекономічний договір (у якому відсутня інформація про вартість товару), а також інвойси № 30112201 та 01122201. Інвойс 30112201 декларантом не надано до митного органу, у зв`язку з чим неможливо перевірити суму перерахування коштів, яка наведена у гр. 32А банківського платіжного документа. Витрати на транспортування та завантаження товару є складовою митної вартості товарів і від умов поставки залежить розмір цих складових та особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець). При цьому в зовнішньоекономічному контракті від 25.08.2022 № 25/08/22-101 не зазначено, що вартість товару включає витрати на транспортування та завантаження, у зв`язку із чим такі витрати в обов`язковому порядку повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України. У випадку поставки товару на умовах FCA, витрати на транспортування несе покупець, тому для підтвердження митної вартості обов`язково повинні надаватись документи, що підтверджують витрати на транспортування. Якщо застосовуються умови поставки CFR, витрати на транспортування та завантаження товару покладаються на продавця. Однак жодних документів, що підтверджують витрати на транспортування продавця та завантаження товару до митного оформлення не надано. Пунктом 2.1 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 02/05 від 01.02.2022 передбачено обов`язкове надання перевізникові заявки на перевезення, у якій, у тому числі, мають бути обумовлені вартість перевезення вантажу, а також умови оплати за виконану роботу. Під час здійснення митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу, декларантом не надано даний документ. Щодо твердження позивача про подання рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.12.2022 GRL Nr.:1461223. Такий документ дійсно подавався. Однак пунктом 6.1 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2022 № 02/05-1 передбачено, що ціни на послуги узгоджуються в заявках. Згідно з п. 6.2 вказаного договору розрахунки за виконані послуги проводяться в Євро по безготівковому розрахунку шляхом перерахування на поточний рахунок Перевізника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня після підписання сторонами відповідної Заявки (але не раніше дати розвантаження), якщо інше не зазначено в Заявці. Таким чином, єдиний документ, передбачений договором, в якому визначаються ціни на послуги перевезення це заявка, а не рахунок-фактура. Варто відмітити, що заявка не була подана ані до митного оформлення, ані до суду. Таким чином, розмір витрат на транспортування, які є складовою митної вартості товарів, викликає обґрунтований сумнів. Більше того, жоден із поданих до митного оформлення документів не містить такої складової митної вартості як витрати на завантаження товару, що свідчить про її не включення позивачем до митної вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД UA 205140/2022/78897 від 04.11.2022, де вартість становить 4.9 дол.США за кг (даного виду товару). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало МД UA100330/2022/447291 від 24.10.2022, де вартість такого товару становить 2,4 дол.США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Різниця платежів склала 56564,76грн. З метою ідентифікації платіжного доручення з даною поставкою митний орган перевіряв інформацію, що міститься в графі 70 та графі 32 а платіжного доручення. У гр.70 вказано документи на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме зовнішньоекономічний договір (у якому відсутня інформація про вартість товару) а також 2 інвойси (№01122201 та №30112201) . Інвойс №30112201 до митного оформлення не подавався і не відомо на яку суму згідно його поставки був здійснений платіж. Відтак, дане платіжне доручення, без вказівки на ньому конкретно на інвойс №01122201 від 01.12.2022, не є достатнім доказом для доведення митної вартості даної поставки товару. В даному випадку, числове значення наведене у графі 32 а перевірити неможливо.

27.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 5751/23) товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» у якій позивач зазначає, що транспортні витрати було підтверджено та відображено у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № GRL Nr.: 1461223 від 09.12.2022. I цього документу, на думку позивача, абсолютно достатньо було митному органу для того, щоб пересвідчитись у понесених витратах на транспортування, які було включено до складової митної вартості та відображено в графі 47 «Основа нарахування» поданої митної декларації. Тому у Відповідача були всі необхідні та достатні відомості та документи, для того щоб пересвідчитись у правильності та достовірності вказаних Позивачем числових значень складових митної вартості товару. Щодо надання на вимогу Відповідача заявки на перевезення, зазначає, що частинами 2-4 статті 53 Митного кодексу України не передбачено такого документу для підтвердження митної вартості товару, а тому митний орган необґрунтовано визначив ненадання заявки на перевезення як підставу винесення Рішення про коригування митної вартості товару, хоча ч.5 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Тобто, відповідач не мав права вимагати від декларанта такий документ, як заявка на перевезення. За поставкою цієї партії товару надавався інвойс 01122201 від 01.12.2022. Кількість інших інвойсів вказаних у платіжному дорученні по яким теж проводилась оплата Позивачем не має жодного відношення до визначення вартості товару по даній поставці. Тому інвойс, що не відноситься до цієї поставки розмитнення товару не створює підстав у митного органу для запиту такого інвойсу, а тим більше необхідності для декларанта у його подачі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

23.11.2020 року між Комерційним товариством «Adelir» (Таллінн, Естонія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт № 23/11/20-53, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту).

У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником.

Товаросупровідні документи, які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію Товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або EUR-1, якщо є) 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист 1 оригінал, інвойс - 3 оригінали (п.1.3 Контракту).

Поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту (п.3.2 Контракту).

Відвантаження товару Покупцю повинно здійснюватися в терміни, обумовлені в інвойсах до цього Контракту (п.3.3). Постачальник інформує Покупця про відвантаження, надсилаючи копії товаросупровідних документів (у форматі для поставок на Україну), по факсу/e-mail (п.3.4).

Товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни Постачальника (п.6.1 Контракту).

01.02.2022 між ТОВ «Аквофрост» (Замовник) та УАБ «Грицюс лоджистік» (Перевізник) був укладений Договір №2/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Згідно з п.1.1 Договору №2/05-1, Перевізник зобов`язується надавати Замовникові послуги з організації перевезень вантажів Замовника та забезпечувати оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом на умовах цього Договору та підписаних Сторонами Заявок, а Замовник зобов`язується оплатити ці послуги. На умовах цього договору здійснюється організація перевезень вантажів Замовника автомобільним транспортом, що належить Перевізнику у внутрішньо-міському, міжміському і міжнародному сполученнях за цінами, які встановилися на транспортному ринку.

На виконання умов Контракту ТОВ «Аквафрост» імпортував на митну територію України у грудні 2022 року товар, зазначений у інвойсі, а саме: риба морожена: Frozen WR Mackerel. 400-600 g / Скумбрія виду Scomber Scombrus) ціла, масою по 400-600 г, вага нетто 20000,00 кг.

Міжнародною товарно-транспортною накладною, складеної 08.12.2022 в м. Клайпеда, підтверджується факт перевезення ЗАТ «ВПА Лоджистікс» товару (заморожена скумбрія, нетто:20000, брутто 21000) одержувачу: ТОВ «Аквафрост», відправник ТОВ «АДЕЛІР» (а.с.76).

Рахунокфактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №GRL Nr.:I461223 від 09.12.2022 (а.с.25). За вказаним рахунком позивач повинен сплатити перевізнику 1500 євро. Маршрут: Клайпеда Ягодин (1200 євро), Ягодин Львів (300 євро).

Суд акцентує увагу на тому, що копія вказаного рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №GRL Nr.:I461223 від 09.12.2022 також була надана до суду і відповідачем, а саме долучена до відзиву на позовну заяву.

Згідно з рахунком-фактури (Інвойсом) № 01122201 ТОВ «АДЕЛІР» від 01.12.2022 орієнтована дата навантаження 5 грудня 2022 року, умови оплати: 5 днів після дати навантаження. Умови поставки: FCA Клайпеда, Литва (міжнародні комерційні умови 2010). Контракт №23/11/20-53 від 23.11.2020. Товар: заморожена скумбрія WR 400-600. Кількість 800. Упаковка 2х12,5 кг/картонна коробка. Маса нето/кг 20 000. Ціна /кг 1,95 дол.США. Загальна вартість 39 000 доларів США (а.с.72).

З метою здійснення митного оформлення отриманого товару (заморожена скумбрія WR 400-600), позивач, як одержувач товару, через свого представника/декларанта ТОВ «Айлок», 13.12.2022 подав до Львівської митниці митну декларацію № 22UA209230021739U4, в якій митну вартість визначено за основним (першим) методом - ціною договору. Ціна товару 39 000,00 дол. США. Копія вказаної декларації надано суду відповідачем разом з відзивом.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості подані наступні документи:

1) Рахунок-фактура (invoice) (Commercial invoice) № 01122201 від 01.12.2022;

2) Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.12.2022;

3) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) LT62224239 від 07.12.2022;

4) Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 01.12.2022;

5) Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтвo (Veterinary certificate) LT0315831/L2-25071 від 08.12.2022;

6) Декларація виробника до інвойсу № 01122201 від 01.12.2022;

7) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № GRL Nr.: 1461223 від 09.12.2022;

8) Прейскурант (прайс-лист) від 29.11.2022;

9) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №23/11/20-53 від 23.11.2020;

10) Договір про надання послуг митного брокера б/н від 30.10.2021;

11) Копія митної декларації країни відправлення № 22LTLUB000000E2CE8 від 08.12.2022 р.;

12) Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 9334526;

13) Банківський платіжний документ, що стосується товару MUR: 680154194.091222 від 09.12.2022;

14) Договір (контракт) про перевезення № 02/05-1 від 01.02.2022.

14 грудня 2022 року відповідачем було прийнято Рішення № UA209000/2022/100050/1 «Про коригування митної вартості» (а.с.54) та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2022/000679 (а.с.52).

В оскаржуваному рішенні № UA209000/2022/100050/1 відповідачем було зазначено наступне:

«За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - згідно п. 2.1 договору на перевезення № 02/05 від 01.02.2022 вказано, що заказчик передає перевізнику заявку на перевезення в якій у тому числі зазначається вартість перевезення та терміни його оплати. Декларантом в ході митного оформлення товару не надано заявку передбачену п. 2.1. договору, що унеможливлює перевірку правильність нарахування транспортних витрат а відповідно правильність визначення митної вартості товару; до митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ від 09.12.2022 № 680154194.091222 у гр. 70 якого вказано документи на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме зовнішньоекономічний договір (у якому відсутня інформація про вартість товару) а також інвойси № 30112201 та 01122201. Інвойс 30112201 декларантом не надано до митного органу, у зв`язку з чим неможливо перевірити суму перерахування коштів яка наведена у гр. 32 а банківського платіжного документа. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом».

Суд звертає увагу на те, що Львівська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За результатом проведеної консультації мiж митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Тобто, поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спір, що вини між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, п.24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач у Рішенні Про коригування митної вартості від 14.12.2022, серед іншого, зазначив, що згідно п. 2.1 договору на перевезення № 02/05 від 01.02.2022 вказано, що замовник передає перевізнику заявку на перевезення в якій у тому числі зазначається вартість перевезення та терміни його оплати. Декларантом в ході митного оформлення товару не надано заявку передбачену п. 2.1. договору, що унеможливлює перевірку правильність нарахування транспортних витрат, а відповідно, правильність визначення митної вартості товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

В інвойсі 01122201 від 01.12.2022 зазначено, що умови поставки: FCA Клайпеда, Литва.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FCA (LT Klaipeda) Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на перевезення (транспортування) товару надано митному органу Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № GRL Nr.: 1461223 від 09.12.2022, який містить всі необхідні відомості для встановлення транспортних витрат: покупець, продавець, перевізник, товар, вага товару, відстань, вартість перевезення.

Саме тому, вимога митного органу надати заявку, існування якої передбачена п.2.1 Договору №02/05-1, є безпідставною.

Щодо не надання декларантом інвойсу № 30112201, який зазначений в банківському платіжному документі від 09.12.2022, то суд зазначає, що таке платіжне доручення митним законодавством взагалі не відноситься до документів, що підтверджують митну вартість товару, що декларувались.

Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат.

Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 по справі №826/10527/17 (№K/9901/30257/19), перевіривши правильне застосування судами попереднiх iнстанцiй застосування норми частини третьої статті 53 МК України, зробив висновок, що чинне законодавство не встановлює обов`язкової вимоги щодо зазначення в інвойсi умов платежу, а надані Товариством документи в сукупності підтверджують всі складові митної вартості, зазначені в них відомості не викликають об`єктивних сумнівів.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Львівської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належить до скасування.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 по справі №324/580/17.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Додатково суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню та, з врахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/100050/1 від 14.12.2022.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням №36759 від 16.12.2022 (а.с.13) та платіжною інструкцією №37786 від 18.01.2023 (а.с.68) позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 2684,00 грн.

З урахуванням задоволення позову, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2684,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Інших доказів понесених судових витрат позивачем до суду не надано.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100050/1 від 14.12.2022.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 33798852);

Відповідач Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА