Рішення

від 10.04.2023 по справі 580/5916/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року справа № 580/5916/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому з урахуванням адміністративного позову від 03.01.2023 просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення розгляду клопотання позивача щодо надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га та 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд;

- зобов`язати розглянути вказане клопотання у встановленому законодавством порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га. та 0,0107 за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд, який належить позивачу на праві власності. Однак, Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом від 19.09.2022 повідомив позивача про неможливість передачі зазначеної земельної ділянки у користування. Вважаючи, що подане позивачем клопотання не було розглянуто відповідачем у встановлений порядок та спосіб, чим допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.02.2023, відповідач вказав, що позивач звернувся із заявою про передання спірних земельних ділянок, які зареєстровані в ДЗК, однак право власності відповідача на них не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, вказує відповідач, така передача неможлива без попереднього звернення із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання такого дозволу. Відтак, позивач передчасно подав до відповідача клопотання щодо надання у користування земельної ділянки. Крім того, для вирішення питання оформлення прав на земельні ділянки, які перебувають у користуванні, позивачу також необхідно надати нотаріально посвідчену згоду ТОВ "Агропроммеханізація" про припинення права постійного користування на земельну ділянку, що позивачем не було здійснено при звернення. У зв`язку з чим відповідач просить відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач 13.02.2023 надав до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що питання надання земельної ділянки із земель комунальної форми власності в оренду або відмова у її наданні наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування та має розглядатися виключно та прийматися на її пленарному засіданні і оформлюватися індивідуальним правовим актом - рішенням ради, яке в даному випадку не приймалося. Вказане свідчить про те, вказує позивач, що відповідач подане позивачем клопотання щодо надання земельних ділянок в оренду не розглядав й рішення з цього приводу не приймав.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 12.08.2022 звернувся до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із клопотанням про надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га та 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд.

Листом №01-16/25309 від 19.09.2022 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повідомило позивача, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146 право власності не зареєстровано. Тому передати їх у користування неможливо без розроблення документації із землеустрою. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2022 № 1005 придбані нежитлові приміщення розташовані на земельних ділянках площею 0,0207 га (кадастровий номер 7110136700:04:001:0156) та площею 0,0107 га (кадастровий номер 7110136700:04:001:0146), які перебувають в користуванні ТОВ "АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 4P 24-201, виданого Черкаською міською радою 12.05.1998. Тому для вирішення питання оформлення прав на земельні ділянки при подачі відповідного клопотання позивачу необхідно також долучити нотаріально посвідчену згоду землекористувача на вилучення земельних ділянок із зазначенням їх розмірів та умов вилучення.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України №2768-III від 25.10.2001 (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», та який заінтересований в од

Згідно ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Крім того, абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону №280/97-ВР свідчить про те, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.

Як встановив суд, що позивач звернувся 12.08.2022 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із клопотанням про надання в оренду на 49 років земельних ділянкок загальною площею 0,0207 га кадастровий номер 7110136700:04:001:0156 та загальною площею 0,0107 га кадастровий номер 7110136700:04:001:0146, що знаходяться у АДРЕСА_1 , під розташування об`єкта нерухомого майна.

За наслідками розгляду вищезазначеного клопотання Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом №01-16/25309 від 19.09.2022 повідомив позивача, що право власності на земельні ділянки кадастровими номерами 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146 не зареєстровано, тому передати їх у користування позивачу неможливо без розроблення документації із землеустрою. Також у листі зазначено про необхідність долучення нотаріально посвідченої згоди ТОВ "АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ" на вилучення земельних ділянок.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, згідно вказаних норм, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Враховуючи, що Черкаською міською радою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2022 про надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га та 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд, не прийнято жодного рішення, яке визначено положеннями Земельного кодексу України та Закону №280/97-ВР, тому у спірних правовідносинах відповідачем вчинено бездіяльність з розгляду вищезазначеного клопотання позивача.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2022 про надання земельної ділянки в оренду та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд врахував, що від сплати судового збору позивач звільнений в силу Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2 500 грн, суд зазначає таке.

27.02.2023 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2 500 грн, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

07.03.2023 відповідач подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в яких посилається на відсутність доказів понесення таких витрат позивачем.

На підтвердження понесених витрат позивач надав такі документи (в копіях): договір № б/н від 22.11.2022 про надання правової допомоги; доручення № 1 до договору від 22.11.2022; попередній кошторис витрат на правову (правничу) допомогу до договору від 22.11.2022; акт приймання - передачі наданих послуг з правової допомоги від 23.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, суд приходить висновку, що заявлена позивачем сума у розмірі 2 500 грн. підлягає зменшенню до 1 500 грн.

Посилання відповідача на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат суд вважає безпідставним з огляду на таке.

З аналізу ч. 4 статті 134 КАС України вбачається, що доказів оплати витрат про стягнення правничої правової вимоги не вимагається, оскільки оплата витрат на правову допомогу може здійснюватися як відразу, так і в майбутньому.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чека), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року по справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому, суд врахував, що відповідно до акта прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги до договору № 22.11.2022 визначений Сторонами розмір винагороди сплачується Замовником не пізніше ніж протягом двох місяців з дня підписання давного акта.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотанням ОСОБА_1 від 12.08.2022 про надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га та 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд.

Зобов`язати Черкаську міську раду (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) у встановленому законом порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 12.08.2022 про надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування на умовах оренди, площею 0,0207 га та 0,0107 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 7110136700:04:001:0156 та 7110136700:04:001:0146) під існуючий комплекс будівель і споруд, та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ