Постанова

від 30.03.2023 по справі 520/1690/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 р. Справа № 520/1690/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 05.07.22 року у справі № 520/1690/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАКОРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України № 00006110702 від 11 січня 2022 року винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКОРМ (Ідентифікаційний код 40557266).

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України № 00006410702 від 11 січня 2022 року винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКОРМ (Ідентифікаційний код 40557266).

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України № 00006470702 від 11 січня 2022 року винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКОРМ (Ідентифікаційний код 40557266).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00006110702 від 11 січня 2022 року;№ 00006410702 від 11 січня 2022 року; № 00006470702 від 11 січня 2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКОРМ" сплачений судовий збір у сумі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано безпідставне віднесення позивачем до витрат різниці між завищеними відсотками за користування позиками, які сплачені позивачем на користь ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» відповідно до договорів позики, та відсотками за договорами позики, зазначеними на сайтах комерційних банків України. Також відповідач вказує на безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту грошових коштів за договором поставки, укладеного позивачем з ТОВ «СЛАНТІС», оскільки на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, не підтверджено придбання товару від вказаного конрагента.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області 17.08.2021 № 6224-ГІ та направлення на проведення перевірки від 09.09.2021 №№ 12281, 12280, 12288, 12278, 12279, від 21.09.2021 № 12733 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Новакорм» (код ЄДРПОУ 40557266)» проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірок.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.12.2021 № 23971/20-40-07-02-08/40557266, яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у загальній сумі 2 657 598 грн., у тому числі за 3 квартал 2019 року у сумі 369172 грн., за 4 квартал 2019 року у сумі 197409 грн., за 1 квартал 2020 року у сумі 216139 грн., за 2 квартал 2020 року у сумі 233777 грн., за 3 квартал 2020 року у сумі 231929 грн., за 4 квартал 2020 року у сумі 555384 грн., за 1 квартал 2021 року у сумі 397673, за 2 квартал 2021 рок у сумі 456115 грн;

- п. 198.5 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 272 946 грн., у т. ч. за червень 2019 року у сумі 5 024 грн., за липень 2019 року у сумі 5 496 грн., за січень 2020 року у сумі 3 128 грн., за лютий 2020 року у сумі 1 396 грн., за квітень 2020 року у сумі 16 998 грн., за листопад 2020 року у сумі 240 904 грн;

- п.198.5. ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України не зареєстровано в ЄРПН накладні на загальну суму 32 946 грн. та відповідно до п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України (з урахуванням змін та доповнень на дату заниження податкових зобов`язань з ПДВ) підлягає застосуванню штрафу в розмірі 50 відсотків по не зареєстрованим в ЄРПН накладним на загальну суму 6 823,95 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Харківській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00006110702 від 11 січня 2022 року, котрим встановлено порушення: підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункту 137.1 статті 137 ПК України. Збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток підприємств в загальній сумі 2 799 243,25 грн., з них за податками або іншими зобов`язаннями 2 657 598,00 грн., за штрафними санкціями 141 465,25 грн..

- № 00006410702 від 11 січня 2022 року, котрим встановлено порушення: пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України. Збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість в загальній сумі 341 182,50 грн., з них за податками або іншими зобов`язаннями 272 946,00 грн., за штрафними санкціями 68 236,50 грн..

- № 00006470702 від 11 січня 2022 року, котрим встановлено порушення: пункту 201.10 статті 201 ПК України. Збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість в загальній сумі 341 182,50 грн., з них за податками або іншими зобов`язаннями 272 946,00 грн., за штрафними санкціями 68 236,50 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС України № 00006110702 від 11.01.2022, № 00006410702 від 11.01.2022, № 00006470702 від 11 січня 2022.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульованоПодатковим кодексом України, (даліПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00006110702 від 11 січня 2022 року, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 2799243,25 грн., № 00006410702 від 11 січня 2022 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 341 182,50 грн., № 00006470702 від 11 січня 2022 року, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 341 182,50 грн.

Згідно вимог ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00006110702 від 11 січня 2022 року, яке прийняте на підставі висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, стосовно порушення ТОВ «НОВАКОРМ» пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 2 799 243,25 грн., з них за податками або іншими зобов`язаннями 2657598,00 грн., за штрафними санкціями 141 465,25 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов виходячи з того, щоперевіркою повноти декларування ТОВ «НОВАКОРМ» показників фінансового результату до оподаткування встановлено його заниження всього у сумі 14764431, 00 грн., з них по взаємовідносинах з ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» завищено витрати на суму 13564431,00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «СЛАНТІС» занижено дохід на суму 1200000,00 грн.

Дослідивши доводи контролюючого органу щодо порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», колегією суддів встановлено наступне.

05 вересня 2016 року між ТОВ «НОВАКОРМ» (Позичальник) та ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», яке здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах та за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БІЗНЕС РЕСУРС-1» (Позикодавець) було укладено договір про надання позики № 3П-БР1.

Відповідно до умов договору, з урахуванням додаткових угод, ТОВ «НОВАКОРМ» було отримано поворотну відсоткову позику в розмірі 30000000,00 грн. Відсоток за користування позикою 24% річних.

23 травня 2019 року між ТОВ «НОВАКОРМ» (Позичальник) та ТОВ «КУА «ДІКВ-Л», яке здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах та за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БІЗНЕС РЕСУРС-3» (Позикодавець) було укладено договір про надання позики № 3П-БР3 (в акті перевірки описка в № договору).

Відповідно до умов договору ТОВ «НОВАКОРМ» було отримано поворотну відсоткову позику в розмірі 20000000,00 грн.. Відсоток за користування позикою 24% річних.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що при порівнянні відсотків, які підприємство сплачувало на користь ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» відповідно до вищезазначених договорів, з відсотками за користування кредитними коштами комерційних банків України, що склалися на внутрішньому ринку України та опубліковані на сайтах мережі інтернет, встановлено завищення витрат звітного періоду за рахунок завищеної відсоткової ставки (24%) у розмірі 13564431,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що протягом січня 2019 червня 2021 року за вказаними договорами позивачем сплачено відсотки за користування позикою у загальному розмірі 39398712 грн. Зазначені кошти враховані у складі витрат при визначенні, згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єкту оподаткування з податку на прибуток та, відповідно, відображені в податковій звітності з податку на прибуток підприємства у податкових періодах з І кварталу 2019 року по 2 квартал 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час дослідження визначення фінансового результату до оподаткування за віднесеними до витрат відсотками за користування позиками, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, а саме заниження фінансового результату до оподаткування у загальній сумі 13564431 грн.

Вказане порушення податковий орган обґрунтовує безпідставним віднесенням до витрат різниці між завищеними відсотками за користування позиками, які сплачені позивачем, та такими відсотками, зазначеними на сайтах комерційних банків України.

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. І4 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415 фінансові витрати визнаються: юридичними особами, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визнані мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Згідно п. 5 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Пунктом 7 цього Положення визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому згідно п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За приписами п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наведені норми податкового законодавства не ставлять в залежність від вартості понесених підприємством витрат і визначають можливість формування у складі витрат, процентів сплачених за користування позиками за умови дотримання ділової мети (наміру отримати економічний ефект), приписів п. 5 7 П(С)БО 16 «Витрати» та здійснення коригувань на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що перевіркою задекларованих позивачем показників та встановлених у процесі проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року не встановлено їх заниження або завищення.

Крім того, перевіркою не встановлено відсутність економічного ефекту від використання позики, з урахуванням сплачених відсотків, натомість з акту перевірки вбачається прибутковість господарської діяльності у перевіряємому періоді.

Колегія суддів зазначає, що нормативно-правове регулювання здійснення коригувань різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначено у ст. 140 ПК України.

Так, приписами підпунктів 140.5.2 пункту 140.5 цієї статті визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом "витягнутої руки", при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, витрати зі сплати процентів за користування позикою понесені у операціях, які не є контрольованими в розумінні ст. 39 ПК України, а тому обмеження з їх використання (у т.ч. щодо залежності від їх вартості) при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відносини щодо укладання цивільно-правових договорів регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до частин 2-3 статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу викладених норм вбачається, що цивільне законодавство гарантує підприємцям свободу договору, зокрема узгодження домовленостей щодо істотних умов договору.

Таким чином, в даному випадку сторони договору позики на власний розсуд встановили ставку процентів 24% за користування позикою, а отже доводи контролюючого органу про завищену ставку процентів за договорами позики є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на податкову інформацію про інші відсоткові ставки в чотирьох інших банках, колегія суддів вважає таке безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, частини 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Статтею 72 ПК України визначено виключний перелік джерел надходження інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, який не містить такого джерела як «інформація з інтернету».

Згідно приписів пп. 72.1.6 п. 72.1 ст. 72 ПК України, опублікована у мережі інтернет інформація може бути визнана податковою інформацією виключно за умови її оприлюднення відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що опублікована на сайтах комерційних банків України інформація не є податковою інформацією, а тому не підлягає використанню в діяльності контролюючого органу. Відповідно, така інформація не є підставою для висновків про порушення податкового законодавства.

Крім того колегія суддів вказує на неможливість використання статистичної інформації, опублікованої на офіційному сайті Національного банку України з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно ч. 12 ст. 1 Закону України «Про державну статистику» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

У спірних правовідносинах в основу висновків податкового органу покладена, зокрема, статистична (масова) інформація про відсоткові ставки за користування кредитом, однак така інформація не містить відомостей про розмір наведених ставок у конкретних ідентичних або однорідний правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про наявність порушення у правовідносинах позивача з ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» не знайшли свого підтвердження.

Дослідивши доводи контролюючого органу щодо порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ «СЛАНТІС», колегією суддів встановлено наступне.

Перевіркою повноти декларування ТОВ «НОВАКОРМ» показників фінансового результату до оподаткування контролюючим органом встановлено його заниження в сумі 1200000,00 грн., а також завищення податкового кредиту у загальній сумі 240000,00 грн. в результаті фінансово-господарських відносин з ТОВ «СЛАНТІС».

Такого висновку контролюючий орган дійшов виходячи з того, що при проведенні аналізу на підставі даних ІС «Податковий блок, ЄРПН, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, наданих ТОВ «НОВАКОРМ» до перевірки, встановлено, що позивач відобразив в податковому обліку фінансово-господарськи відносини з контрагентом постачальником за начебто отриманими ТМЦ, походження яких перевіркою не встановлено, оскільки постачальник не є його виробником, імпортером тощо. Таким чином, на думку контролюючого органу, контрагент позивача ТОВ «СЛАНТІС» здійснювало господарськи операції, наслідком яких є отримання необгрунтованої податкової вигоди третьої особи, в даному випадку підприємства ТОВ «НОВАКОРМ».

Підпунктом134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу Українивстановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту185.1 статті 185 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом187.1 статті 187 ПК Українипередбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту198.2 статті 198 Податкового кодексу Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту198.3 статті 198 Податкового кодексу Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту198.6 ст.198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Пунктом201.7 статті 201 Податкового кодексу Україниврегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом201.8 статті 201 Податкового кодексу Україниправо на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомустаттею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту201.10 статті 201 Податкового кодексу Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимогЗаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг»та «Про електронні довірчі послуги».

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту44.1 статті 44 Податкового кодексу Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту44.2 статті 44 Податкового кодексу Українипередбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаєЗакон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 9 цього Законупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно допункту 201.10 статті201 ПК.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суді від 09.08.2022 у справі №380/1905/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що 01 жовтня 2020 року між ТОВ «НОВАКОРМ» (Покупець) та ТОВ «СЛАНТІС» (Постачальник) укладено договір поставки товару №Сл-01-10-к (т. 3 а.с. 238-240).

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 ч. 1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний у специфікації та/або видаткових накладних, що є невід`ємним додатком до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його. Якість, асортимент одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару узгоджується сторонами та визначаються в специфікації та/або видаткових накладних.

Згідно з п. 2.1 ч. 2 договору, поставка товару здійснюється постачальником відповідно до правил Інкотермс, що застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що випливають із умов договору.

Відповідно до специфікації №1 до договору №Сл-01-10-к від 01 жовтня 2020 року постачальник зобов`язується поставити товар кукурудзу кількістю 200 т на загальну суму без ПДВ 1200000,00 грн. на умовах поставки DDP (т. 3 а.с. 240а).

На виконання умов договору ТОВ «СЛАНТІС» було поставлено ТОВ «НОВАКОРМ» товар (кукурудзу) на загальну суму 1440000,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №РН-04/1610 від 16.10.2020, №РН-05/1610 від 16.10.2020, №РН-06/1610 від 16.10.2020, №РН-07/1610 від 16.10.2020, №РН-01/1610 від 16.10.2020, №РН-02/1610 від 16.10.2020, №РН-03/1610 від 16.10.2020, №РН-03/1510 від 15.10.2020 (т. 3 а.с. 241-246).

ТОВ «НОВАКОРМ» було повністю сплачено за товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 247а-249а).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких зазначені автомобільний перевізник - ТОВ «АТП 2020», вантажовідправник - ТОВ «СЛАНТІС», вантажоодержувач - ТОВ «НОВАКОРМ» та зазначено пункти навантаження/розвантаження, супровідні документи, відомості про вантаж тощо (т. 3 а.с. 241а-247).

Отриманий від ТОВ «СЛАНТІС» товар (кукурудза) підприємством ТОВ «НОВАКОРМ» було використано для провадження власної господарської діяльності при виготовленні комбікорму, що підтверджується відповідачем в акті перевірки (т. 1 а.с. 38) та відповідає видам економічної діяльності ТОВ «НОВАКОРМ», зокрема, КВЕДу 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (т. 1 а.с. 45).

Таким чином, оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «НОВАКОРМ», колегія суддів дійшла висновку про те, що факт належного документального підтвердження поставки товару контрагентом позивача підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності. Надані позивачем документи підтверджують зв`язок понесених витрат позивача по придбанню товару з господарською діяльністю.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання в апеляційній скарзі на податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «СЛАНТІС» та контрагента контрагента позивача ФОП ОСОБА_1 про те, що вказані особи особи фігурують у ланцюгах постачання, метою яких є ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операцій.

При цьому колегія суддів виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між покупцем та постачальником.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки немає жодних зауважень щодо форми та змісту наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, щодо правоздатності та дієздатності постачальника ТОВ «СЛАНТІС».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача (контрагентів контрагента позивача) без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

Усталеною є позиція Верховного Суду стосовно того, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 640/12206/19.

З огляду на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту та витрат, колегія суддів вважає доведеним факт придбання позивачем товару саме у зазначеного контрагента.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогахПодаткового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність та необґрунтованість податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області № 00006110702 від 11.01.2022,№ 00006410702 від 11.01.2022.

Також з акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме підприємством ТОВ «НОВАКОРМ» не визначено податкові зобов`язання з ПДВ по операціях з понаднормованого та необґрунтованого (документально не підтверджено пов`язаність з господарською операцією) списання зернових культур при транспортуванні автотранспортом та нереєстрації податкових накладних на загальну суму 32946,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в акті перевірки не вказано та не досліджено, на здійснення яких господарських операцій позивачем не було зареєстровано податкові накладні, а отже суд позбавлений можливості встановити зазначене порушення.

Податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України є індивідуальним актом.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.04.2019 (справа №826/10649/17), від 21.05.2019 (справа №0940/1240/18), від 14.05.2019 (справа №1940/1306/18).

Отже, таке податкове повідомлення-рішення саме по собі є незаконним, внаслідок того, що з його змісту неможливо встановити, яке саме правопорушення вчинено платником податків.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення № 00006470702 від 11.01.2022, яким на позивача накладено штраф за не реєстрацію податкових накладних, є незаконним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "НОВАКОРМ" та скасування податкових повідомлень-рішень № 00006110702 від 11.01.2022, № 00006410702 від 11.01.2022, № 00006470702 від 11.01.2022, винесених Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга є ідентичною відзиву на позов, відповідачем інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у відзиві на позов, не вказано.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 року по справі №520/1690/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 520/1690/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 10.04.23 р.