Постанова

від 07.04.2023 по справі 640/13946/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13946/22 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа відділ реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області, Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа відділ реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області, Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 червня 2021 року за вих. №15301/5.2-21 про результати розгляду запиту, яким було повернуто відділу реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області Республіки Білорусь без виконання матеріали про внесення змін до актового запису про народження №831 від 16 грудня 1983 року, складений Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконати прохання про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року №485, направлене відділом реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області Республіки Білорусь та внести зміни в актовий запис про народження №831 від 16 грудня 1983 року, складений Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_1 замінивши ім`я дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », по батькові дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », стать дитини з «чоловіча» на «жіноча» та направити повторне свідоцтво про народження на адресу відділу реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області Республіки Білорусь.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати спірну ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні заяви, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на надання представником позивача електронного ордера, який є достатнім підтвердженням наявності повноважень та адміністративної процесуальної дієздатності.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, керуючись ч. 6 ст. 169 КАС України, оскільки позовна заява подана особою, яка не підтвердила відповідного права належними документами.

Так, судом попередньої інстанції вказано, що до позову додано документ із назвою «Ордер на надання правничої (правової) допомоги», але цей документ не відповідає затвердженій рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12 квітня 2019 року типовій формі ордера. Крім того, доданий до позовної заяви документ під назвою ордер на надання правничої (правової) допомоги не містить ані серії, ані порядкового номера, як і не містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції вказав, що вказаний ордер не може вважатися належним чином оформленим та складеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України у представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За приписами частини 4 статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Поняття ордеру визначено у частині другій статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Колегія суддів погоджується з тим, що представником позивача було долучено лише електронний ордер, сформований за допомогою Електронного суду, проте оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з твердженнями апелянта, судова колегія зазначає, що у випадку, коли у суду виникли сумніви в тому, що документи на підтвердження повноважень представника є недостатніми, то суду слід залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу позивачу.

Аналогічний висновок висвітлений в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 185/2794/19.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Європейським судом з прав людини також вказано, зокрема в рішенні по справі «Белет проти Франції», що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа відділ реєстрації актів цивільного стану Пуховичського районного виконавчого комітету Мінської області, Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко