Постанова від 10.04.2023 по справі 161/17824/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/17824/22 пров. № А/857/5375/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Онишкевича Т. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (головуючий суддя Ковтуненко В.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьк 14 березня 2023 року у справі № 161/17824/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, старшого паркувального інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Труш Тетяни Віталіївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

19.12.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, просив скасувати постанову MVA № 033179, від 22 листопада 2022 року про накладення штрафу в сумі 680,00 гривень за частиною 3 статті 122 КУпАП, справу закрити.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами фотофіксації беззаперечно підтверджується здійснення зупинки водієм транспортного засобу «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 з порушенням пункту 15.9 «и» ПДР України, а саме - ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху. Суд першої інстанції вказав, що старшим паркувальним інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Труш Тетяною Віталіївною дотримано вимог статті 14-2 КУпАП щодо здійснення фотофіксації порушення з різних, в тому числі протилежних ракурсів, які дають змогу суду беззаперечно встановити факт порушенням позивачем вимог пункту 15.9 «и» ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на фотофіксації не фіксується місце, з якого здійснено вимірювання, відсутня наявність виїзду з прилеглої території. Скаржник вказує, що з матеріалів фотофіксації, здійсненої інспектором з паркування Труш Т. на місці події, не можливо повноцінно сприйняти обставини, за яких така проводилась, оскільки відсутня пора фотозйомки, незрозуміло, з якої точки здійснювалось фотофіксування, та чи відповідає дана точка місцю знаходження виїзду, з тим, щоб встановити, що до місця паркування менше 10 м. Скаржник зазначає, що здійснив стоянку, а не зупинку. Вказує, що не зрозуміло, яким саме засобом здійснено вимірювання, чи проходив він повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів.

Враховуючи положення статей 311 та 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2022 старшим паркувальним інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Труш Тетяною Віталіївною складено постанову MVA № 033179, згідно з якою ОСОБА_1 21.11.2022 о 16:13 порушив правила зупинки, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив пункт 15.9 «и» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до пунктів 15.1-15.3 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Згідно з пунктом 15.9 (и) Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, статтею 265-4 КУпАП наведений перелік розміщення транспортного засобу, які є такими, що суттєво перешкоджають дорожньому руху або створюють загрозу безпеці руху, серед яких є розміщення транспортного засобу ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, у постанові про накладення адміністративного стягнення серії MVA №003179 зазначено, що фотозйомка ( відеозапис) проводилась спецзасобом марки SAMSUNG SM-A325F/DS, вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSH GLM 500.

До матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-243, видане 12.05.2022 щодо світловіддалеміру лазерного ручного GLM 500 Professional, фірма-виробник BOSH, Німеччина.

До матеріалів справи відповідач долучив фотофіксацію, якими підтверджено зупинку транспортного засобу «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , у місці, де відстань між виїздом з прилеглої території та транспортним засобом, що зупинився, менше 10 м. До того ж зазначені географічні координати, відповідно до яких визначено місце розташування транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до примітки вказаної статті, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Згідно з положеннями статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

В позовній заяві та апеляційній скарзі скаржник не заперечує, що є власником транспортного засобу «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , однак вказує, що порушення правил зупинки/стоянки і створення перешкоди дорожньому руху повинні бути одночасно, тоді як на фото чітко видно, що перед автомобілем позивача припарковане інше авто, тобто, перешкода безпосередньо ним не створена. До того ж вказує, що на фото не зафіксовано наявності виїзду з прилеглої території, відсутні належні та допустимі докази як самого факту зупинки авто ближче 10 м від виїзду, так і створення перешкоди руху.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказані попередньо обставини, такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, а ймовірне порушення правил дорожнього руху іншими учасниками не звільняє позивача від персональної відповідальності за їх недотримання.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено порушення частини 3 статті 122 КУпАП, така винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для винесення такої, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 272, 286, 308, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2023 року у справі № 161/17824/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич