Постанова

від 04.04.2023 по справі 527/110/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/110/23 Номер провадження 22-ц/814/2908/23Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Панченка О.О., Хіль Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Лейковської А.О.,

представника відповідачів - адвоката Молодчин В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 19 січня 2023 року, що постановлена за результатом розгляду заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про забезпечення позову

у справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів щодо майна боржника

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У січні 2023 року Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з даним позовом.

Одночасно з позовом ним було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 19 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме - будівлі виробничої бази: цех по виготовленню облицювальної плитки літ. А, будівля деревообробного цеху літ. Б, загальною площею 306,8 кв.м, розташованих за адресом: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058233453206), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності 40082373).

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. прохав ухвалу суду скасувати, вказуючи на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Зазначив, що предмет спору та позовні вимоги нерозривно пов`язані та стосуються нерухомого майна - будівлі виробничої бази.

В результаті укладення спірного договору дарування вказаного нерухомого майна, що належало боржнику у виконавчому провадженні, було здійснено перехід права власності на майно та неможливість звернення стягнення на нього.

У разі укладення новим власником будь-якого правочину щодо відчуження цього майна третім особам, буде неможливим виконання судового рішення та поновлення прав стягувача.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , адвокат Молодчин В.П., прохав в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29.10.2020 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 доларів США та 2 349,9 грн судових витрат (справа № 517/2707/19).

22.04.2021 на виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист та приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавчі провадження.

В ході виконавчого провадження приватним виконавцем було з`ясовано, що після прийняття Глобинським районним судом цього рішення, до набрання ним законної чинності, боржник ОСОБА_1 відчужив належне йому на праві власності майно - будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , уклавши 12.01.2021 договір дарування.

17.01.2023 Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочину щодо майна боржника, вказуючи що вказаний договір дарування має ознаки фраудаторності та вчинений на шкоду кредитору, оскільки направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21).

Одночасно із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 та встановлення заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані із посвідченням будь-яких правочинів, а також вчиняти інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд зазначив, що в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, та що вчинення яких дій щодо спірного майна можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Невичерпний перелік видів заходів забезпечення позову визначений у статті 150 ЦПК України.

Так, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Зі змісту статті 149 ЦПК України можна зробити висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, забезпечити й ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 546/1073/21).

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20 викладено правовий висновок про те, зокрема, що «в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду».

У справі з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Висновки місцевого суду про те, що в заяві про забезпечення позову приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. не обґрунтував необхідність накладення арешту на будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , - є помилковими.

Ухвала місцевого суду взагалі не містить жодних обґрунтувань та аналізу заяви про забезпечення позову. Виклад в ухвалі норми процесуального права не є належним обґрунтуванням.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пред`явив позов немайнового характеру.

В заяві про забезпечення позову приватним виконавцем наведено підстави та необхідність вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, усунення можливості подальшого відчуження спірного майна.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З урахуванням змісту позовних вимог, апеляційний суд вважає, що обраний вид забезпечення позову в частині арешту спірного майна є співмірним заходом забезпечення позову.

Обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , не призведе до невиправданого обмеження майнових прав титульного власника майна, ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді встановлення заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також буд-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані із посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі не є належним чином обґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що для забезпечення позову достатньо обрання заходу забезпечення у вигляді арешту майна, що унеможливлює вчинення державними реєстраторами щодо об`єкту нерухомості, який є предметом спірного договору, будь-яких правочинів.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, оскільки витрати скаржника, понесені ним у зв`язку із апеляційним переглядом ухвали, що не є рішенням суду по суті спору, підлягають розподілу судом під час винесення осточного рішення у справі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. - задовольнити частково.

Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 19 січня 2023 року - скасувати.

Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про забезпечення позову Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів щодо майна боржника - задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на будівлі виробничої бази: цех по виготовленню облицювальної плитки літ. А, будівля деревообробного цеху літ. Б, загальною площею 306,8 кв.м, розташованих за адресом: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058233453206), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності 40082373).

В задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом встановлення заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані із посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

Л.М. Хіль