Рішення від 06.04.2023 по справі 487/1020/22

Справа № 487/1020/22

Провадження № 2/487/647/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Горохівського О.О., Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за участю представника позивача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" звернулось до суду до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11325003000 від 01.04.2008 у розмірі 369116,95 грн., з яких 46772,46 грн. 3% річних від простроченої суми, 322344,49 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 10.12.2007 між АКІБ "УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11265849000, за умовами п. 1.1. договору АКІБ «УкрСиббанк» надав Позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 23000 доларів США, а Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором повернути кредит, з врахуванням відсотків за користування кредитом в строк до 10.12.2028.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту було укладено між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 договір поруки від 10.12.2007, згідно пункту 1.4 відповідальність Відповідачів є солідарною перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання умов Кредитного договору.

15.10.2010 Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі №2-3123/10, яким стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 180598,21 грн.

05.06.2019 було винесено постанову Заводським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про закінчення виконавчого провадження №27350896 по виконавчому листу№2-3123/10, виданого 30.05.2011 Заводським районним судом м. Миколаєва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

15.11.2019 між АТ "Дельта банк" та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" був укладений Договір №2083/К про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2019, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором перейшло до ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС".

Посилаючись на вимоги ст.. 625 ЦК України те, що з відповідачів було стягнуто рішенням суду грошову суму і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, тобто є грошовим зобов`язанням, яке відповідачами не було належним чином виконано, що є підставою для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення виконання та 3% річних від простроченої суми, яка становить 180598,21 грн., починаючи з 16.10.2010, наступний день після ухвалення рішення про стягнення грошових коштів та по 04.06.2019, тобто по день фактичної погашення заборгованості.

Ухвалою від 24.06.2022 по вказаній справі відкрито провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження.

27.09.2022 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сіхарулідзе Д.Г. надав до суду письмові міркування (заперечення) просив залишити позов без задоволення, у зв`язку з безпідставністю заявлених вимог посилаючись на необхідність застосування строків позовної давності, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі ст.. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Позивач не надав доказів, як підтвердження наявність договору купівлі-продажу вимог від 15.11.2019, відсутні постанови органів ДВС, виконавчі листи. Зобов`язання право вимоги на час укладення договору між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» виконано позичальником належним чином та виконавче провадження з його виконання закінчено. Крім того, в силу ст.. 599 ЦК України забезпечене порукою кредитне зобов`язання позичальника є припиненим, у зв`язку із достроковим стягненням заборгованості та її погашення у примусовому порядку в повному обсязі, то така порука також є припинено. Усі додаткові нарахування за умовами припиненого договору, у зв`язку із зміною банком строку настання виконання основного зобов`язання, за наявності повного його виконання є безпідставними .

28.02.2023 представник відповідачів адвокат Сіхарулідзе Д.Г. надав до суду письмові міркування (заперечення) у справі аналогічні за змістом від 27.09.2022 та додатково зазначив, що позивачем не були подані докази у встановлений законом строк, відсутня заява, яка обґрунтовує неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, просив не приймати суд до уваги надані докази, які надані позивачем після закриття підготовчого засідання, просив про застосування строків позовної давності та залишити позов без задоволення.

31.03.2023 представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав , просив про їх задоволення.

06.04.2023 представник відповідачів надав до суду письмові міркування (заперечення) у справі аналогічні за змістом від 28.02.2023, просив розглянути справу за відсутності відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав з підстав викладених у позові, просив про їх задоволення.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у письмових запереченнях та просив застосувати строк позовної давності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогамист. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 10.12.2007 між АКІБ "УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11265849000, за умовами п. 1.1. договору АКІБ «УкрСиббанк» надав Позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 23000 доларів США, а Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором повернути кредит, з врахуванням відсотків за користування кредитом в строк до 10.12.2028.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11265849000,10.12.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки , згідно пункту 1.4 відповідальність Відповідачів є солідарною перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання умов Кредитного договору.

15.10.2010 Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі №2-3123/10, яким стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11265849000 від 10.12.2007 у розмірі 180598,21 грн., рішення набрало законної сили та 30.05.2011 Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи , к передані на примусове виконання.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 було встановлено , що 08.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» уклав з ПАТ «Дельта Банке» договір купівлі-продажу вимоги за кредитним договором, за яким право вимоги за зобов`язаннями відповідачів перейшло до з ПАТ «Дельта Банк». На підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2013 первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на нового ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні.

05.06.2019 Заводським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №27350896 по виконавчому листу№2-3123/10, виданого 30.05.2011 Заводським районним судом м. Миколаєва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

15.11.2019 між АТ "Дельта банк" та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" був укладений Договір №2083/К про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2019, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором перейшло до ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС".

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.

На цій підставі, позивач просить стягнути інфляційні витрати за весь час прострочення виконання та 3% річних від простроченої суми, яка становить 180598,21 грн., починаючи з 16.10.2010, наступний день після ухвалення рішення про стягнення грошових коштів по 04.06.2019, по день фактичної погашення заборгованості.

Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Представник відповідачів просив суд про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Главою 19 ЦК Українивизначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

За змістомстатті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістомстатті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 267 Цивільного кодексу Українипередбачає, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до пункту 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Стаття 257 Цивільного кодексу Українивизначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначаєтьсястаттею 261 Цивільного кодексу України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 Цивільного кодексу України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієїстатті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина першастатті 259 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у Постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстатті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

З даним позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернувся до суду 23.02.2022.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов`язання за кредитним договором №11265849000 від 10.12.2007 припинилися 05.06.2019, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, що підтверджується постановою головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05.06.2019.

Отже, враховуючи правовупозицію викладенув ПостановіВеликої ПалатиВерховного судувід 28березня 2018року за№ 444/9519/12,яка єобов`язковоюдля виконаннясудами України, суд приходить до висновку про застосування строку позовної давності та стягнення з відповідачів в солідарному порядку за період з 23.02.2019 по 04.06.2019: 3% річних від простроченої суми у розмірі - 1514,06 грн. (180598, 21 грн.х3%/100%х 102 (кількість днів) та заборгованості з урахуванням індексу інфляції - 4735,94 грн. (з 01.03. по 04.06.2019, сукупний індекс інфляції 102,622% (100,=101+100,7).

Суд критичноставиться допосилання представникавідповідачів,що кредитне зобов`язанняпозичальника єприпиненим,у зв`язкуз виконаннязобов`язання закредитним договором,то порука такожє припиненою,виходячи з аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідача, як поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а відтак позивач, як кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов`язання. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

На підставі викладеного, суд оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно достатті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивачем не було сплачено судовий збір при пред`явленні позову, з ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 5444,14 грн., виходячи з пропорційного розміру задоволених вимог, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 92,46 грн.

Керуючись ст.ст.12,76,81,89,141, 263-265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" інфляційні втрати у розмірі 4735,94 гривень та три відсотки річних у розмірі 1514,06 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 46,32 гривень з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" на користь держави судовий збір у розмірі 5444,14 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС", місце знаходження: м. Київ, проспект Степана Бандери, 28 А, ЄДРПОУ 43212924.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Афоніна