Рішення

від 10.04.2023 по справі 367/4724/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4724/22

Провадження №2/367/2998/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Чернової О.В.

при секретарі Шлейко В.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини, яка є матір`ю дитини з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2022 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини, яка є матір`ю дитини з інвалідністю.

В обґрунтування позову зазначила, що 14.03.2020 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 липня 2022 року у справі №367/682/22 даний шлюб було розірвано.

Сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З листопада 2020 року позивачка разом з дітьми проживає окремо від відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3500 грн. щомісяця, та на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3500 грн. щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

Позивачка зазначає, що на даний час діти потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів. Коштів, які сплачує відповідач на утримання дітей, недостатньо, оскільки син відвідує дитячий садок і витрати на його утримання збільшились, а донька має хворобу - «цукровий діабет», у зв`язку з чим витрати на її утримання значно збільшились. Фактично 7000 грн. аліментів на утримання дітей не покривають четвертої частини усіх витрат, які несе позивачка.

Матеріальне становище позивачки з дня присудження аліментів погіршилось, оскільки вона утримує дітей із соціальних виплат на дитину до трьох років в розмірі 860 грн. та аліменти на утримання дітей, які сплачуються відповідачем нестабільно, потреби дітей на даний час зросли.

Через хворобу доньки позивачка не має можливості працювати та отримувати доходи, оскільки дитина потребує цілодобового нагляду. Основним джерелом доходу є соціальні виплати.

Оскільки позивачка проживає із дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, вона має право на утримання від іншого подружжя.

Позивачка зазначає, що її фінансовий стан не дає можливості забезпечити дітям належний рівень догляду і виховання, відповідач є здоровим і працездатним, є власником нерухомості, постійно їздить відпочивати за кордон, достатньо заробляє, щоб покрити витрати на своє життя та дітей і може сплачувати аліменти у збільшеному до 5000 грн. розмірі на кожну дитину та 5000 грн. на утримання позивачки.

У зв`язку із цим позивачка просить суд збільшити розмір аліментів на утримання дітей, які стягуються з відповідача, до 5000 грн. щомісяця на кожну дитину та стягнути аліменти на її утримання у розмірі 5000 грн. щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до 2035 року.

Ухвалою суду від 19.12.2022 відкрито спрощене провадження в справі.

22.02.2023 року відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, позовну заяву із додатками та 09.03.2023 року представник відповідача адвокат Лантух Я.В. подав відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.

10.03.2023 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини та припинення стягнення аліментів.

Ухвалами суду від 15.03.2023 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 і у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що вони є незаконними та необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та істотно порушують права відповідача.

Зазначив, що з моменту присудження аліментів пройшов лише 1 рік 3 місяці і матеріальний стан відповідача навпаки суттєво погіршився у зв`язку із введенням у 2022 році воєнного стану в Україні, відповідач перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, оскільки не має постійного місця роботи і доходу, що підтверджується довідкою про доходи із пенсійного фонду України та трудовою книжкою. Відповідач сплачує позивачці аліменти на постійній основі, заборгованість на даний час відсутня. Жодних витрат, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму, на придбання нерухомого чи рухомого майна відповідач не здійснював, а посилання позивача на можливість збільшення розміру аліментів у зв`язку із наявністю у власності відповідача нерухомості не може братися до уваги, оскільки наявна у власності відповідача нерухомість набута 28.03.2018 року, що не може свідчити про покращення майнового стану відповідача. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не належить відповідачу, в Інформаційній довідці відомості вказані за частковим співпаданням. Крім того, на утриманні відповідача перебуває дитина від першого шлюбу, якому він за законом зобов`язаний також надавати щомісячно матеріальну допомогу. При цьому, відповідачу також потрібні грошові кошти для власного життя в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум, - 2684 грн. Позивачка крім соціальних виплат і аліментів отримує також державну соціальну допомогу по інвалідності дитини у розмірі 6009,10 грн. щомісячно та отримує надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю віком у розмірі 200% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Визначений раніше розмір аліментів на утримання дітей по 3500 грн. на кожну дитину щомісячно перевищує розмір передбаченого ст. 182 СК України мінімального гарантованого і рекомендованого розміру аліментів, та є більш ніж достатнім для забезпечення розвитку дітей, а розмір аліментів по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно буде значно перевищувати прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та поставить у скрутне становище відповідача та необґрунтоване незаконне збагачення позивача. Крім того, вимоги про збільшення аліментів з дня пред`явлення позову є незаконними, оскільки мають стягуватися із дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вимога про стягнення аліментів на утримання позивачки є незаконною і не підлягає задоволенню, оскільки такі аліменти можуть стягуватися лише до досягнення дитиною шести років, як передбачено ч.3 ст.84 СК України, і за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу, що передбачено ч.1 ст.88 СК України.

Позивачкою подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погодилася із запереченнями відповідача, просила задовольнити її позовну заяву в повному обсязі.

Зазначила, що відповідач мав заборгованість по аліментам, але погасив її, дізнавшись про даний позов. Виплати на сина у розмірі 860 грн. нею вже не отримуються у зв`язку із досягненням сином 3 років. Твердження відповідача про значне погіршення його матеріального стану з моменту присудження аліментів не відповідає дійсності, оскільки він має затратні відпочинки на різних курортах, про що виставляє фото, 2023 рік відповідач зустрічав на одному із курортів в Закарпатській області. Після розірвання шлюбу поділ майна подружжя не здійснювався, все майно залишилося у відповідача. Під час шлюбу був відкритий депозит на дітей у розмірі 250 000 грн., але на початку цього року відповідач зняв всі кошти. Відповідач має у власності два автомобіля і вантажний екскаватор. Отримуваних коштів, у тому числі державної допомоги на доньку у розмірі 6009,10 грн., недостатньо, оскільки матеріальні витрати на доньку, яка захворіла на «цукровий діабет», є значно більшими. Надбавку у розмірі 5666 грн. вона не отримує і доказів цього відповідачем не надано. Відповідачка має право на стягнення аліментів на її утримання на підставі положень, зазначених в абз.2 ч.1 ст.88 СК України, на весь час проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею, та незалежно від її матеріального становища.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.03.2020 року. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 липня 2022 року по справі №367/682/22 шлюб було розірвано. Рішення набрало законної сили 23.08.2022 року.

Від вказаного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 25 червня 2021 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 12 червня 2021 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками кожного з яких, згідно свідоцтв про народження записані ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища при реєстрації шлюбу ОСОБА_5 було змінено прізвище на « ОСОБА_5 ».

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3500 грн. щомісяця, та на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3500 грн. щомісяця, починаючи з 16.07.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з актом від 12.07.2021 року, складеним депутатом Гостомельської селищної ради в присутності свідків, встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 дійсно проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з довідки № 114 від 19.09.2022 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має захворювання (код за МКХ-10) Е10 (згідно МКХ-10 - Інсулінозалежний цукровий діабет), статус «дитини-інваліда» та потребує домашнього догляду з 19.09.2022 року. Довідка дійсна до 15.06.2033 року.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.12.2022 року, виданим на ім`я ОСОБА_3 , 2017 року народження, останній призначено державну соціальну допомогу для дитини з інвалідністю підгрупи А в розмірі 6009 грн. 10 коп., починаючи з 20.09.2022 року до 14.06.2035 року. Законним представником дитини з інвалідністю вказана ОСОБА_1 , 1998 року народження.

Відповідно до наданих позивачкою копій товарних чеків від 31.10.2022 року за підготовку до школи жовтень, листопад сплачено по 1200 грн.

Відповідно до Договору №4/21 від 01.09.2021 року про надання тимчасових послуг з організації догляду за дитиною/ дозвілля/ розваг (надання неосвітніх послуг), який укладено між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 на строк до 31.12.2021 року, плата за відвідування становить 4500 грн.

Згідно меморіального ордеру від 27.10.2022 року сплачено ОСОБА_8 13 300 грн., призначення платежу «Денний догляд за дитиною ОСОБА_4 за період серпень, вересень, жовтень, ОСОБА_1 »). Згідно квитанції від 27.10.2022 року ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_8 2000 грн., призначення платежу «Денний догляд за дитиною ОСОБА_4 жовтень 2022).

При цьому позивачкою надано Довідку від ФОП ОСОБА_8 щодо перебування ОСОБА_4 на денному догляді у неї, проте суд не приймає її до уваги в якості належного та допустимого доказу, оскільки вона не оформлена належним чином, - не містить підпису, печатки та інших реквізитів та умов договору.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачкою надані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформовані 15.07.2021 року, відповідно до яких у власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , перебувають об`єкти нерухомості за наступними адресами: житловий будинок - АДРЕСА_3 ; житловий будинок з надвірними будівлями - АДРЕСА_1 ; квартира - АДРЕСА_4 та нежитлове приміщення - АДРЕСА_5 . Право власності на ці об`єкти нерухомості набуто ОСОБА_1 23.11.2020 року, 11.05.2010 року, 28.03.2018 року відповідно.

Крім того, 23.11.2020 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223588001:01:001:0004 площею 0,2498 га.

Відповідно до довідки Головного сервісного центру МВС від 06.09.2021 року за ОСОБА_2 станом на 01.09.2021 року зареєстровані транспортні засоби 25.06.2015 року, 13.04.2017 року, 26.01.2021 року, 02.04.2021 року.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 01.08.2021 року ОСОБА_1 має довіреність на депозитний вклад Стандарт строковий на 3 міс., рахунок № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 , сума вкладу 200 000, 39 грн.

Зі скріншотів інформації зі сторінок із Приват24 щодо «Стандарт» строковий на 3 міс за рахунком № НОМЕР_5 за період з 03.05.2021 року по 03.08.2021 року і з 06.08.2021 року по 06.11.2021 року вбачається, що сума депозиту станом на 03.08.2021 року становила 200 000,39 грн, станом на 06.11.2021 року - 250 000,43 грн.

Крім того, відповідачкою на підтвердження матеріального стану відповідача та перебування його на відпочинку надано скріншоти із соцмереж із зазначенням «Василий Шуляренко» із зображеннями, датованими 05.01.2021 та 05.07.2021 року, які судом не приймаються в якості належного та допустимого доказу.

Відповідачем на підтвердження його заперечень проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву, надано наступні докази.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) станом на 22.02.2023 року заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом №367/3328/15-ц від 11.09.2015 становить 3377,71 грн., боржником сплачено за період з 16.07.2021 року по 01.02.2023 року 133235,19 грн.

Згідно квитанції від 28.02.2023 року ОСОБА_2 перераховано ОСОБА_1 на утримання дітей 3378,00 грн..

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно наданої копії трудової книжки Серії НОМЕР_6 відповідача ОСОБА_1 , останній запис про роботу останнього значиться в ТОВ «Фаркос» в період з 01.09.2011 року по 01.09.2014 року.

З довідок від 27.02.2023 року за формою ОК-7 і ОК-5 про Індивідуальні відомості про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за період з 2001-2018 роки вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.09.2011 року по 01.09.2014 року отримував заробіток, який враховується для нарахування пенсії, та за нього сплачувалися страхові внески ТОВ «Фаркос», ПрАТ «Фаркос». У 2018 році отримував заробіток, який враховується для нарахування пенсії, та за нього сплачувалися страхові внески Кооперативом «Ювілейний».

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

У частині 1 статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального, сімейного стану, поліпшення здоров`я особи, з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Виходячи з положень статей 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Таким чином, підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів, є перелік обставин, за яких суд може ухвалити таке рішення.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Так, в обґрунтування вимог щодо збільшення розміру аліментів позивачка у позовній заяві зазначає, що на даний час діти потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів. Коштів, які сплачує відповідач на утримання дітей, недостатньо, оскільки син на даний час відвідує дитячий садок і витрати на його утримання збільшились, а донька має хворобу - «цукровий діабет», у зв`язку з чим витрати на її утримання значно збільшились. Фактично 7000 грн. аліментів на утримання дітей не покривають четвертої частини усіх витрат, які несе позивачка.

Крім того, її фінансовий стан погіршився та є таким, що не дає можливості забезпечити дітям належний рівень догляду і виховання, відповідач є здоровим і працездатним, є власником нерухомості, постійно їздить відпочивати за кордон, достатньо заробляє, щоб покрити витрати на своє життя та дітей і може сплачувати аліменти у збільшеному до 5000 грн. розмірі на кожну дитину.

Разом із тим позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження визначених у статті 192 СК України обставин, які можуть слугувати підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів, як-то зміну матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них після постановлення судом рішення про стягнення аліментів.

Клопотання про витребування таких доказів, у разі складнощів в їх отриманні, позивачка не подала та не повідомила суду про неможливість подання відповідних доказів.

Доказів, які б свідчили про наявність інших обставин, які передбачені ст. 182 СК України, що дають підстави збільшити розмір аліментів, позивачкою не надано.

При цьому, суд зазначає, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України та стягується у розмірі, що відповідає встановленому мінімальному гарантованому розміру аліментів, а додаткові витрати на дитину, визначені в ст.185 СК України, не є аліментами (коштами на утримання дитини).

Крім того, ч.2 ст. 184 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, пред`являючи позов про збільшення розміру стягуваних аліментів, позивач не надала суду будь-яких доказів суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про свої щомісячні доходи та зміни сімейного стану, тощо, хоча це є її процесуальним обов`язком, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для збільшення стягнутої суми аліментів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

При цьому суд зазначає, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом відповідно до ст.185 СК України про стягнення додаткових витрат на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), та із позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до приписів ст.199 СК України, за наявності визначених законом обставин та належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, яка є матір`ю дитини з інвалідністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з положеннями ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України", дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Згідно з ч. 2 ст. 88 СК України розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином, з аналізу ст. 88 СК України вбачається, що право на утримання матеріальної допомоги одним із подружжя, в тому числі і працездатним, який проживає з дитиною з інвалідністю, виникає на підставі певних фактів, а саме: проживання одного з подружжя з дитиною з інвалідністю та опікування нею, нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду, та спроможність другого з подружжя надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що малолітня особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю та у зв`язку з цим потребує домашнього догляду матері ОСОБА_1 , з якою дитина проживає разом та яка здійснює такий догляд, у зв`язку з чим позивач має право на утримання від батька дитини (відповідача), а відповідач є здоровим і працездатним, у зв`язку з чим спроможний надавати утримання позивачу.

З наданих доказів вбачається, що відповідач має у власності нерухоме та рухоме майно, є працездатним, не є особою з інвалідністю та не має захворювань, що перешкоджають його працевлаштуванню.

Протилежного матеріали справи не доводять, вказані обставини відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Судом не приймаються в якості достатніх та достовірних доказів надані відповідачем докази на підтвердження його матеріального стану та відсутності будь-якого доходу і неможливості працевлаштування, як-то довідки ПФУ за формою ОК-7 і ОК-5 та копія трудової книжки. Як вбачається із наданих довідок ПФУ, за відсутності запису в трудовій книжці за 2018 рік, відповідач отримував заробіток, який враховується для нарахування пенсії, від Кооперативу «Ювілейний».

До того ж згідно із ст.48 КЗпП України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", здійснюється облік трудової діяльності працівника. Роботодавець лише на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення.

Належних доказів щодо інших видів доходів та, відповідно, матеріального стану відповідача, - довідки з Державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки, що видається органами Державної податкової служби України, відповідачем не надано. Також не надано доказів відповідачем і на підтвердження розміру здійснених ним витрат та сплати аліментів на сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вирішуючи даний спір суд виходить з загальних засад цивільного судочинства, якими є добросовісність та справедливість.

Суд враховує те, що право того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, на утримання, пов`язане з виникненням досить складних життєвих обставин, у яких останній з об`єктивних причин значно більшою мірою виконує обов`язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв`язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому відповідач зобов`язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивачки, з якою проживає їх спільна дитина з інвалідністю, як це визначено приписами ч.2 ст.88 СК України.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він не може надавати матеріальну допомогу відповідачці, що проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею.

Твердження відповідача про недоведеність доводів позивача щодо погіршення її матеріального становища, не враховуються судом, оскільки відповідно до ч.4 ст.84 СК України остання має право на своє утримання незалежно від її матеріального становища.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. 00 коп. щомісяцяна період всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави в розмірі 992 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 75, 79, 80, 88, 91, 182, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини, яка є матір`ю дитини з інвалідністю, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у зв`язку з доглядом за дитиною з інвалідністю: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. щомісяця, починаючи з 10.11.2022 року та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: О.В. Чернова