Рішення

від 01.11.2007 по справі 20-5/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" листопада 2007 р. справа № 20-5/414

За позовом: Малого приватного підприємства „Агентство економічної безпеки „Аллан”  (91033 м. Луганськ, вул. Дніпровська, 49; 91055 м. Луганськ, вул. 16-Лінія, 3/3)

до Приватного виробничого комерційного підприємства „Скайлес” (99018 м. Севастополь, Крестовського, 28-А);

про стягнення заборгованості в розмірі 17239,87 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: не з'явився;

Відповідач: Наконечний В.В., довіреність б/н від 22.09.2007.

Суть спору:

Позивач, МПП „Агентство економічної безпеки „Аллан”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного виробничого комерційного підприємства „Скайлес”, про стягнення  заборгованості в розмірі 17239,87 грн., з яких: 8344,00 грн. –основана заборгованість, 5720,16 грн. –пеня, 398,21 грн. –3% річних, 2777,50 грн. –збитки від інфляції.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11365,74 грн., з яких: 3911,00 грн. –збитки від інфляції, 398,21 грн. – 3% річних, 6012,77 грн. –пеня, 1043,76 грн. –витрати пов'язані з розглядом справи.

Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також на інше майно, яке належить відповідачеві.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як  позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що договір на який посилається позивач, ним не підписаний, тому у сторін відсутні будь-які договірні відносини.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, проте звернуся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представникам сторін  в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку вугільної продукції.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.  Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          Таким чином, суд вважає, що даний договір не відповідає вимогам діючого законодавства України, на підставі того, він підписаний лише однією стороною, а саме позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до акту прийому-передачі позивач передав, а відповідач прийняв 134 тони вугляр марки АМ.

Зобов'язання по поставці товару позивачем виконувались належним чином, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 8344,00 грн., але в процесі розгляду справи відповідач сплатив суму основної заборгованості, тому відповідача просить стягнути з відповідача пеню, збитки від інфляції, 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд відмовляє позивачу в частині стягнення пені на підставі того, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:  договори та інші правочини. Крім того, статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача  збитків від інфляції в розмірі 3911,00 грн., 3% річних в розмірі 398,21 грн., та пені в розмірі 6012,77 грн., такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи 30.10.2006 на адресу відповідача була направлена претензія (вих. № 423), в якій позивач просив в тижневий строк розглянути її та погасити заборгованість.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 236,60 грн., виходячи з наступного розрахунку суду:  8344,00*3%:365*345= 236,60 грн.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції суд задовольняє в розмірі 962,37 грн., виходячи з наступного розрахунку:

8344,00*101,8*100,9*100,5*100,6*100,2*100,0*100,6*102,2*101,4*100,6*102,2:100-8344,00 = 962,37 грн.  

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи (проїзд, проживання, добові) в розмірі 1043,76 грн.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості в розмірі  2242,73 грн., з яких: 1043,76 грн. –витрати, пов'язані з розглядом справи, 962,37 грн. –збитки від інфляції, 236,6 грн. –3% річних.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 22,50 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,35 грн. покладаються  на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного виробничого комерційного підприємства „Скайлес” (99018 м. Севастополь, Крестовського, 28-А,  код  ЄДРПОУ 20660738,  п/р 2600230110058 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Малого приватного підприємства „Агентство економічної безпеки „Аллан”  (91033 м. Луганськ, вул. Дніпровська, 49; 91055 м. Луганськ, вул. 16-Лінія, 3/3, код  ЄДРПОУ 13373033, п/р 26007194852003в ЛФ КБ „Приватбанк” м. Луганськ, МФО  304795) заборгованість в сумі  2242,73 грн., з яких: 1043,76 грн. –витрати, пов'язані з розглядом справи, 962,37 грн. –збитки від інфляції, 236,6 грн. –3% річних,   витрати по сплаті державного мита в сумі 22,50 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  МПП „Агентство економічної безпеки „Аллан” відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

06.11.2007

Розсилка:

1.          МПП „Агентство економічної безпеки „Аллан”  (91033 м. Луганськ, вул. Дніпровська, 49;

2.          МПП „Агентство економічної безпеки „Аллан”  (91055 м. Луганськ, вул. 16-Лінія, 3/3)

3.          ПВКП „Скайлес” (99018 м. Севастополь, Крестовського, 28-А)

4.          справа

5.          наряд