Справа №333/2223/22
пр. №2/333/384/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
06квітня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Піха Ю.Р.,
за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,
розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ«ТАКІ ДАТРЕВЕЛ»,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Державнаслужба Україниз питаньбезпечності харчовихпродуктів ізахисту споживачів про стягнення збитків за невиконання договору про надання туристичних послуг -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому посилається на те, 23.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання туристичних послуг №0072-20 від 23.01.2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору тур агент, за встановлену плату та замовлення туриста зобов`язується забезпечити туриста комплексом туристичних послуг: Груповий тур до Мальти: «Травневі свята на Мальті з відпочинком на морі»
Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що загальна вартість туристичних послуг становить 8700,00 грн., що в еквіваленті становить 315 Є (євро).
ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» було виставлено Рахунок на оплату №1072 від 23.01.2020 року, який було оплачено позивачем.
23.01.2020 року на виконання умов Договору про надання туристичних послуг №0072-20 від 23.01.2020 року, було внесено передплату у сумі 8700,00 грн., що підтверджується Договором, а саме 2.2.1. та квитанцією від 24.01.2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору дата туру: з 28.04.2020 року по 05.05.2020 року.
Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що сума сплачена при підписанні Договору складає 8700, 00 грн., що еквівалентно становить 315 Є євро.
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що залишок по сплаті відсутній.
20.03.2020 року при уточнені про туристичні послуги було повідомлено засобом телефонного зв`язку про скасування групового туру до Мальти, таким чином позивачем туристичні послуги за договором від 23.01.2020 року отримані не були.
20.03.2020 року Клієнтами було направлено Заяву про повернення коштів представнику ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» засобом зв`язку viber.
18.10.2021 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено поштою заяву про повернення коштів.
09.12.2021 року Позивачем на адресу відповідача було направлено поштою заяву про повернення Претензії про повернення коштів на адресу ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ».
Станом на теперішній час кошти не повернено. На зв`язок ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» не виходить , всі намагання зв`язатися з ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» залишилися безуспішними.
01.09.2021 року знайомий позивача ОСОБА_2 звернувся на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів Заяву про проведення перевірки відповідача на дотримання вимог закону останнім. ОСОБА_2 звернувся на адресу Державної служби з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів Заяву про проведення перевірки відповідача на дотримання вимог закону останнім. ОСОБА_2 надав копію Листа №06-5/18516 від 03.11.2021 року направлено йому від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів у аналогічній позивача заяві.
Відповідно до пп.6.4 п.6 Договору про надання туристичних послуг №0072-20 від 23.01.2020 року, Компанія зобов`язується повернути сплачені кошти Клієнту за умови виконання всіх пунктів Договору після письмового звернення клієнта за вказаними реквізитами протягом 25-ти батьківських днів.
За період з 28.04.2020 року (дата початку туристичної подорожі згідно з договором) по 10.06.2022 року відповідач прострочив виконання 772 календарних днів, а отже розмір пені за прострочення виконання договору на туристичне обслуговування становить 552,03 грн.
Отже розмір майнової відповідальності, який підлягає стягнення відповідача на користь позивача становить 8700,00 х3%/365 х772 день = 552,03 грн.
На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача матеріальні збитки за ненадані туристичні послуги в розмірі 9252,03 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 до судового засідання не з?явився, надіслав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.
В судові засідання, призначені на 20.12.2022 року, 20.02.2023 р., 06.04.2023 р. відповідач по справі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позову та будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не надав. Судом були направлені судові повістки на адресу відповідача, на адресу суду повернулися конверти з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». В зв`язку з чим суд, урахуванням положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду.
Представник третьої особи Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Дворнік О.С. до суду не з?явився, надіслав до суду письмові пояснення в яких вказав про те, що позивач не зверталась до Держпродспоживслужби із відповідною заявою, відповідно Держпродспоживслужба не здійснювала перевірки відповідача щодо можливого порушення прав чи законних інтересів позивача. Просив розглянути справу за відсутності представника.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має права звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про туризм»визначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Згідностатті 5 Закону України «Про туризм»учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Відповідно дост.20 Закону України «Про туризм»за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.
Статтею 30 Закону України «Про туризм»визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.
Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.
Відповідно дост.32 Закону України «Про туризм»за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цьогоЗакону.
Відповідно до ст.33 Закону України«Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги,що завдало шкоду,зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
23.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання туристичних послуг №0072-20 від 23.01.2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору тур агент, за встановлену плату та замовлення туриста зобов`язується забезпечити туриста комплексом туристичних послуг: Груповий тур до Мальти: «Травневі свята на Мальті з відпочинком на морі»
Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що загальна вартість туристичних послуг становить 8700,00 грн., що в еквіваленті становить 315 Є (євро).
ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» було виставлено Рахунок на оплату №1072 від 23.01.2020 року, який було оплачено позивачем.
23.01.2020 року на виконання умов Договору про надання туристичних послуг №0072-20 від 23.01.2020 року, було внесено передплату у сумі 8700,00 грн., що підтверджується Договором, а саме 2.2.1. та квитанцією від 24.01.2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору дата туру: з 28.04.2020 року по 05.05.2020 року.
Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що сума сплачена при підписанні Договору складає 8700, 00 грн., що еквівалентно становить 315 Є євро.
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що залишок по сплаті відсутній.
20.03.2020 року при уточнені про туристичні послуги було повідомлено засобом телефонного зв`язку про скасування групового туру до Мальти, таким чином позивачем туристичні послуги за договором від 23.01.2020 року отримані не були.
20.03.2020 року Клієнтами було направлено Заяву про повернення коштів представнику ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» засобом зв`язку viber.
18.10.2021 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено поштою заяву про повернення коштів.
09.12.2021 року Позивачем на адресу відповідача було направлено поштою заяву про повернення Претензію про повернення коштів на адресу ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ».
Відповідно до вимог ст.ст.610,611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.
Відповідно до ст.ст.901,902 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно дост.10 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.
Згідно вимогст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Статтями77,78,79,80 ЦПК Українивстановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно дост.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлені по даній справі обставини, враховуючи зазначені норми законодавства, дають підстави для висновку, що позивач виконав всі взяті на себе зобов`язання за договором №0072-20 від 23.01.2020 року.
Таким чином, суд доходить до висновку, що у даному випадку саме турагентом (відповідачем) було допущено порушення вимог договору, отже, допущено порушенням вимогст.629 ЦК України.
Так пунктом 4.2.3. вищевказаного договору надає клієнту право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору іншою стороною.
Згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 cт. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Відповідно до ч.2 cт.552 ЦК України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.2 cт. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
За період з 28.04.2020 року (дата початку туристичної подорожі згідно з договором) по 10 червня 2022 року відповідач прострочив виконання 772 календарних днів, а отже розмір пені за прострочення виконання договору на туристичне обслуговування становить 552,03 грн.
Отже, розмір майнової відповідальності, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8700,00 грн х 3% / 365 х 772 день = 552,03 грн.
У відповідності з вимогамист.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягуються з відповідача.
В той же час, вимога позивача про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов до наступного висновку. Виходячи із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оцінюючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, та об`єму наданих і підтверджених послуг, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. як доведених та обґрунтованих, оскільки вартість зазначених в акті приймання-передачі виконання робіт наданих юридичних послуг, на думку суду є надмірною у співвідношенні до складності справи.
Керуючись ст.ст.610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» (код ЄДРПОУ 41322105) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріального збитку за ненадані туристичні послуги в розмірі 9252,03 грн. (дев?ять тисяч двісті п`ятдесят дві гривні три копійки), та витрати на правничу допомогу 3 000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з ТОВ ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ на користь держави судовий збір у розмірі 1073,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Ю.Р.Піх
Суд | Комунарський районний суд м.Запоріжжя |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2023 |
Оприлюднено | 12.04.2023 |
Номер документу | 110131371 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Комунарський районний суд м.Запоріжжя
Піх Ю. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні