Постанова

від 17.08.2010 по справі 2-а-2671/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 серпня 2010 р.           Справа № 2-а-2671/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Подолян Наталії Вікторівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1

відповідача :   не з"явився, причини неявки суду не відомі

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїлівський вапнозавод"  

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій 1800 грн. та пені 37,26 грн.

ВСТАНОВИВ :

23 червня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїлівський вапнозавод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1800 грн. та пені  в розмірі 37,26 грн.

Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників – 11 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не вказав . Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, яка самостійно розрахована відповідачем у звіті, становить 1 особа. Таким чином, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи, самостійно нарахував в звіті суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, але в добровільному порядку її не сплатив. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання ТОВ "Ізраїлівський вапнозавод" сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В силу частини 2 статті 5 КАС України провадження  в   адміністративних   справах   здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних заперечень проти позову не надав. Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства  України (далі - КАС України), адміністративна  справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 10 КАС України, усі учасники адміністративного  процесу  є  рівними  перед законом і судом. Аналогічна норма передбачена і ч. 1 ст. 49 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України,  особи,   які   беруть   участь   у   справі,   зобов'язані добросовісно  користуватися  належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 20065647 (а.с 14) та № 94078 (а.с 19).

Згідно частини 4 статті 128 КАС України у  разі  неприбуття   відповідача   -   суб'єкта   владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про  причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та забезпечення реалізації ним свої прав, передбачених ст.ст. 49, 51 КАС України, а тому  вважає, що наявні усі підстави для розгляду даної справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно звіту відповідача (а.с. 4) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми №10-ПІ, у 2009 році на підприємстві працювало 11 осіб, з них жодного інваліда.

          Частиною 1 статті 19 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Також, частиною 2 статті 19 передбачено, що  підприємства, установи, організації, у тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.

Статтею 20 Закону  встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, про що  зазначено відповідачем в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009р.  Як слідує з даного звіту (а.с.5), половина середньорічної заробітна плата на підприємстві за 2008 р. становила 1 800,00 грн. (3 600,00грн./2). Отже, сума штрафних санкцій складає 1 800,00 грн.,  що відповідачем і задекларовано.

Таким чином , ТОВ "Ізраїлівський вапнозавод" фактично визнало порушення ним вимог ст. 19 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 31.01.2007 року № 70 інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою, затвердженою  Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

З матеріалів справи вбачається, що в 2009 році ТОВ "Ізраїлівський вапнозавод" не інформувало  центр зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, працевлаштування інвалідів на вищезазначеному підприємстві не здійснювалось, про що свідчить лист Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості № 02 від 10.06.2010 року (а.с.7).  

Відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда, самостійно нарахував, але добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 1 800,00 грн. в строк до 15 квітня  року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, як це передбачено ч. 4 ст. 20 Закону, що зумовило нарахування позивачем пені в розмірі 37,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, порушення термінів    сплати    адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені.  Пеня   обчислюється виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 4  Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 31.01.2007 року № 70, встановлено, що порушення строків сплати сума адміністративно-господарських санкцій тягне за  собою  нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національног банку за кожний календарний день прострочення.

Статтею 20 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону,  вирішуються  Фондом  соціального  захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту  інвалідів,  його  відділення  мають право  захищати  свої  права  та законні інтереси,  у тому числі в суді.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїлівський вапнозавод" (24015, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Грабарівка, вул. Гірська, 1, код ЄДРПОУ 01373281, банківські реквізити: р/р 2600190472, "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту іпвалідів (одержувач: Держбюджет Могилів-Подільський район, р/р 31214230700325, код ЄДРПОУ 34701151, банк одержувач: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративного-господарські санкції в розмірі 1 800,00 грн. (одну тисячу вісімсот гривень 00 коп.), пеню в розмірі 37,36 грн. (тридцять сім гривень 36 коп.).

Судові витрати віднести на рахунок державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено:   25.08.10  

Суддя      /підпис/          Поліщук Ірина Миколаївна

З оригіналом згідно:

Суддя:

Секретар:

17.08.2010