Вирок

від 11.04.2023 по справі 750/6470/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/6470/22

Провадження № 1-кп/750/87/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022270000000051 від 20.07.2022, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Можга, Удмуртської Республіки, Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 - НОМЕР_2 окремої гвардійськоїмотострілецької бригадиу складі НОМЕР_3 загальновійськової арміїРФ, військовезвання майор, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,

з участю прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі РФ) та ще

49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН

від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України

від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від

05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

У відповідності до статті 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 серпня 1989 року, цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад житловий будинок чи інші житлові будови для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.

Згідно статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до IV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, які Нотою Міністерства закордонних справ СРСР відносно Гаагської конвенції і декларацій 1899 і 1907 років від 07 березня 1955 року, визнані Урядом СРСР,забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України»

від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Статтею 7 указаного закону визначено, що Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації

(далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.

Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.

У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.

Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.

Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.

Так, вказаними особами у березні квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.

Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з

20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших військових формувань РФ.

З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.

Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.

З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.

Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.

На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».

18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.

19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.

В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

У подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення понад 2 тисяч цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.

До зазначеної злочинної діяльності співучасники злочину залучили військовослужбовця Збройних Сил Російської Федерації майора ОСОБА_3 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії РФ, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді командира танкового батальйону.

На ОСОБА_3 співучасниками злочину з числа військового командування покладено обов`язки щодо безпосереднього ведення бойових дій, а саме здійснення, із застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння, вогневого ураження військових цілей та об`єктів цивільної інфраструктури, які завідомо не є військовими цілями, на території України. Останній, усвідомлюючи тяжкі наслідки своїх дій, у тому числі у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, погодився їх виконувати.

При цьому, ОСОБА_3 , будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та додатковими протоколами до них, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими на цей час військовослужбовцями ЗС РФ, в ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, 24.02.2022 у ранковий час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у складі танкового екіпажу танку Т НОМЕР_4 , бортовий номер НОМЕР_5 , у якості командира танка, у колоні танків та БМП, з мотивів безумовного виконання отриманих бойових наказів військового керівництва та з метою вчинення нападів на цивільне населення, перетнув державний кордон України з боку Республіки Білорусь в районі с. Сеньківка Чернігівської області та продовжив рух в напрямку м. Чернігова.

26.02.2022 у післяобідній час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), рухаючись на танку Т-72Б бортовий номер НОМЕР_5 , по вул. Кільцевій у м. Чернігові у напрямку аеродрому, розташованому у районі мікрорайону «Півці», знаходячись на відстані приблизно 20 метрів після перехрестя з вулицеюС.Єфремова, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, у порушення статті 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до ІVКонвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, віддав наказ оператору-навіднику ОСОБА_6 розвернути башту танку та здійснити прицільний постріл осколково-фугасним снарядом калібру 125 мм по житловому багатоповерховому будинку, який знаходився позаду танку в зоні прямого ураження на відстані 253 м., тобто по об`єкту, що не є військовою ціллю та не використовується для військових потреб.

Зазначений наказ оператором-навідником ОСОБА_6 беззаперечно виконано. В результаті прямого попадання осколково-фугасного танкового снаряду калібру 125 мм відповідно до висновку експертів комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 14491/14492/22-42/812/22-24 від 07.06.2022 заподіяно матеріальних збитків на суму 918 662 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 45 коп. внаслідок пошкодження квартир АДРЕСА_3 , а також технічного поверху, розташованого над квартирою АДРЕСА_4 , у тому числі: квартири 121 - 208752,45 грн. та технічного поверху, розташованого над квартирою 121-а 264363,71 грн., власником яких є ТОВ «ФОРЕСТ-3», а також квартири 121-а - 445546,29 грн., яка на праві власності належить ОСОБА_7 .

Згідно з висновком експерта судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/125-22/2918-ВТХ від 03.06.2022 у квартирі за адресою АДРЕСА_5 мав місце вибух осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36, який відноситься до категорії боєприпасів. Пошкодження навколишньої обстановки, зафіксовані у протокол огляду місця події від 19.05.2022, спричинені вибухом боєприпасу, а саме осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36. Об`єкти у кількості 9 шт., надані на дослідження є частинами боєприпасу, а саме 125-мм осколково-фугасним пострілом типу ЗВОФ36.

Обвинувачений ОСОБА_8 був завчасно повідомлений стороною обвинувачення в установленому законом порядку (стаття 297-5 КПК України) про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, складання повідомлення про підозру, направлення обвинувального акту до суду, про зміст основних процесуальних рішень, прийнятих стороною обвинувачення, шляхом розміщення повісток про виклик та основних процесуальних рішень на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» та в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження Урядовому кур`єрі.

Цей же обвинувачений був завчасно в установленому законом порядку (стаття 323 КПК України) повідомлений про дату час та місце проведення підготовчого судового засідання та судових засідань, про прийняті процесуальні рішення шляхом розміщення повісток про виклик обвинуваченого та інформації про прийняті процесуальні рішення на офіційному веб - сайті Деснянського районного суду м. Чернігова та в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження Урядовому кур`єрі.

До участі у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування і судового провадження з 11 липня 2022 року був залучений захисник -адвокат ОСОБА_5 для представництва інтересів обвинуваченого ОСОБА_3 .

Таким чином, стороною обвинувачення в повній мірі здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

Але, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до копії листа командира військової частини НОМЕР_6 від 01.08.2022, в ході процедури обміну військовополоненими був переданий РФ, та будучи достовірно обізнаним про необхідність з`явлення до суду для розгляду кримінального провадження відносно нього, свідомо ухиляється від такої явки, тому судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснюється за відсутності обвинуваченого (іn absentia).

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , показала, що 26.02.2022 їй повідомили військові ЗС України, що будуть обстріли, тому вона з сестрою сховалася в погрібі. Коли розпочалася перестрілка, то в погрібі посипалася штукатурка та каміння. Тому вони з сестрою вилізли з погрібу та побігли ховатися до сусідів через дорогу. У сусідів вона просиділа декілька годин. Коли все стихло, то вона вирішила повернутися до свого господарства. По дорозі навпроти її будинку вона побачила танк, який горів. Коли відкрила двері сараю, щоб погодувати курей, то побачила двох чоловіків у військовій формі. Один з них наставив на неї пістолет і приклав палець до губ, щоб вона мовчала. Вона закрила двері і вийшла на дорогу, де були цивільні люди та військові ЗС України і повідомила їм про чоловіків в сараї. Як затримували тих двох військових вона не бачила.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 26.02.2022 був сильний обстріл центральної частини Олександівки в м. Чернігові. Після 15 години все затихло. Хтось повідомив, що на перехресті вулиць Кільцевої та 1 Травня підбитий російський танк. Він вирішив піти подивитися, бо мешкає недалеко. Коли він підходив до того місця, то танк ще горів. Поруч на зупинці громадського транспорту знаходилися військовослужбовці ЗС України та поруч на бордюрі сиділи двоє чоловіків- «рашистів». Поруч з ними лежав пістолет з набоями, жгути для перев`язки. Він звернувся до одного з них. Той повідомив, що є сержантом з Алтаю, заключив констракт. Другий чоловік на його питання не відповідав. Військовослужбовці ЗС України сказали, що той контужений. Після чого він пішов. Підтверджує, що з його участю в присутності двох понятих проводилося впізнання і він впевнено впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 .

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, надані наступні документальні докази:

копія протоколу огляду місця події від 19.05.2022 з фототаблицею , згідно яких слідчий здійснив огляд квартири АДРЕСА_4 , в ході якого виявлені пошкодження конструкцій віконних рам, пошкодження стін, пошкодження газового котлу та радіатора опалення, з місця огляду квартири АДРЕСА_7 були вилучені металевий предмет прямокутної форми схожий на стабілізатор від танкового боєприпасу 125 мм, п`ять металевих уламків невеликого розміру, які схожі на уламки носової частини боєприпасу, предмет прямокутної форми схожий на одну з нижніх частин танкового боєприпасу 125 мм, металевий предмет прямокутної форми схожий на стабілізатор від танкового боєприпасу 125 мм, предмет прямокутної форми схожий на одну з нижніх частин 125 мм танкового боєприпасу; при огляді фасадної частини вказаного будинку виявлено, що між дев`ятим та одинадцятим поверхами мається пошкодження у вигляді повністю зруйнованої стіни однієї з квартир на десятому поверсі та частково зруйнованих стін та віконних рам у квартирах на дев`ятому та десятому поверхах, які розташовані поруч, а також частково зруйнованого міжповерхового перекриття між девятим та десятим і одинадцятим поверхами;

копія протоколу огляду місця події від 19.05.2022 з фототаблицею, згідно яких слідчим був проведений огляд обгорілого та пошкодженого вибухом танку, який знаходиться на проїжджій частині біля перехрестя вулиць Кільцевої та С.Єфремова м. Чернігова та ділянки місцевості від вказаного танка до багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_8 , в ході якого встановлено, що між дев`ятим та одинадцятим поверхами з боку місця, де знаходиться танк, мається пошкодження у вигляді повністю зруйнованої, тобто відсутньої, стіни однієї з квартир на десятому поверсі та частково зруйнованих стін та віконних рам квартир дев`ятого та десятого поверху, які розташовані поруч, а також частково зруйнованого міжповерхового перекриття між десятим та одинадцятим поверхами;

копія протоколу огляду місця події від 21.05.2022 з фототаблицею, згідно яких слідчим був проведений огляд обгорілого та пошкодженого вибухом танку, який знаходиться на проїжджій частині біля перехрестя вулиць Кільцевої та С.Єфремова м. Чернігова та ділянки місцевості від вказаного танка до багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_8 , в ході якого встановлено, що відстань від танка до вказаного будинку становить 253,2 м, кут підйома ствола вказаного танку відповідає висоті виявленого ураження (пошкодження) між дев`ятим та одинадцятим поверхами багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_8 і становить 7 градусів;

копія протоколу проведення слідчого експерименту від 27.05.2022, згідно якого ОСОБА_6 пояснив та показав на місці, як 26.02.2022, об 11 годині, вони в колоні танків рушили від с. Товстоліс вбік м. Чернігова. Командир батальйона ОСОБА_3 наказав їм, щоб вони проїхали через м. Чернігів вбік аеропорту і закріпилися там, де їх вже чекають. Після чого командир сказав механіку: «Вперед, вперед!», і увімкнувши другу частоту радіоприймача, сказав іншим в колоні: «За мной в колону марш». Рухалися вони в колоні з 4-5 танків від с. Товстоліс вбік багатоповерхівок, розташованих біля вул. Кільцевої. Їх танк був перший. Багатоповерхівки він бачив в свій спостережний прилад (віконце). В екіпажі танка він виконував обов`язки наводчика - оператора, командиром танка був майор ОСОБА_3 , а механіком був ОСОБА_11 . Їх танк виїхав на вул. Кільцеву та зупинився, щоб почекати інших. Після того, як танки підїхали, то командир танка ОСОБА_3 дав команду механіку повернути направо і продовжити рух прямо. Проїхавши один провулок, що був злівого боку по ходу руху, командир ОСОБА_3 вказав, що позаду їх в будинку АДРЕСА_8 на рівні десятого поверху знаходиться РПГ, після чого ОСОБА_3 натиснувши на кнопку, повернув башню на дану будівлю і наказав йому здійснити туди постріл. Він зарядив зброю і здійснив туди постріл. Після пострілу вони розвернули башню і продовжили рух прямо. ОСОБА_6 підтвердив, що коли вони рухалися, то перед ними на перехресті виїхав танк ЗСУ і виконав постріл. Він встиг побачити спалах. Боєприпас потрапив їм в нижній наклоний броньовий лист. Постріл прийшовся в механіка. Після чого ствол танка впав, а в середині танку все спалахнуло. ОСОБА_6 показав, куди потрапив снаряд в їхній танк на обгорілому та пошкодженому танку. Після пострілу командир наказав йому повернути ствол, щоб механік зміг вилізти. Він повернув, але подивився, що механік був неживий. Після чого ОСОБА_6 допоміг командиру вилізти, оскільки той був поранений і вони відповзли вбік. В цей час за ними їхали інші танки. В подальшому вони з командиром підповзли до приватного будинку, який був розташований першим від проїжджої частини. Він допоміг командиру перелізти через бетонний паркан, де вони сховалися у сараї даного господарства. У командира при собі був свій пістолет і GPS-навігатор, а у нього при собі зброї не було. Через 15 хвилин стрільба припинилася і стало тихо. Через 1,5-2 години вони почули жіночі голоси і в цей час до сараю підійшла бабуся, яка погодувала худобу, потім підійшла до приміщення, де вони сиділи. Вона відкрила двері і побачила їх. ОСОБА_3 направив на бабусю пістолет, а потім опустив його. Після чого вони намагалися поговорити з бабусею і попередити її, щоб вона нічого не бачила. Бабуся сказала, що вона нічого не бачила, зачинила двері і пішла. Через 15 хвилин прийшов чоловік, який представився господарем і сказав їм: «Русские выходите или мы вас гранатами забросаем». При цьому українські вояки вже стояли біля воріт, які були відчинені. Він вийшов першим і ліг на землю. За ним вийшов ОСОБА_3 після чого їх оглянули, зв`язали руки і повезли до перехрестя, звідки виїжджав танк ЗСУ;

копія висновку експертів № 14491\14492\22-42\812\22-24 від 07.06.2022, згідно якого розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження квартири АДРЕСА_3 та технічного поверху над квартирою АДРЕСА_4 , у результаті збройної агресії становить 918662, 45 грн., у тому числі: квартири АДРЕСА_7 - 208752, 45 грн.; квартири № 121а-445546, 29 грн.; приміщення техповерху над квартирою № 121а-264363, 71 грн.;

копія висновку експерта № СЕ-19\125-22\2918-ВТХ від 03.06.2022, згідно якого у квартирі АДРЕСА_4 , мав місце вибух осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36, який відноситься до категорії боєприпасів. Пошкодження навколишньої обстановки, зафіксовані у протокол огляду місця події від 19.05.2022, спричинені вибухом боєприпасу, а саме осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36. Об`єкти у кількості 9 шт., надані на дослідження є частинами боєприпасу, а саме 125-мм осколково-фугасним пострілом типу ЗВОФ36;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.07.2022, згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3 , як одного з військовополонених ЗС РФ, якого він бачив 26.02.2022 неподалік від перехрестя вулиць Кільцева та 1 Травня в м. Чернігові, біля зупинки громадського транспорту, у форменому одязі, який не відповідав на запитання військовослужбовців ЗСУ;

протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 22.08.2022 з використанням валсних засобів відеозапису, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_12 , згідно яких свідок показав, що проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 АДРЕСА_2 напосаді командиратанка. В листопаді 2021 року ним була отримана команда на переброску військової техніки, тобто танків до станції ІНФОРМАЦІЯ_2 . Завантажили танки військовим ешелоном в АДРЕСА_2 і рушили до станції ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їхали приблизно 6-7 днів. Розвантажилися і поїхали в поле, де поставили техніку на зберігання, розвернули палатки. Після чого надійшла команда поїхати додому для проведення свят. 13.01.2022 надійшла команда всім підрозділам відбути у Воронежську область для проведення навчань. Вони їхали десь сім днів і прибули 20 січня 2022 року. Обслужили техніку і отримали команду рухатися військовими ешелонами на АДРЕСА_9 . Вони завантажилися в ешелони і зі станції Унеча прибули 10 лютого на станцію Новозибкова. Звідти воєнними тралами та автомобілями їх перекинули в ліс. Це приблизно кордон трьох держав Росії, України та Білорусі. Як їм розповідали «три сестри», населений пункт Сеньківка. Вони простояли там близько двох тижнів. Після чого ними був отриманий наказ отримати зброю і здійснити марш. Як їм повідомив командир такового батальйону військової частини № НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 вони отримують зброю і їдуть на підсилення кордону. 23 лютого вони отримали зброю. Після чого їх направили відпочивати. 24 лютого о 00 01 годині їх построїв командир ОСОБА_3 , віддав накази, пояснив як користуватися медичними препарати, наказав отримати сухпай і сказав, що вони висуваються вбік кордону на його підсилення і демонстрацію військової техніки. Після чого їх стали витягувати в колони. Він знаходився в колоні резерву в одному танку разом з командиром батальйону ОСОБА_3 і рухалися в кінці. О 02 годині ночі розпочався рух вбік кордону України-Білорусі. До 06 години вони перетнули кордон України. Командир батальйону надав наказ механіку продовжувати рух і рухатися в колоні. З 24 на 25 лютого вони проїхали стороною м. Городню, де в лісі зупинилися на ночівлю. Була надана команда зайняти кругову оборону. Вони переночували. Зранку 25 лютого вони рушили і доїхали до с. Терехівки. Був обрив моста через який вони повинні були перебратися. Командир бригади зібрав всіх командирів і повідомив, що буде відновлюватися переправа, де вони повинні були переправлятися. Але переправу відновити не вдалося, тому командир наказав, щоб зупинилися в цьому місці на ночівлю і віддав наказ перевірити техніку. Переночували з 25 на 26 лютого в с. Терехівці. Після чого зранку 26 лютого був отриманий наказ на об`їзд Терехівки. Терехівку об`їжджали з правого боку по грунтовій дорозі, після виїхали на асфальтовану дорогу. На підїзді до населеного пункту Товстоліс розпочався артилерійський обстріл. Він лише чув стрільбу, але нічого не бачив, бо вони знаходилися в 5 кілометрах. Командир батальйону наказав механіку виїхати в поле. Інша техніка також стала роз`їжджатися. Йому ж наказав спостерігати за трьому напрямками і у випадку чого зробити постріли. Пояснив, що якщо там знаходиться артилерія супротивника, то потрібно її налякати. Він зробив три постріли в указаних напрямках. Розриви він всі бачив. Обстріл закінчився і командир батальйону наказав повертатися назад на дорогу, прижатися до командира бригади для його прикриття. Механік повернувся на дорогу, вони «зробили» колону і рушили в сторону м. Чернігова, нікуди не звертаючи. Вони питали у командира, який вони отримали наказ і навіщо вони сюди рухаються. ОСОБА_3 повідомив їм, що потрібно потрапити на аеродром міста Чернігова, щоб там окопатися і утримувати оборону. ОСОБА_3 наказував механіку: «Вперед, вперед, на максимальных обротах!». Після того як в`їхали в м. Чернігів, об`їхали багатоповерховий будинок, виїхали на асфальтовану дорогу і по населеному пункту рушили прямо. ОСОБА_3 наказав йому, що вліва п`ять вниз два позаду них в багатоповерховому будинку РПГ супротивника. Дав команду зарядити і здійснити постріл. Він зарядив, навівся і здійснив постріл по одинадцятиповерховій будівлі. Розрив він бачив. Після чого він почав повертати башту танку вперед і побачив танк ЗС України, який виїхав і здійснив постріл. Вони відчули влучання в їх танк, відбулося загорання. Механік загинув. Він виліз і допоміг ОСОБА_3 . За ними рухалися 3-4 танки, відбувалася стрільба. Вони з командиром змушені були сховатися. Він протащив командира і далі вони перелізли через паркан. У командира з собою був пістолет, граната і гланас. Вони перемістилися до сараю. Коли стрільба закінчилася вони просиділи в сараї декілька годин. Прийшла бабуся і побачила їх. З переляку ОСОБА_3 направив на неї пістолет, а потім опустив його. Бабуся сказала, що вона нічого не бачила і пішла. Через 15-20 хвилин у двір зайшов чоловік, назвався господарем і сказав, щоб руські виходили. Він вийшов перший, оскільки міг йти. Сказав, що його командир поранений і не може йти. Їх зв`язали і повели. В подальшому передали поліцейським, які відвезли їх до лікарні, а потім помістили в якесь сізо;

копії наказу № 4-ОС від 19.062018, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічного паспорту, згідно яких квартира АДРЕСА_10 належать на праві приватної власності ТОВ «ФОРЕСТ-№3» директором якого є ОСОБА_13 ;

копія договору купівлі - продажу квартири від 10.01.2022, згідно якого ТОВ «ФОРЕСТ-3» передало у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_4 .

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, з наступних підстав.

Командир танкового батальйону військової частини НОМЕР_7 окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі НОМЕР_8 загальновійськової армії РФ майор ОСОБА_3 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, тобто у відданні наказу на вчинення дій, які порушують закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За своєю юридичною конструкцією диспозиція частини першої статті 438 КК України є бланкетною, тобто такою, яка для встановлення змісту ознак вчиненого діяння відсилає до інших міжнародно - правових актів.

Зокрема, статтею 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 серпня 1989 року, передбачено, що цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад житловий будинок чи інші житлові будови для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях. Відповідно до статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до IV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, які Нотою Міністерства закордонних справ СРСР відносно Гаагської конвенції і декларацій 1899 і 1907 років від 07 березня 1955 року, визнані Урядом СРСР,забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди. В свою чергу до воєнних злочинів стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту відносить умисне спрямування нападів на цивільні об`єкти, тобто об`єкти, що не військовими цілями. І хоча Римський статут не ратифікований Україною, але вказаний міжнародно-правовий документ дає орієнтири правозастосувачу в Україні визначити, які суспільно - небепечні діяння слід відносити до воєнних злочинів. Отже, в ході здійснення широкомасштабної збройної агресії РФ, об`єкти цивільної інфраструктури, розташовані на території України, є захищеними об`єктами, оскільки заборона нападу на них є абсолютною, тому їх пошкодження та руйнування військовослужбовцями ЗС РФ слід розцінювати, як порушення законів та звичаїв війни, тобто воєнними злочинами.

При цьому диспозиція частини першої статті 438 КК України передбачає кримінальну відповідальність не лише безпосередніх виконавців, а й осіб, які віддавали накази на вчинення дій, які порушують закони та звичаї війни.

Під час досудового розслідування військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 був допитаний як свідок. Допит здійснювався в порядку частин одинадцятої та дванадцятої статті 615 КПК України, з використанням доступних технічних засобів відеофіксації - мобільного телефону, з залученням захисника. При цьому перед початком допиту слідчим були роз`яснені ОСОБА_6 права та обов`язки свідка на зрозумілій йому російській мові, безпосередньо сам допит здійснювався також на російській мові. За таких обставин, суд вважає протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 22.08.2022 з використанням власних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом.

З дослідженогов судовомузасіданні відеозаписудопиту свідка ОСОБА_6 вбачається,що майор ОСОБА_3 був командиромтанкового батальйону військової частини НОМЕР_1 - НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії РФ. Безпосередньо від ОСОБА_3 свідок ОСОБА_6 отримував всі накази: напередодні вторгнення (23.02.2022) отримати боєприпаси, 24.02.2022 перетнути державний кордон з Україною в районі населеного пункту Сеньківка в складі танкової бригади, 26.02.2022 прийняти бій в районі населеного пункту Товстоліс, 26.02.2022 про здійснення пострілу з танку по багатоквартирному будинку АДРЕСА_8 та цим же ОСОБА_3 була озвучена їх мета - захоплення аєеродрому в м. Чернгові. Наведені показання свідок ОСОБА_6 підтвердив і під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Цілком очевидним є те, що обвинувачений ОСОБА_3 , відносячись до старшого офіцерського складу ЗС РФ і займаючи посаду командира танкового батальйону, був обізнаним з планами вищестоящого командування ЗС РФ по здійсненню широкомасштабної збройної агресії по відношенню до незалежної сувереної держави - Україна, приймав безпосередню участь у здійсненні такої збройної агресії, оскільки командував танковим батальйоном і віддавав накази в тому числі і свідку ОСОБА_6 по здійсненню пострілу з танку по багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_8 , який був повністю виконаний свідком ОСОБА_6 .

Внаслідок здійсненого за наказом обвинуваченого ОСОБА_3 свідком ОСОБА_6 пострілу були пошкодженні, згідно копій протоколів огляду місця події від 19.05.2022 з фототаблицями, квартири АДРЕСА_7 , квартири АДРЕСА_7 та технічний поверх над квартирою АДРЕСА_4 .

Віддаючи наказ про здійснення пострілу по багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлювавав, що це не є військовою ціллю, а є об`єктом цивільної інфраструктури, і мав намір в рамках широкомасштабної збройної агресії РФ його пошкодити та зруйнувати.

Підтвердженням того, що об`єктом здійснення танкового пострілу був цивільний об`єкт являються копії наказу № 4-ОС від 19.06.2018, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічного паспорту, договору купівлі-продажу квартири від 10.01.2022, згідно якими квартирами АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 володіють на праві приватної власності цивільні фізичні та юридичні особи: ТОВ «ФОРЕСТ-№3», ОСОБА_7 .

Копіями протоколів огляду місця події від 19.05.2022 з фототаблицями встановлено, що на місці зруйнованих квартир та технічного поверху в будинку АДРЕСА_8 були виявлені та вилучені фрагменти боєприпасу, а саме:125-ммосколково-фугасногопострілу типуЗВОФ36. У своєму висновку № СЕ-19\125-22\2918-ВТХ від 03.06.2022, експерти дійшли висновку, що пошкодження у квартирі АДРЕСА_4 сталися внаслідок вибуху боєприпасу, а саме осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36. Під час огляду місця події (копія протоколу від 21.05.2022 з фототаблицею) встановлено, що відстань від обгорілого та пошкодженого танку, в якому перебували обвинувачений ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 до будинку АДРЕСА_8 становить 253,2 м, кут підйома ствола вказаного танку відповідає висоті виявленого ураження (пошкодження) між дев`ятим та одинадцятим поверхами цього будинку і становить 7 градусів. Отже, шляхом проведення слідчих дій та відповідних експертних досліджень встановлено, що саме з танку під командуванням обвинуваченого ОСОБА_3 був здійснений свідком ОСОБА_6 постріл в будинок АДРЕСА_8 .

За наведених обставин, оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні та перевірені докази, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ч. 1 ст.438 КК України, як віддання наказу на вчинення дій, які порушують закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, його вік, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі.

Питання про процесуальні витрати на залучення експертів та долю речових доказів вирішено у іншому кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_6 .

Цивільний позову кримінальномупровадженні незаявлявся.Заходи забезпеченнякримінального провадженняв томучислі ізапобіжні заходине застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з дня фактичного затримання на виконання вироку суду.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Руслан ГРИГОР`ЄВ