Постанова

від 06.04.2023 по справі 947/3650/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/451/23

Справа № 947/3650/20

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів:Комлевої О.С., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року у складі судді Калашнікової О.І.,

встановив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця ВП № 56259487 було закінчено державним виконавцем у зв`язку з припиненням юридичної особи стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» 18.10.2019, про що свідчить постанова державного виконавця від 30.01.2020. Заяви представника ОСОБА_1 про скасування постанов про накладення арешту державні виконавці залишено без розгляду, тому позивач звернувся до суду з позовом про захист права власності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Звільнено з-під арешту майно, належне на праві власності ОСОБА_1 шляхом скасування постанови головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К.В. від 26.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29588783 від 13.05.2016) і шляхом скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. від 24.04.2018 про арешт майна боржника (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40806290 від 25.04.2018)

Не погодившись з рішенням суду, Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить його скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд скасував постанови державного виконавця, тобто вийшов за межі розгляду справ про звільнення майна з-під арешту, а розглядав відповідну скаргу в межах розгляду скарг на дії державного виконавця не застосовуючи відповідні норми ЦПК. Крім того, відповідний позов має пред`являтися до стягувача за виконавчим провадженням, а не до органу державної виконавчої служби, а у відповідному рішенні суду відповідачами є органи державної влади. Судом не наведено жодного факту незаконності постанови про арешт майна виданої Другим Київським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ.

12.08.2020 ОСОБА_1 надав судувідзив наапеляційну скаргута проситьсуд взадоволені апеляційноїскарги відмовитита залишитирішення судупершої інстанціїбез змін,посилаючись нате,що довідапелянта проне дослідженнясудом першоїінстанції матеріаліввиконавчого провадженняспростовується наявноюв матеріалахсправи ухвалоюКиївського районногосуду м.Одеси від25.02.2020про зобов`язаннякерівника ДругогоКиївського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Одесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса,вул.Ген.Петрова,1)надати доКиївського райсудум.Одеси (м.Одеса,вул.Варненська.З-б)належним чиномзасвідчену копіювиконавчого провадженняВП №51002304. Крім того, в матеріалах справи наявна роздруківка відомостей про виконавче провадження ВП № 51002304. з якої вбачається, що виконавче провадження було завершено. У суду першої інстанції не було підстав застосовувати до спірних правовідносин, які виникли у 2020 році, редакцію Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження", адже вона втратила чинність. Крім того, позивачем обґрунтовано заявлені вимоги, в тому числі, ст. 391 ЦК України згідно якої одним із способів захисту права власності є гарантована можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином позивачем було заявлено позовні вимоги у відповідності до ч.3 ст. ІЗ ЦПК України та у спосіб визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою від 07.07.2020 призначено справу до розгляду.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 справу передано до провадження головуючого судді Сєвєрової Є.С., судді учасники колегії: Комлева О.С., Сегеда С.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.03.2023 цивільну справу прийнято до провадження.

Сторони в судове засідання 06.04.2023 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року у справі № 213/327/16-ц позов ПАТ АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто на користь ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» суму заборгованості за кредитним договором №279/2-08 від 21 лютого 2008 року у розмірі 931 688,56 грн. Рішення суду набрало законної сили та 04.04.2016 року на виконання рішення суду видані виконавчі листи.

26.04.2016 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіною К.В. винесені постави про відкриття виконавчих проваджень №51002304 і №51002360 з примусового виконання виконавчих листів №213/327/16-ц.

28.04.2016 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги №12, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 279/2-08 від 21 лютого 2008 року, укладеним ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_1 та договором застави майнових прав № 682/2-08-ИП від 21.02.2008 року.

29.04.2016 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 3, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 279/2-08 від 21 лютого 2008 року, укладеним ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 та договором застави майнових прав № 682/2-08-ИП від 21.02.2008 року.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року у справі №213/327/16-ц замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» на ОСОБА_2 .

У результаті двосторонніх домовленостей зі стягувачем укладено мирову угоду на виконання якої стягувач відмовився від примусового виконання виконавчих листів.

Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2017 року у справі №522/18781/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» збитки у розмірі 554811982,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Заочне рішення суду набрало законної сили і на примусове виконання рішення суду 24.05.2017 року видано виконавчі листи, які стягувач пред`явив для виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою про арешт майна боржника головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. від 24.04.2018 року накладено арешт на все нерухоме майно позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року у справі №522/18781/15 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 03.03.2020 року заочне рішення Приморського райсуду м. Одеси у справі №522/18781/15 скасовано, провадження за позовом ПАТ АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди закрито.

Постановою державного виконавця ВП №56259487 закінчено у зв`язку з припиненням юридичної особи стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» 18.10.2019 року, про що свідчить постанова державного виконавця від 30.01.2020 року.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд тому суд вважав, що підстави для продовження обтяження на майно відсутні.

Проте з таким висновком суду апеляційний суд погодитися не може, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року N5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, підставою обтяження майна позивача є постанова від 26.04.2016, винесена головним державним виконавцем Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Балалайкіною К.В. в рамках виконавчого провадження N51002304 по примусовому виконанню виконавчого листа N213/327/16-ц, виданого Інгульським районним судом м. Кривого Рогу 04.04.2016, в якому позивач ОСОБА_1 є боржником.

Також підставою обтяження майна позивача є постанова від 24.04.2018, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту МЮУ Нещадним І.С в рамках виконавчого провадження N56259487 по примусовому виконанню виконавчого листа N522/18781/15-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 24.05.2017 року за яким позивач ОСОБА_1 є боржником.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчих провадженнях, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Посилання позивача в позовній заяві на статтю 41 Конституції України, статті 319, 391 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі N544/394/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 11.04.2023.

Головуючий:

Судді: