Рішення

від 13.02.2023 по справі 369/13196/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13196/19

Провадження № 2/369/129/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Павловій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» про стягнення грошових коштів за договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» (далі по тексту - відповідач), про стягнення грошових коштів за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-ЗевсРомановським Юрієм Івановичем, було укладено Договір про надання послуг. Предметом Договору було виготовлення вхідних дверей з накладками з ясеня та елементами ковки згідно з фото замовника. Ціна дверей, згідно з договором складала 44000 грн. Договором було встановлено строк на виконання зобов`язань за договором, який складав 30 робочих днів, з моменту внесення передоплати Замовником. 23 лютого 2019 після підписання Договору, Позивач відразу перерахував Відповідачу передоплату у розмірі 30000 грн. на його особистий рахунок фізичної особи у ПриватБанк, який був вказаний Відповідачем власноруч на Договорі, що підтверджується платіжним дорученням №Р24А565349693А90301 від 23.02.2019 року. Факт прийняття передоплати у відповідну дату Відповідач підтвердив власним підписом на оригіналі договору. Відповідно до умов Договору Замовник мав отримати виготовлений продукт - вхідні двері 6 березня 2019 року, після спливу 30 робочих днів після внесення передоплати. Відповідач доставив двері лише 7 липня 2019 року, проте Відповідачем навіть не було складено акту виконаних робіт. Оскільки двері були виконані неналежним чином, працівники не змогли їх встановити, адже двері повністю не відповідали параметрам замірів та повністю не відповідали тим умовам на які вони домовлялися, при укладанні договору та при обговоренні деталей готового виробу. З вищевикладеного вбачається неналежне виконання умов Договору Виконавцем (Відповідачем). 07 липня 2019 року. Відповідач погодився з тим, що виріб не відповідає параметрам та погодився повернути суму передоплати у повному розмірі впродовж тижня. Станом на день подання позову відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язаннь - повернення грошових коштів. Позивач намагалася зв`язатися з позивачем, відомими засобами зв`язку, проте відповідач ігнорує телефонні дзвінки та смс- повідомлення. Відповідно до п.7 Договору сторонами передбачена юридична відповідальність сторін відповідно до чинного законодавства України. Оскільки, Відповідачем робота була спершу виконана не у передбачений договором строк, а згодом виявилося, що двері були виконані неналежним чином так, що виріб неможливо було встановити, чим вона була вимушена затримати інших працівників щодо наступного виконання робіт з ремонту, дім був залишений на певний час без вхідних дверей, що завдало їй певних незручностей, а саме - у дім мали змогу потрапляти сторонні люди, у той час відповідач щодня стверджував, що двері будуть виготовлені та доставлені на наступний день. За підрахунками позивача нею, було втрачено близько 5000 грн., у зв`язку із проникненням сторонніх осіб до її оселі. Враховуючи вищенаведене, вбачається, що ціна позову складає 35000 грн. - 30000 сума передоплати та 5000 сума шкоди, що була понесена позивачем у зв`язку із невиконанням Відповідачем умов Договору. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просилла суд стягнути з відповідача на її корить грошові кошти у розмірі 26000,00 грн.905,10 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 1179,47 грн.

Ухвалою від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

06.02.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

06.07.2020 року від сторони позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 06.10.2020 року відповідачем долучено до позову заперечення на заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 23.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в розмірі 26000,00 грн. в іншій частині позову просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 23 лютого 2019 року, між ОСОБА_1 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-ЗевсРомановським Юрієм Івановичем було укладено Договір про надання послуг. Предметом Договору було виготовлення вхідних дверей з накладками з ясеня та елементами ковки згідно з фото замовника. Ціна дверей, згідно з договором складала 44000 грн.

Договором було встановлено строк на виконання зобов`язань за договором, який складав 30 робочих днів, з моменту внесення передоплати Замовником.

23 лютого 2019 після підписання Договору Позивач відразу перерахував Відповідачу передоплату у розмірі 30000 грн. на його особистий рахунок фізичної особи у ПриватБанк, який був вказаний Відповідачем власноруч на Договорі, що підтверджується платіжним дорученням №Р24А565349693А90301 від 23.02.2019 року.

Факт прийняття передоплати у відповідну дату Відповідач підтвердив власним підписом на оригіналі договору.

Відповідно до умов Договору, Замовник мав отримати виготовлений продукт - вхідні двері 6 березня 2019 року, після спливу 30 робочих днів після внесення передоплати.

Відповідач доставив двері лише 7 липня 2019 року.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Враховуючи, що умови договору не були виконанні та відповідач в узгоджений строк кошти, що підлягають поверненню, не сплатив, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» на користь позивача грошових коштів в розмірі 26000,00 грн., які ним не заперечуються.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Грошовим зобов`язанням за змістом статей 524, 533-535 ЦК України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України, і системний аналіз зазначених норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: судовий збір та витрат на правову допомогу, суд дійшов наступних висновків.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні, оскільки звертаючись до суду із вказаною вимогою, сторона повинна довести обставин,и на яких гуртуються її позовні вимоги. Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу, позивачем не наводяться відповідні обґрунтування позовних вимог у цій частині, до позову не долучаються докази на обґрунтування позовних вимог про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір, що був сплачений позивачем при зверненні до суду, у розмірі 570,81грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» про стягнення грошових коштів за договором задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» на користь ОСОБА_1 26 000 грн. за Договором № б/н про надання послуг від 23 лютого 2019 року.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 570,81 грн..

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на надання правової допомоги в сумі 8000 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Зевс», код ЄДРПОУ 36356247, адреса місцезнаходження: Київська область, с. Гореничі, вул. Нова, 5г.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК