Постанова

від 06.04.2023 по справі 911/3604/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/3604/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича, Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.11.2022 (повний текст складено та підписано 22.11.2022)

у справі № 911/3604/21(суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7"

до Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича

Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни

про стягнення 182 975,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Конченкова Ігора Валентиновича (далі - відповідач 1) та фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни (далі - відповідач 2) про стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі 106 126,08 грн., а з відповідача-2 - 76 849,89 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неповернення йому відповідачем 1 та відповідачем 2 залишку невикористаного забезпечувального платежу, який був сплачений позивачем на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 04.07.2019.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідачі заперечили проти позову, вказавши, що підписанням 15.09.2021 Акту прийому-передачі приміщення, сторони заявили про відсутність претензій одна до одної та про відсутність заборгованості за Договором оренди. Також відповідачі зазначали, що вказані кошти не підлягають поверненню, оскільки договір було розірвано в односторонньому порядку позивачем. Крім того вказали що відшкодування витрат з утримання приміщення та використання електричної енергії позивачем здійснювалось не в повному обсязі, у зв`язку з чим відповідачі були змушені з спірної суми сплачувати, зокрема вартість використаної позивачем електроенергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" грошові кошти у розмірі 106126 (сто шість тисяч сто двадцять шість) грн 08 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) грн 89 коп. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" (грошові кошти у розмірі 76849 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 89 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн 75 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна сума заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем, яка складає 182975,97 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також не надали доказів не належного виконання позивачем умов Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням відповідачі - Фізична особа-підприємець Конченков Ігор Валентинович, Фізична особа-підприємець Харитонова Ольга Анатоліївна (14.12.2022 згідно відмітки канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі) звернулись до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просили скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що умовами укладеного між сторонами Договору не було погоджено умов та правових підстав для повернення забезпечувального платежу, всі правовідносини між сторонами врегульовані під час розірванян договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича, Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржники просять скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 витребувано з Господарського суду м. Києва матеріали справи № 911/3604/21.

30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/3604/21.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. грн. (2481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів в розмірі 182 975,97 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3604/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича, Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2022, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича, Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, у вказаній ухвалі зазначено, що при розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21, колегія суддів вважає наявними підстави для поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником, а саме те, що представник відповідачів отримав повний текст рішення на пошті тільки 13 грудня 2022 - є поважними, а апеляційна скарга подана до Північного апеляційного господарського суду 14.12.2022 (згідно відомостей штемпеля канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі), тобто у строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв`язку з чим відповідний строк на апеляційне оскарження рішення поновлено скаржнику.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у матеріалах справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для її розгляду у відповідності до приписів ст. 263 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 04.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Конченковим Ігорем Валентиновичем, Фізичною особою-підприємцем Харитоновою Ольгою Анатоліївною (далі - Орендодавці) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іл Моліно 7» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О.М. та зареєстровано в реєстрі за №298 (далі - Договір) відповідно до умов якого Орендодавці передають, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, заклад громадського харчування, загальною площею 319,8 кв.м., розташоване на 1 та 2 поверхах будівлі Торгового центру Smart plaza за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 26, прим. 121. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1358595480000 (далі - Об`єкт). (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, прийом-передачі об`єкту здійснюється за Актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору, двосторонньою комісією, яка складається з уповноважених представників сторін, в термін 4-х днів з моменту укладення даного Договору.

Об`єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі. (п.2.2. Договору).

Договір укладається строком на 7 років. Строк користування об`єктом оренди починається з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта оренди (початок строку оренди) та закінчується в дату припинення чи дострокового розірвання Договору (закінчення строку оренди). Після закінчення строку оренди орендар повинен повернути об`єкт оренди орендодавцям про що сторони підписують Акт повернення Об`єкта оренди, в якому відображають стан об`єкта на дату його звільнення орендарем. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.4. Договору, для забезпечення виконання орендарем умов Договору протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі (Додаток 2), орендар зобов`язаний перерахувати на рахунок орендодавців орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди, що становить 241500,17 грн, що є еквівалентом 9274,26 доларів США, а також забезпечувальний платіж за останній місяць строку оренди в розмірі 313782 грн, що є еквівалентом 12050 доларів США. Сторони визначили, що зазначений забезпечувальний платіж у визначеному розмірі згідно даного підпункту Договору є забезпеченням виконання зобов`язання орендарем перед орендодавцями щодо належного виконання своїх обов`язків, визначених в п.6.1 розділу 6 цього Договору. Також сторони підтверджують та погоджуються, що забезпечувальний платіж не є авансовим або завдатком, визначається як «Забезпечувальний платіж».

Пунктом 4.5. Договору визначено, що орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця, а інші платежі - в строки, визначені цим Договором, в безготівковому порядку згідно виставлених орендодавцями рахунків на розрахункові рахунки орендодавців у наступному співвідношенні: на рахунок ФОП Конченкова І.В. - 58% орендної плати, на рахунок ФОП Харитонової О.А. - 42% орендної плати.

На виконання умов Договору, за Актом прийому-передачі приміщення від 08.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення.

Також, сторонами Договору були укладені додаткові угоди:

- Додатковою угодою № 1 від 23.07.2019 щодо встановлення розміру орендної плати за перший робочий місяць оренди - 30 000,00 грн.;

- Додатковою угодою № 2 від 11.11.2019 - на період листопада місяця 2019 року - розмір орендної плати встановлено на рівні 30 000,00 грн.;

- Додатковою угодою № 3 від 11.12.2019 на період грудня місяця 2019 року розмір орендної слати встановлено на рівні 30000,00 грн.;

- Додатковою угодою № 4 від 11.01.2020 на період січня місяця 2020 року розмір орендної плати встановлено на рівні 30000,0 грн.;

- Додатковою угодою № 5 від 16.01.2020 сторони домовились встановити розмір орендної стати за період з 21.09.2019 по 30.09.2019 в розмірі 10000,00 грн.;

- Додатковою угодою №6 від 05.02.2020 сторонами доповнено п. 4.2. Договору і визначено, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по січень місяць 2020 року включно.;

- Додатковою угодою № 7 від 11.02.2020 на період лютого місяця 2020 року розмір орендної слати встановлено на рівні 30000,0 грн.;

- Додатковою угодою № 8 від 10.03.2020 на період березня місяця 2020 року розмір орендної плати встановлено на рівні 30000,0 грн.;

- Додатковою угодою №9 від 14.07.2020, сторонами змінено розмір орендної плати встановлено, що за квітень-травень 2020 року розмір щомісячної орендної плати складає 84 526,06 грн., за червень 2020 - 94185,12 грн., за липень 2020 - 30000,00 грн., за серпень 2020 - 124 913,88 грн., за вересень-листопад 2020 року розмір щомісячної орендної плати складає 187 370,82 грн. Також, вказаною додатковою угодою встановлено: на виключення із правил п. 4.5. договору оренди, орендна плата за квітень-червень 2020 сплачується рівними частинами не пізніше 31.07.2020 та 31.08.2020; на період локдаунів розмір орендної плати за один місяць для розрахунку на обмежувальний період складатиме 84525,06 грн.; в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по червень 2020 року включно;

- Додатковою угодою №10 від 29.07.2020 позивач та відповідачі, як сторони Договору оренди, зменшили розмір орендної плати за квітень 2020 року до 30000,00 грн.;

- Додатковою угодою №11 від 29.07.2020, позивач та відповідачі зменшили розмір орендної плати за травень 2020 року до 30000,00 грн.;

- Додатковою угодою №12 від 11.08.2020, позивач та відповідачі зменшили розмір орендної плати за серпень 2020 року до 30000,00 грн. та встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по липень 2020 року включно;

- Додатковою угодою №13 від 04.09.2020, позивач та відповідачі зменшили розмір орендної плати за червень 2020 року до 30000,00 грн. та встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг за травень 2020 року;

- Додатковою угодою №14 від 04.09.2020, позивач та відповідачі зменшили розмір орендної плати за вересень 2020 року до 30000,00 грн. та встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по серпень 2020 року включно;

- Додатковою угодою №15 від 09.10.2020, сторони зменшили розмір орендної плати за жовтень 2020 року до 30000,00 грн. та встановили, що на березень 2021 року орендна плата за місяць встановлюється в розмірі 62456,94 грн.;

- Додатковою угодою №16 від 16.11.2020, позивач та відповідачі зменшили розмір орендної плати за листопад 2020 року до 30000,00 грн. і встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по вересень 2020 року включно.;

- Додатковою угодою №17 від 06.01.2020, сторони визначили розмір орендної плати за грудень 2020 в розмірі 98348,08 грн. та встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по листопад 2020 року включно; частина орендної плати за грудень 2020 року в сумі 68348,08 грн. зараховується за рахунок сплаченого позивачем Забезпечувального платежу за останній місяць оренди і не потребує подальшого поповнення;

- Додатковою угодою №17 від 06.01.2021 року сторони встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по грудень 2020 року включно;

- Додатковою угодою №18 від 05.02.2021, сторони встановили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по січень 2021 року включно;

- Додатковою угодою №19 від 05.03.2021 сторони погодили, що в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по лютий 2021 року включно;

- Додатковою угодою №20 від 12.04.2021 сторони визначили, що орендна плата на лютий, березень та квітень 2021 року встановлюється в розмірі 5 000,0 грн. на місяць, яка при цьому має бути сплачена до 26.04.2021; орендна плата на травень та червень 2021 року встановлюється в сумі, що дорівнює еквіваленту в 7195,5 доларів США; орендна плата на липень 2021 року встановлюється в сумі, що дорівнює еквіваленту в розмірі 7 873,27 доларів США; орендна плата на серпень 2021 року встановлюється в сумі, що дорівнює еквіваленту в 7931,04 доларів США. Крім того, позивач та відповідачі, як сторони Договору, дійшли згоди щодо наступного: у разі прострочення платежів з орендної плати за травень-серпень 20201 року більше ніж на 5 днів, розмір орендної плати, відповідно, становитиме 9594,0 доларів США, 9841,59 доларів США та 9913,8 доларів США; на період запровадження локдаунів, розмір знижки на суму орендної плати у такий період становитиме 35%; в орендну плату включено вартість спожитих орендарем комунальних послуг по березень 2021 року включно.

- Додатковою угодою №21 від 13.05.2021, сторони дійшли згоди щодо встановлення розміру орендної плати: за лютий 2021 та квітень 2021 в сумі 5000,00 грн. за місяць; за березень 2021 в сумі 67456,94 грн., які частково, в сумі 62456,94 грн., зараховуються забезпечувального платежу за останній місяць оренди, і який не потребує поповнення; за травень 2021 в сумі 45000,00 грн.;

- Додатковою угодою № 22 від 13.05.2021 сторони дійшли згоди щодо встановлення розміру орендної плати на лютий 2021 року в суму 5 000,00 грн., на березень 2021 - 67 456,94 грн.; частина орендної плати в сумі 62 456,94 грн. зараховується за рахунок сплаченого позивачем Забезпечувального платежу за останній місяць оренди і не потребує подальшого поповнення;

- Додатковою угодою №23 від 09.08.2021, сторони визначили розмір орендної плати з 01.09.2021 по 15.09.2021 в розмірі 3 965,52 дол. США, а також дійшли згоди достроково розірвати Договір оренди з 16.09.2021, останній день строку оренди - 15.09.2021.

Так, в матеріалах справи містяться докази того, що на виконання п.4.4. Договору, позивачем було сплачено забезпечувальний платіж у загальному розмірі 313 781,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 11.07.2019 на суму 181993,00 грн, згідно виставленого ФОП Конченковим І.В. рахунку на оплату №2 від 05.07.2019 та платіжним дорученням №5 від 11.07.2019 на суму 131788,00 грн, згідно виставленого ФОП Харитоновою О.А. рахунку на оплату №2 від 05.07.2019.

З урахуванням зарахувань до сплати орендної плати частини суми забезпечувального платежу у загальному розмірі 130 805,02 грн, що здійснено учасниками спору у відповідності до встановлених договірних правовідносин, за власним волевиявленням, за розрахунками позивача, залишок забезпечувального платежу становить 182975,98 грн., який ним заявлено до стягнення з посиланням на приписи ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.2. Договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також за рішенням суду.

Згідно з п.3.4. Договору, орендар має право в односторонньому порядку вимагати припинення дії цього Договору за умови попереднього письмового повідомлення орендодавців про такий факт не пізніше, ніж за 3 місяці до бажаного моменту припинення орендних відносин.

Листом №303/21 від 26.04.2021 позивач повідомив відповідачів про намір достроково розірвати (припинити) Договір 30.07.2021.

Додатковим договором №23 від 09.08.2021 до Договору оренди сторони вирішили достроково розірвати Договір оренди з 16.09.2021 та для уникнення непорозумінь, сторони визначали останнім днем строку оренди 15.09.2021.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи підписаного обома сторонами Акту прийому-повернення приміщення від 15.09.2021, орендар повернув, а орендодавці прийняли із строкового платного користування нежитлове приміщення, загальною площею 319,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд.26, прим.121.

Згідно з п.7 вказаного Акту, сторони не мають претензій одна до одної, заборгованість за Договором оренди відсутня.

Крім того, сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі оригіналів документів від 16.09.2021, відповідно до якого представник ТОВ «Іл Моліно 7» передав, а ФОП Конченков І.В. прийняв оригінали акту звірки взаєморозрахунків.

Позивач наголошував, і з чим погодився суд першої інстанції, з наявних у матеріалах справи вказаних актів звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.07.2019 по 15.09.2021 за ФОП Конченковим І.В наявна заборгованість у розмірі 106126,08 грн, а за ФОП Харитоновою Ольгою Анатоліївною наявна заборгованість у розмірі 76849,89 грн. Вказана заборгованість утворилась у зв`язку із неповерненням орендодавцями забезпечувального платежу після дострокового розірвання Договору оренди та повернення приміщення по Акту прийому-передачі від 15.09.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем звертався до відповідача 1, як представника за дорученням відповідача 2 з листом №225/21 від 20.09.2021 та претензією №231/21 від 10.11.2021 у яких вимагав повернення невикористаної частини забезпечувального платежу.

Проте, вищезазначені лист та претензія були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" грошові кошти у розмірі 106126 (сто шість тисяч сто двадцять шість) грн 08 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) грн 89 коп. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" (грошові кошти у розмірі 76849 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 89 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна сума заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем, яка складає 182975,97 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також не надали доказів не належного виконання позивачем умов Договору.

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами спору було укладено Договір оренди, пунктом 4.4 якого було обумовлено сплату забезпечення виконання зобов`язання орендарем перед орендодавцями щодо належного виконання своїх обов`язків, а також узгоджено, що вказаний платіж не є завдатком або авансом. Тобто, за своєю правовою природою, вказаний платіж не є орендною платою, а є забезпечувальним, тобто таким, який забезпечує належне виконання орендарем своїх зобов`язань перед орендодавцями.

В свою чергу, дослідивши умови Договору оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторонами у договорі не було обумовлено обов`язку відповідачів з повернення здійсненого забезпечувального платежу, як не встановлено і додатковими угодами обов`язку відповідачів щодо його повернення позивачу після розірвання договору. Не містять таких обов`язків і укладені між сторонами додаткові угоди, зокрема і додаткова угода № 23 від 09.08.2021.

Так, в матеріалах справи містяться докази того, що на виконання п.4.4. Договору, позивачем було сплачено забезпечувальний платіж у загальному розмірі 313 781,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 11.07.2019 на суму 181993,00 грн, згідно виставленого ФОП Конченковим І.В. рахунку на оплату №2 від 05.07.2019 та платіжним дорученням №5 від 11.07.2019 на суму 131788,00 грн, згідно виставленого ФОП Харитоновою О.А. рахунку на оплату №2 від 05.07.2019.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів загалом 182 975,97 грн., а саме: з ФОП Конченкова І.В. - 106 126,08 грн., з ФОП Харитонової О.А. - 76 849,89 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що Додатковими угодами №17 від 10.12.2020, №21 від 13.05.2021 та №22 від 13.05.2021 до Договору сторони визначили, що орендна плата зараховується Орендодавцями з Забезпечувального платежу, сплаченого Орендарем згідно п.4.4. та не потребує поповнення, і вказаними додатковими угодами обумовлено зарахування наступних сум: 68 348,08 грн. (частина орендної плати з 01.12.2020 по 31.12.2020), 62 456,94 грн. та 62 456,94 грн., що загалом складає 193 261,96 грн. (68 348,08 грн.+ 62 456,94 грн. + 62 456,94 грн.). При цьому, вказаними додатковими угодами сторони реалізували принцип свободи договору і погодили, що забезпечувальний платіж не підлягає поповненню, і чітко визначили суми зарахування, а також жодною з вказаних додаткових угод не визначено втрату чинності попередньої додаткової угоди внаслідок укладення наступної додаткової угоди, в яких визначено відповідні розміри орендних платежів під час дії Договору оренди. При цьому, здійснення відповідного зарахування між сторонами жодним чином не встановлює та не визначає обов`язок відповідачів здійснити повернення не зарахованої суми забезпечувального платежу.

В свою чергу, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не врахував, зокрема, узгоджене сторонами зарахування 62 456,94 грн. за додатковою угодою №22 від 13.05.2021 до Договору.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідачів загалом 182 975,97 грн., а саме: з ФОП Конченкова І.В. - 106 126,08 грн., з ФОП Харитонової О.А. - 76 849,89 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, як встановлено вище, сторонами у договорі не було обумовлено обов`язку відповідачів з повернення здійсненого забезпечувального платежу саме внаслідок розірвання договору, як не встановлено і додатковими угодами обов`язку відповідачів щодо його повернення позивачу після розірвання договору, зокрема і у застосованій позивачем пропорції, яка вирахувана ним з пропорцій, визначених пунктом 4.5 Договору оренди, який в свою чергу регулює сплату на користь відповідачів позивачем платежів, а не їх повернення.

Крім того, не містять обов`язків з повернення вказаного спірного платежу, зокрема у застосованій позивачем пропорції, і укладені між сторонами додаткові угоди, зокрема і додаткова угода № 23 від 09.08.2021.

При цьому, пунктом 2.2.3 Договору оренди визначено, що у разі дострокового припинення цього договору з підстав, визначених п.2.2.1 та п. 2.2.2 цього договору, орендодавці повертають забезпечувальний платіж орендарю.

Проте, п.2.2.1, п. 2.2.2 Договору оренди містять наступні умови:

- п.2.2.1: орендодавці на момент передачі об`єкту оренди орендарю зобов`язуються забезпечити (а) доступ та погоджене орендарем місце для влаштування силами та з рахунок орендаря вентиляційної шахти (димоходу та повітропроводу0 для функціонування дров`яної печі; одночасно орендодавцями забезпечено об`єкт оренди місцем (шахтою) для димоходу та шляхом виведення продуктів горіння дров`яної печі діаметром 320 мм; (б) орендодавці погодили з торговим центром та надали допуск орендарю для розміщення дров`яної печі масою 2,5 тонни;

- п. 2.2.2: незабезпечення стану об`єкта оренди та /або невиконання вимог , зазначених п. 2.2 договору, надає право орендарю відмовитись від прийняття об`єкту оренди до усунення недоліків, а у випадку не усунення орендодавцями такого порушення протягом 15 календарних днів - достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір з настанням наслідків, передбачених п. 2.2.3 договору.

При цьому, наявні матеріали справи підтверджують, що об`єкт оренди прийнято орендарем без заперечень, про що між сторонами підписано відповідний Акт прийому - передачі приміщення від 08.07.2019, а в Додатковій угоді № 23 від 09.08.2021 не міститься відомостей, що укладений між сторонами договір розривається саме з підстав, визначених п.2.2.1 та п. 2.2.2 Договору оренди, матеріали справи також не містять доказів в підтвердження припинення між сторонами орендних правовідносин з визначених даними пунктами підстав, що свідчить про відсутність обставин, обумовлених п.2.2.1, п. 2.2.2 Договору оренди для повернення відповідачами забезпечувального платежу.

При цьому, суд враховує, що у Акті прийому - повернення приміщення від 15.09.2021 сторони погодили, що вони не мають претензій одна до одної, і заборгованість за договором оренди відсутня. Також, суд апеляційної інстанції враховує, що і надані позивачем до позову акти звірки розрахунків між позивачем та відповідачам - не є належними, допустимими та більш вірогідними доказами в підтвердження наявності у відповідачів обов`язку з сплати спірної суми, а саме наявні в матеріалах справи первинні господарські документи (договір оренди, додаткові угоди, акти прийняття та повернення об`єкта оренди без зауважень та без зазначення підстав повернення з огляду на пункт 2.2.3 Договору) в сукупності є більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження відсутності у відповідачів грошового зобов`язання перед позивачем загалом в сумі 182 975,97 грн., зокрема у ФОП Конченкова І.В. в сумі 106 126,08 грн., а у ФОП Харитонової О.А. в сумі 76 849,89 грн.

Також, позивачем як правову підставу для повернення коштів визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані кошти, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки спірні кошти отримані відповідачами на належній правовій підставі - Договорі оренди, у зв`язку з чим підстави для застосування саме наведеної норми права в контексті спірних правовідносин - відсутні, і позивачем не були доведені в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Усі інші доводи, посилання та доводи оцінені судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не впливають на здійснену судом апеляційної інстанції оцінку спірних правовідносин, наведених у даній постанові підстав.

Також, решта наданих учасниками спору доказів (зокрема складені між позивачем та обслуговуючими організаціями, акти звіряння між відповідачами та обслуговуючими організаціями, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 761/22008/20), судом апеляційної інстанції оцінені, проте є такими, що не впливають на встановлені обставини справи, зокрема в частині встановлення відсутності у відповідачів перед позивачем обов`язків повернення спірних коштів з підстав, наведених у даній постанові.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що обумовлені договором та законом підстави для повернення позивачу заявленої до стягнення суми загалом 182 975,97 грн., а саме: з ФОП Конченкова І.В. - 106 126,08 грн., з ФОП Харитонової О.А. - 76 849,89 грн. - відсутні, у зв`язку з чим позов ТОВ «Іл Моліно7» задоволенню не підлягає з підстав, наведених у даній постанові, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2).

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову залишити за позивачем;

- з позивача на користь відповідачів підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги, а саме по 2 060 грн. на користь кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича, Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 911/3604/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" про стягнення з фізичної особи-підприємця Конченкова Ігора Валентиновича грошових коштів в сумі 106 126,08 грн. - відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" про стягнення з фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни грошових коштів в сумі 76 849,89 грн. - відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 42501867) на користь Фізичної особи-підприємця Конченкова Ігоря Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 7" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 42501867) на користь Фізичної особи-підприємця Харитонової Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

7. Матеріали справи №911/3604/21 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко