Ухвала

від 11.04.2023 по справі 873/155/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про видачу наказу

"11" квітня 2023 р. Справа№ 873/155/22

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Шапран В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - Гаращук С.В.

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у справі №51/22

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей"

2. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/2553/01198396 від 20.10.2021.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" (код ЄДРПОУ 38402394) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №011/2553/01198396 від 20.10.2021 у сумі 269522 (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 70 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" (код ЄДРПОУ 38402394) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) третейський збір у сумі 3095 (три тисячі дев`яносто п`ять) грн 23 коп, по 1547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн 61 коп з кожного.

06.12.2022 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22.

Так, позивач просить суд: - видати судові накази (по кожному боржнику окремо) про примусове виконання рішення третейського суду; - видати судові накази по справі №51/22 про стягнення у рівних частинах з відповідачів третейській збір у розмірі 3095,23 грн (по 1547,61 грн з кожного) та судовий збір про видачу виконавчого документа у розмірі 1240,50 грн (по 620,25 грн з кожного).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 заяві Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" присвоєно №873/155/22 та передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) ОСОБА_2

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.02.2023, витребувано з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" третейську справу №51/22.

27.01.2023 до суду від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023, надійшли витребувані документи та матеріали третейської справи №51/22.

07.02.2023 до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 відкладено розгляд справи №873/155/22 на 01.03.2023.

01.03.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив по справі, згідно якого відповідач-2 просить суд відмовити Акціонерному товариству "Райффайзен Банк" у задоволенні заяви.

Заперечуючи проти заяви відповідач-2 відмічає, що договором поруки не передбачено умови на підставі яких третейський суд має вирішувати спір щодо поручителя, в обґрунтування чого покликається на постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №873/96/21, від 06.10.2021 у справі №873/105/21.

14.03.2023 від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла відповідь на відзив по справі №873/155/22, згідно якої позивач зазначає, що оскільки поручитель є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем, а Законом України "Про захист прав споживачів" не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, третейський суд може здійснювати розгляд вимог в тому числі і до поручителів. Також позивач зауважує, що у відповідності до п. 3.1.2 договору поруки №011/2553/01198396/П від 20.10.2021 укладеного із ОСОБА_1 , відповідач-2 був належним чином ознайомлений з положеннями кредитного договору.

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №757/75445/17-ц, у висновку якої визначено, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя. Зазначений правовий висновок висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц, Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/11937/16-ц та від 03.07.2019 у справі №757/28305/15-ц.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/259/23 від 23.03.2023, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №873/155/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 апеляційну скаргу у справі №873/155/22 передано на розгляд судді Шапрану В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 прийнято до провадження визначеним суддею та призначено до розгляду на 11.04.2023.

06.04.2023 до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 11.04.2023 з`явився представник відповідача-2, натомість представник відповідача-1 не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 має намір бути особисто присутнім в судовому засіданні, проте на даний час перебуває на лікуванні, а відтак не має можливості висловити свою позицію щодо предмету спору.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Як слідує з клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи, єдиною підставою для відкладення є намір ОСОБА_1 особисто бути присутнім в судовому засіданні. Стосовно наведеної аргументації заявника слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

З огляду на викладене, оскільки інтереси відповідача-2 в судовому процесі представляє адвокат Гаращук С.В., особиста участь ОСОБА_1 не є обов`язковою, а тому клопотання заявника про відкладення розгляду справи визнається судом необґрунтованим.

Відтак, враховуючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду справи про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, а також з урахуванням того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у справі №51/22 за відсутності представників заявника та відповідача-1, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача-2 заперечував проти задоволення заяви позивача, з підстав наведених у відзиві. Просив суд відмовити у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду в частині стягнення заборгованості з відповідача-2.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши доводи заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст. 327 ГПК України та п. 1-1 ч. 1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду.

В силу ч. 1 ст. 354 ГПК України, заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом 15 днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Частиною 3 ст. 354 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення також містяться у ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".

Суд зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до ст. 355 ГПК України, ст. 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №876/32/20, від 08.04.2021 у справі №876/79/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ч. 1, 4-6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Як вбачається зі матеріалів третейської справи, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 прийнято суддею Мамченко Ю.В., предметом розгляду в зазначеній справі була вимога про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору №011/2553/01198396 від 20.10.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парсей", а також договору поруки №011/2553/01198396/П від 20.10.2021, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .

Згідно наявних в матеріалах третейської справи доказів судом встановлено, що 20.10.2021 між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парсей" (позичальник) укладено кредитний договір №011/2553/01198396, за яким кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250000,00 грн, а позичальник - використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Пунктом 11.4. договору сторонами узгоджено, що всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв`язку ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. В разі виникнення спору між сторонами та його розгляду Третейським судом, такий розгляд буде здійснюватись згідно з Регламентом відповідного Третейського суду. Підписанням договору кожна із сторін засвідчує, що ознайомилася з Регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення Договору на сайті Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" та Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Сторони погоджуються з тим, що третейський розгляд спору здійснюється Третейським судом у складі одноособового третейського судді, який призначається Головою Третейського суду одночасно з порушенням третейського провадження. У разі виникнення спору сторона, яка вважає, що її права порушено, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав між зверненням до Третейського суду, згідно з цим застереженням або зверненням до місцевого суду відповідно до законодавства України.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 20.10.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №011/2553/01198396/П, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Парсей" своїх кредитних зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" із позовом до позичальника та поручителя про солідарне стягнення заборгованості та рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у справі №51/22 стягнуто солідарно з відповідачів 269522,70 грн заборгованість за кредитним договором та третейський збір у сумі 3095,23 грн, по 1547,61 грн з кожного.

Як вбачається з наявних у даній справі документів та встановлено судом: рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у справі №51/22 не скасовано компетентним судом; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; третейська угода, що міститься в п. 11.4 кредитного договору не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду не містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. При цьому, докази добровільного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Парсей" зазначеного рішення третейського суду в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані.

За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 30.09.2022 у справі №51/22 добровільно не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині вимоги про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" заборгованості за кредитним договором №011/2553/01198396 від 20.10.2021 у сумі 269522,70 грн та третейського збору в сумі 3095,23 грн.

Водночас, щодо вимог Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до поручителя - ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Як було зазначено, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 20.10.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №011/2553/01198396/П.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Положеннями п. 2.1 вказаного договору поруки сторони погодили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Разом з тим, як вбачається з тексту договору поруки №011/2553/01198396/П останній не містить третейського застереження.

Також положення договору поруки №011/2553/01198396/П не містять положень про те, що умови кредитного договору №011/2553/01198396, у яких наявне третейське застереження, є складовою частиною договору поруки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 355 ГПК України рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.

Отже, за відсутності у договорі поруки третейського застереження спір між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" і поручителем - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підвідомчий третейському суду, а рішення третейського суду у вказаній частині, прийнято у спорі між банком та поручителеи, не передбаченому третейською угодою.

При цьому, суд звертає увагу, що укладення між банком та позичальником третейської угоди, що міститься в умовах кредитного договору не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої (третейської) угоди не містять. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №873/96/21, від 06.10.2021 у справі №873/105/21 про які зазначено відповідачем-2 у поданому відзиві.

У запереченнях на відзив позивач посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №757/75445/17-ц, в якій вказано, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя. Зазначений правовий висновок висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц, Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/11937/16-ц та від 03.07.2019 у справі №757/28305/15-ц. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки поручитель є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем і Законом України "Про захист прав споживачів" не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, то висновки судів про можливість розгляду третейським судом вимог до поручителів ґрунтуються на вимогах закону.

Однак, судом з державного реєстру судових рішень з`ясовано, що в ухвалі Печерського районного суду від 18.05.2018 у справі №757/75445/17-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75344644), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.11.2018 та постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №757/75445/17-ц, встановлено, що оскільки фізична особа, яка подала заяву про скасування рішення третейського суду, є поручителем у вказаному спорі, і договір, укладений між нею та КС "Центр фінансових послуг" містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов`язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду.

Отже, наведені обставини свідчать про неподібність встановлених судом обставин, з огляду на відсутність третейської угоди між поручителем та банком у даній справі №873/155/22, а також відмінне матеріально-правового регулювання у вказаній справі №757/75445/17-ц та цій справі №873/155/22, а тому суд відхиляє посилання позивача на вказану постанову.

За наведених підстав, оскільки спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомчий третейському суду, заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 підлягає частковому задоволенню лише в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей", а в частині вимог до ОСОБА_1 у задоволенні заяви належить відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сплачена заявником сума судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, відповідно до норм ГПК України, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Парсей", оскільки станом на час розгляду даної заяви доказів виконання рішення третейського суду відповідачем до суду не надано, а отже відповідач-1 вважається винним у виникненні спору (у зверненні заявника до суду з даною заявою).

Керуючись статтями 129, 234, 352-356 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 задовольнити частково.

2. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 наступного змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" (код ЄДРПОУ 38402394) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №011/2553/01198396 від 20.10.2021 у сумі 269522 (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 70 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" (код ЄДРПОУ 38402394) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) третейський збір у сумі 3095 (три тисячі дев`яносто п`ять) грн 23 коп.».

3. В іншій частині заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 30.09.2022 у третейській справі №51/22 - залишити без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парсей" (код ЄДРПОУ 38402394) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір за подання до господарського суду заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

5. Матеріали третейської справи №51/22 повернути Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу".

Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після перегляду справи в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 351, ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 ГПК України.

Суддя В.В. Шапран