Рішення

від 30.03.2023 по справі 902/1380/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2023 р. Cправа №902/1380/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю представника позивача Огородника О.М. (ордер серії АВ №1061670 від 30.01.2023)

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ", м.Вінниця

до Фермерського господарства "Ольвія-С", с.Сопин Вінницького району Вінницької області

про стягнення 732738,47 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Ольвія-С" 732738,47 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №02062020-01 від 02.06.2020 в частині оплати за отриманий товар, яка складається з: 289118,70 основної заборгованості; 159077,83 грн пені; 155207,47 грн штрафу; 17503,08 грн 3% річних; 111831,39 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 02.01.2023 відкрито провадження у справі №902/1380/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.02.2023.

Ухвалою суду від 23.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1380/22 до судового розгляду по суті на 30.03.2023.

На визначену судом дату, 30.03.2023, з`явився представник позивача.

Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника на рекомендованому повідомленні про отримання листа з примірником ухвали суду від 23.02.2023 (а.с.139).

Враховуючи викладене, а також те, що інші засоби зв`язку суду не відомі, є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.

Суд зауважує, що відповідно до положень ч.1 ст.202 ГПК України, неявка належним чином повідомлених учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" (надалі за текстом - Продавець) та Фермерським господарством "Ольвія-С" (надалі за текстом - Покупець) було укладено Договір поставки №02062020-01 (надалі за текстом - Договір) (а.с.22-24), відповідно до якого в строки, визначені Додатками, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті і кількості згідно Додатків і видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, визначені в додатках, рахунках та накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

Сукупна вартість Товару, що постачається згідно даного Договору, складає суму вартостей Товару, які вказані в графі "Всього Загальна вартість, гривень з ПДВ" в додатках, підписаних в рамках даного Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору на дату сплати Продавець має право здійснити коригування ціни імпортованого Товару без додаткового узгодження з Покупцем за формулою: Ц = Цдог х (Коп/Кдог), де Цдог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору; Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюта на дату, що передує даті оплати; Клог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці http://minfin.com.ua/currencv/mb/). Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кдог менше 1,01, коригування ціни Товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.

Згідно з п.2.3. Договору вартість (ціна) Товару визначена на день виписки рахунку. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті Товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна Товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов`язаний компенсувати Продавцю суму збільшення.

За умовами п.2.4. Договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п. п. 2.2-2.3, вказаної в рахунках, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Продавця. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на банківський рахунок Продавця, вказаного в тексті даного Договору.

Товар постачається Покупцю в термін, обумовлений у Додатках, підписаних в рамках даного Договору (п. 3.1. Договору).

Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару на банківський рахунок Продавця в терміни, які вказані в додатках (п. 4.1. Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту одержання ним Товару після підписання видаткової накладної (п. 5.1. Договору).

За умовами п.8.1. Договору за несвоєчасне виконання обов`язків з оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п.8.2. Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від загальної вартості Товару.

Відповідно до п.11.3. Договору, останній набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін і господарські зобов`язання Сторін діють до 01.06.2021 року, а в частині виконання грошових зобов`язань за Договором, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, з метою конкретизації його положень, сторонами складено та підписано наступні додатки до Договору (а.с.25-39):

- додаток №1 від 02.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 02.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну суму (з ПДВ) 158859,55 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №2 від 02.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 11.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 84120,85 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №3 від 17.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 17.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 72793,68 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №4 від 17.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 17.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 12980,88 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №5 від 23.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 23.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 121546,75 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №6 від 30.06.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 30.06.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 18807,55 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №7 від 09.07.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 09.07.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 37431,44 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №8 від 13.07.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 13.07.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 55377,98 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №9 від 16.07.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 16.07.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 4831,20 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №10 від 22.07.2020, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 22.07.2020 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 43280,30 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020;

- додаток №11 від 29.04.2021, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 29.04.2021 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 192669,84 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2021;

- додаток №11 від 05.05.2021, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 05.05.2021 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 31091,82 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2021;

- додаток №12 від 07.05.2021, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 07.05.2021 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 40177,56 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2021;

- додаток №13 від 13.05.2021, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 13.05.2021 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 35190,72 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2021;

- додаток №14 від 21.05.2021, за умовами якого Продавець зобов`язався у строк до 21.05.2021 поставити на склад Покупця (DAP за Інкотермс 2020) Товар на загальну вартість (з ПДВ) 38964,24 грн. Зі свого боку Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2021.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами видаткові накладні, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором (а.с.40-95), а саме:

- поставку Товару, визначеного в Додатку №1 від 02.06.2020 до Договору, загальною вартістю 158859,55 грн, що підтверджується видатковою накладною №117 від 02.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №2 від 11.06.2020 до Договору, загальною вартістю 84120,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №131 від 11.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №3 від 17.06.2020 до Договору, загальною вартістю 72793,68 грн, що підтверджується видатковою накладною №141 від 17.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №4 від 17.06.2020 до Договору, загальною вартістю 12980,88 грн, що підтверджується видатковою накладною №142 від 17.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №5 від 23.06.2020 до Договору, загальною вартістю 121546,75 грн, що підтверджується видатковою накладною №148 від 23.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №6 від 30.06.2020 до Договору, загальною вартістю 18807,55 грн, що підтверджується видатковою накладною №155 від 30.06.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №7 від 09.07.2020 до Договору, загальною вартістю 37431,44 грн, що підтверджується видатковою накладною №183 від 09.07.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №8 від 13.07.2020 до Договору, загальною вартістю 55377,98 грн, що підтверджується видатковою накладною №185 від 13.07.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №9 від 16.07.2020 до Договору, загальною вартістю 4831,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №189 від 16.07.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №10 від 22.07.2020 до Договору, загальною вартістю 43280,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №191 від 22.07.2020;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №11 від 29.04.2021 до Договору, загальною вартістю 192669,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №61 від 29.04.2021;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №11 від 05.05.2021 до Договору, загальною вартістю 31091,82 грн, що підтверджується видатковою накладною №65 від 05.05.2021;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №12 від 07.05.2021 до Договору, загальною вартістю 40177,56 грн, що підтверджується видатковою накладною №68 від 07.05.2021;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №13 від 13.05.2021 до Договору, загальною вартістю 35190,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №79 від 13.05.2021;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №14 від 21.05.2021 до Договору, загальною вартістю 38964,24 грн, що підтверджується видатковою накладною №89 від 21.05.2021.

З урахуванням наведеного, позивачем поставлено Товару на загальну вартість 948124,36 грн, зі свого боку відповідач здійснив часткову сплату вартості поставленого Товару, а саме:

1) 17.07.2020 року здійснив платіж (призначення платежу: Часткова сплата за ЗЗР згідно договору № 02062020-01 від 02.06.2020 р. в т. ч. ПДВ) на суму 25000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.111);

2) 26.08.2020 року здійснив платіж (призначення платежу: Оплата за ЗЗР згідно pax. № 189 і 188 від липня 2020 р. в т. ч. ПДВ 8018,59 грн) на суму 48111,50 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.112);

3) 24.09.2020 року здійснив платіж (призначення платежу: Часткова сплата заборгованості згідно Договору № 02062020-01 від 02.06.2020 р. в т. ч. ПДВ) на суму 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.113);

4) 09.11.2020 року здійснив платіж (призначення платежу: Оплата за ЗЗР згідно договору в т. ч. ПДВ) на суму 300000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.114);

5) 30.11.2020 року здійснив платіж (призначення платежу: Оплата за ЗЗР згідно договору № 02062020-01 від 02.06.2020 р. в т. ч. ПДВ) на суму 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.115);

6) 09.06.2022 року здійснив платіж (призначення платежу: Оплата заборгованості за ЗЗР згідно договору № 02052020-01 від 02.06.2022 р. в т.ч. ПДВ-16666.67 грн) на суму 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.116);

7) 09.12.2022 року здійснив платіж (призначення платежу: Оплата заборгованості за ЗЗР згідно договору № 02052020-01 від 02.06.2022 р. в т. ч. ПДВ-8333.34 грн) на суму 50000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.117).

Разом з тим, в позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" наголошено на тому, що враховуючи неконкретизоване призначення платежу, здійсненого 09.11.2020 на суму 300000,00 грн (а.с.114), вказаний платіж відповідача також було спрямовано для погашення залишку боргу за Договором поставки №24042019-2 від 24.04.2019 в сумі 64105,84 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1379/22 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" про стягнення з Фермерського господарства "Ольвія-С" 86980,59 грн заборгованості за Договором поставки № 24042019-2 від 24.04.2019) встановлено, що у зв`язку зі здійсненням відповідачем 09.11.2020 платежу на суму 300000,00 грн з неконкретизованим призначенням такого платежу, вказаний платіж було спрямовано на погашення боргу за Договором поставки №24042019-2 від 24.04.2019 в сумі 64105,84 грн та часткової оплати за іншим Договором поставки №02062020-01 від 02.06.2020.

Враховуючи наведене, загальна заборгованість відповідача становить 289118,70 грн, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №02062020-01 від 02.06.2020 в частині оплати одержаного товару.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ними рахується загальна заборгованість за договором у розмірі 289118,70 грн.

Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару на банківський рахунок Продавця в терміни, які вказані в додатках (п.4.1. Договору).

Умовами додатків №1-10 до Договору встановлено, що Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 15.10.2020, а умовами додатків №11-14 до Договору - до 15.10.2021.

Водночас, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15).

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за додатками №1-10 до Договору з 16.10.2020, а за додатками №11-14 до Договору - з 16.10.2021.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковими накладними (а.с.40-95) на загальну суму 948124,36 грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачами не спростовано, товар повернутий позивачеві не був.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов оплати товару та відсутність будь-яких доказів проведення повних розрахунків відповідачем за отриманий товар в частині залишку боргу за вказаним договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 289118,70 грн з відповідача підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 3% річних, розрахованих в сумі 17503,08 грн за період з 16.10.2020 по 11.12.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за додатками №1-10 до Договору з 16.10.2020, а за додатками №11-14 до Договору - з 16.10.2021.

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 17503,08 грн 3% річних.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 159077,83 грн за період з 16.10.2020 по 11.12.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.8.1. Договору за несвоєчасне виконання обов`язків з оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.

Положеннями п.8.5. Договору визначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки.

Разом з тим, суд враховує, що приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

Дослідивши зміст Договору №02062020-01 від 02.06.2020, зокрема, п.8.5., суд дійшов висновку, що його умови не встановлюють іншого строку або терміну нарахування штрафних санкцій, а тому застосуванню підлягають положення ч.6 ст.232 ГК України.

Подібні висновки наведено в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20; від 16.12.2021 у справі №925/1386/19; від 08.02.2022 у справі №903/261/21.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 40674,85 грн пені з відповідача, а тому в позові в частині стягнення 118402,98 грн пені слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідач 20% штрафу в сумі 155207,47 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з п.8.2. Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від загальної вартості Товару.

Матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання на понад 15 календарних днів, зокрема за додатками №1-10 до Договору на суму 436918,68 грн, а за додатками №11-14 до Договору на суму 338094,18 грн. Будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу в розмірі 155002,58 грн (436918,68х20% + 338094,18х20%), а отже в позові в частині стягнення 204,89 грн штрафу слід відмовити.

Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період з 16.10.2020 по 11.12.2022 в розмірі 111831,39 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст. .610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 111831,39 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 3% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань;

- позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за договором;

- розмір правомірно заявлених позивачем пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань сукупно становить близько 112% розміру основного боргу, що покладає надмірний фінансовий тягар на відповідача;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 111831,39 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені, 3% річних та штрафу на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 20337,43 грн, 3% річних в розмірі 8751,54 грн та штраф в розмірі 77501,29 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог - в сумі 9211,96 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 118402,98 грн та штрафу в розмірі 204,89 грн, судовий збір в розмірі 1779,12 грн залишається за позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні, 30.03.2023, підтримав заяву про призначення судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення.

Так, відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представників позивача та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Ольвія-С" (22247, Вінницька обл., Вінницький р-н, с.Сопин, вул.Центральна, буд.1Б, ідентифікаційний код: 35322725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" (21034, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Чехова, буд.11, ідентифікаційний код: 40378350) 289118,70 грн основного боргу; 8751,54 грн 3% річних; 20337,43 грн пені; 77501,29 грн штрафу; 111831,39 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 9211,96 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 138740,40 грн пені; 8751,54 грн 3% річних; 77706,18 грн штрафу - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 1779,12 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/1380/22 на 04 травня 2023 року на 11 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

7. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 10 квітня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агропоступ" (agpostup@gmail.com);

3 - Фермерському господарству "Ольвія-С" (вул.Центральна, буд.1Б, с.Сопин, Вінницький район, Вінницька обл., 22247) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення