Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/13104/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/13104/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/13104/22

За позовом Фермерського господарства "Агросервіс-МСЛ";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі тендери"</a>;

про стягнення 193 624,10 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Агросервіс-МСЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі тендери"</a> заборгованість за договором № 10/09_2020 від 10 вересня 2020 року у розмірі 189 496,70 грн, пеню в розмірі 3 893,77 грн та три відсотки річних у розмірі 233,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовну заяву Фермерського господарства "Агросервіс-МСЛ" залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

19.12.2022 на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/13104/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/13104/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі тендери"</a>: 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 89А, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 між Фермерським господарством "Агросервіс-МЛС" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всі тендери" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 10/09_2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п.1.2. договору, під товаром у цьому договорі розуміється: сільськогосподарська культура (згідно специфікації). Країна походження - Україна, врожай 2020 року, здорового товарного виду, без живих комах, зернових шкідників, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивна.

Згідно з п.1.5. договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру товару та ціна одиниці виміру, якість товару, строк відвантаження товару, місця та умови доставки товару, визначаються сторонами у специфікаціях, що є додатком та невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару, також вказується в накладних до окремих партій і вважається погодженою між постачальником і покупцем при наявності печаток обох сторін договору.

Як встановлено п. 3.1. договору, постачальник постачає товар на умовах, що зазначені у специфікації до цього договору.

В п. 3.2. договору сторони узгодили, що строк поставки товару визначається в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Як вказано в п. 3.3. договору, остаточна кількість товару визначається відповідно до ваги, зазначеної в ТТН з відміткою підприємства про прийняття товару.

Сторони у п. 3.4. договору передбачили, що датою поставки товару вважається дата зазначена в ТТН відміткою підприємства та датою виписки видаткової накладної на товар підписаної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.1.6. договору умови та строки поставки товару обумовлюються сторонами в специфікації.

Згідно п.1 специфікації до договору купівлі-продажу Ne10/09_2020 від 10.09.2020 (далі - специфікація), даною специфікацією до договору купівлі-продажу №10/09_2020 сторони погоджують товар, ціну, якість, обсяг та період поставки партії пшениці 3 класу у кількості 150+/-10% за ціною 6 350,00 грн/т. з ПДВ, суму поставки з ПІДВ 1 143 000,00 грн у тому числі ПДВ 190 500,00грн.

Пунктом 2 специфікації визначено період поставки з 10.09.2020 по 15.09.2020.

Як вбачається з п.3 специфікації, базові умови поставки та адреса поставки EXW, склад продавця (17584, смт. Линовиця, Чернігівська обл., Прилуцький р-н).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата товару, що поставляється за даним договором проводиться шляхом перерахування коштів за кожну окрему партію товару, згідно умов зазначених в специфікації до цього договору та виставленого рахунку.

Відповідно до п.4.2. договору, датою оплати вважається дата зарахування банком коштів на поточний рахунок постачальника.

У п.5 специфікації сторони визначили наступні умови оплати: ??80% вартості поставленого товару - днем надання продавцем оригіналу договору та факсимільних копій належним чином оформлених наступних документів: рахунку-фактури. Передоплата допускається; ??20% вартості поставленого товару - днем надання продавцем оригіналів належних чином оформлених рахунку-фактури та видаткової накладної, а також податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як визначено п.2.4 договору, при поставці товару покупцеві надаються з боку постачальника: видаткова накладна, рахунок-фактура та ТТН.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач зазначає, що 12.09.2020 та 13.09.2020 на умовах поставки EXW, склад продавця, позивачем було відвантажено та поставлено покупцю пшеницю 3 класу у загальній кількості 149,21 т. на загальну вартість 947 483,50 грн в тому числі ПДВ 157 913,92 грн.

Однак відповідач лише частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 757 986,80 грн, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 189 496,70 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на часткове виконання п.5 специфікації по факту надання постачальником оригіналу підписаного сторонами договору та рахунку на оплату №6 від 10.09.2020, відповідач 11.09.2020 сплатив на користь позивача 660 400,00 грн в тому числі ПДВ у розмірі 110 066,67 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

12.09.2020 та 13.09.2020 на умовах поставки EXW, позивачем було відвантажено та поставлено покупцю пшеницю 3 класу у загальній кількості 149,21 т. на загальну вартість 947 483,50 грн в тому числі ПДВ 157 913,92 грн.

Факт поставки товару підтверджується: ??товарно-транспортними накладними №380951, №380952, №380953 від 12.09.2020; ??товарно-транспортними накладними №380954, №380955 від 13.09.2020; ??видатковими накладними №6 від 12.09.2020 та №7 від 13.09.2020.

По факту поставки товару та надання відповідачу належним чином оформлених рахунку-фактури №7 від 13.09.2020 та видаткових накладних № 6 від 12.09.2020 та №7 від 13.09.2020 відповідач провів доплату у сумі 97 586,80 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

Враховуючи наведене, суд встановив факт поставки позивачем товару за договором загальною вартістю 947 483,50 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відповідними довіреностями, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, як вбачається з банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, відповідач за поставлений йому позивачем товар, провів частковий розрахунок у розмірі 757 986,80 грн, а тому залишок боргу відповідача за поставлений товар складає 189 496,70 грн.

Суд зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021, в адміністративній справі №620/5702/20 за позовом Фермерського господарства "Агросервіс-МСЛ" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено повністю та визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.09.2020 № 1955154/31999313, № 1955156/31999313. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні№ 4 від 11.09.2020 та № 5 від 13.09.2020, складені Фермерським господарством "Агросервіс-МСЛ", датою фактичного подання на реєстрацію.

Згідно квитанції №2 від 11.07.2022 податкові накладні №4 від 11.09.2020 та №5 від 13.09.2020 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021.

11.07.2022 позивач направив відповідачу на електронну пошту за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос, яка забезпечує, в тому числі, електронний обіг документів між контрагентами з фіксацією відправки та отримання документів, податкові накладні №4 від 11.09.2020 та №5 від 13.09.2020 з квитанцією №2 від 11.07.2020 на підтвердження проведення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які відповідач отримав 21.07.2022, однак відповідач не провів розрахунку з позивачем.

20.10.2022 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку акт звірки взаємних розрахунків, податкову накладну №04 від 11.09.2020 з квитанцією №2 від 11.07.2022 та податкову накладну №5 від 13.09.2020 року з квитанцією №2 від 11.07.2022.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за договором № 10/09_2020 від 10.09.2020, заборгованість відповідача перед позивачем складає 189 496,70 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 5 специфікації, покупець зобов`язаний сплатити ??20% вартості поставленого товару - днем надання продавцем оригіналів належних чином оформлених рахунку-фактури та видаткової накладної, а також податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 233,63 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 233,63 грн трьох процентів річних, відповідно за визначений позивачем період.

Також позивачем за прострочення строків оплати нараховано 3 893,77 грн пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у даному договорі та додатках до даного договору, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від неоплаченого або частково оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару у визначений договором та специфікацією строк.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3 893,77 грн пені підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи лише ордер серії СВ № 1028125 від 20.10.2022.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано договору на правову допомогу, акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат.

Положення ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачають також надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі тендери"</a> (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 89А, ідентифікаційний код 40691656) на користь Фермерського господарства "Агросервіс-МСЛ" (17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н., смт. Линовиця, вул. Вокзальна, буд. 2, ідентифікаційний код 31999313) 189 496 (сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 70 коп. основної заборгованості, 233 (двісті тридцять три) грн 63 коп. трьох процентів річних, 3 893 (три тисячі вісімсот дев`яносто три) грн 77 коп. пені та 2 903 (дві тисячі дев`ятсот три) грн 39 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко