Рішення

від 29.03.2023 по справі 914/3345/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2023 Справа № 914/3345/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок», місто Львів

про 1) Розірвання договору оренди.

2) Зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

3) Стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 37 999,69 грн.

За участю представників:

від позивача: Галаджун М.Р. представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).

від відповідача: Каличак О.Я. адвокат (довіреність б/н від 15.02.2023; договір №150222 про надання правової допомоги від 15.02.2023).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок» про 1) розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11332-18 від 26.07.2018; 2) зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В.Великого, 109Б; 3) стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 37 999,69 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

14.02.2023 представник позивача подав клопотання б/н від 13.02.2023 (вх.№619/23) про закриття провадження у справі №914/3345/22 в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 37 999,69 грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Крім того, у клопотанні позивач просить повернути йому сплачений судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2 481,00 грн.

28.02.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№5077/23).

Ухвалою від 01.03.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.03.2023 о 14:00 год.

Представник позивача в судове засідання 29.03.2023 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в частині розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 37 999,69 грн просила закрити провадження у справі, у зв`язку із сплатою відповідачем суми боргу.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.2023 для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 29.03.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.07.2018 між сторонами було укладено договір оренди №Ф-113332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Південне» (надалі - балансоутримувач) і належить Львівській міській раді (код ЄДРПОУ 04055896) на праві комунальної власності. Договір укладено на термін до 02.08.2029 року (відповідно до договору «Про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-113332-18» №Ф-113332-18 (Д-19) від 02.08.2019 року). За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі.

Проте, відповідачем орендна плата за користування об`єктом оренди вносилась не в повному обсязі, визначеному умовами договору, та допущено заборгованість на загальну суму 37 999,69 грн за період з 01.07.2018 по 30.11.2022. Як стверджує позивач, відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом шести місяців підряд, оскільки з 01.07.2022 по до моменту звернення із цим позовом орендна плата не сплачувалась взагалі.

Крім того, позивач зазначає про те, що отримав лист від ЛКП «Південне» (балансоутримувач) № 2-23544-2302 від 13.12.2021, в якому останній зазначається, що об`єкт оренди не використовується відповідачем та перебуває у незадовільному стані. Позивач стверджує, що з метою перевірки додержання умов договору 03.11.2022 було проведено перевірку об`єкта нерухомого майна, що перебуває в оренді та складено Акт №494-нп/22 від 03.11.2022. За фактом перевірки встановлено, що орендовані приміщення фактично не використовуються, знаходяться у незадовільному стані, захаращені сміттям.

У зв`язку з невикористанням та не освоєнням об`єкта оренди відповідачем протягом понад трьох місяців, а також у зв`язку із несплатою орендної плати у повному обсязі протягом шести місяців підряд позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11332-18 від 26.07.2018, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віночок» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В.Великого, 109Б.

Оскільки, після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач сплатив заборгованість по оренді на суму 37 999,69 грн, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 37 999,69 грн, у зв`язку відсутністю предмету спору.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віночок» до вересня 2019 року належало двом фізичним особам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак 06.09.2019 року корпоративні права на ТзОВ «Віночок» були придбані громадянином України ОСОБА_3 , в підтвердження чого долучив до матеріалів справи договори та акти про передачу корпоративних прав. Відповідач стверджує, що новий учасник ТзОВ «Віночок» мав намір розмістити в приміщеннях, які орендувалися відповідачем, заклади громадського харчування під торговою маркою DOMINOSPIZZA, права на використання якої він придбав у 2018 році.

На момент придбання корпоративних прав на ТзОВ «Віночок», та подальшої зміни виконавчого органу товариства, в орендованому приміщенні не здійснювалась господарська діяльність, відтак через зношений стан будівлі, було прийнято рішення про проведення капітального ремонту нежитлових приміщень на вул. В.Великого 109 Б у місті Львові. Відповідач стверджує, що з метою отримання всіх необхідних дозволів від балансоутримувача та орендодавця на проведення ремонтних робіт, підготовки якісної проектної документації на проведення капітального ремонту орендованого майна, відповідач у 2020 році замовив в провідного експерта в галузі будівництва Кархута І.І. (сертифікат АЕ №000546 від 31.07.2012) експертизу та дослідженняиміцності конструктивних елементів орендованого об`єкта. Експерт підготував технічні висновки за результатами обстеженнянежитлових приміщень по вул. Володимира Великого 109 Б у місті Львові. Підготовлені висновки стали основою для складання Робочого проекту, виготовлення якого виконало ТзОВ «Центр-Ресурс» та головний архітектор проекту Максимюк І.В. Складено кошторис на виконання будівельних робіт та перелік матеріальних ресурсів для проведення капітального ремонту орендованого приміщення.

На думку відповідача він зробив усе від нього залежне для того, щоб провести капітальний ремонт об`єкта оренди в порядку, що визначений чинним законодавством, однак, із незалежних від нього причин, через масове поширення коронавірусу СОVID-19 в Україні, а також через повномасштабну збройну агресію російської федерації, від планів щодо капітального ремонту орендованого майна довелося тимчасово відмовитися, оскільки основні фінансові ресурси власник компанії-відповідача змушений був спрямувати на збереження діючого бізнесу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

26.07.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (згідно з договором - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Віночок», в особі директора Буй Любов Іванівни (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором орендар) укладено договір оренди №Ф-11332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 27.06.2018 року № 346-О та договору оренди № Ф-9705-15 від 24.07.2015 року, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно,що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Південне»(надалі балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б, загальною площею 153,2 м2, у тому числі: підвал 14,8 м2, перший поверх 138,4м2, антресоль 0,00 м2; напівпідвал 0,0 м2, другий поверх 0,0м2, третій поверх 0,00 м2. З індексом приміщень: підвалу: I,II,III; першого поверху: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 21.05.2014 року, інвентаризаційна справа №582. Вартість об`єкта оцінки, відповідно звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом управління комунальної власності від 20.07.5118 №2688/с, станом на 31.05.2018, становить 1 827 500,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що об`єкт оренди орендар буде використовувати для закладу громадського харчування з продажем товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. договору приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору. Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

Згідно п.п. 4.1.- 4.3. договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні, з 26липня 2018 року до 25 липня 2021 року включно.

02.08.2019 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віночок» укладено договір №Ф-11332-18 нерухомого майна (Д-19) про внесення змін до договору №Ф-11332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №686 (надалі договір про внесення змін). Сторони домовились внести зміни до вищевказаного договору в частині терміну його дії, а саме пункт 4.1. розділу 4. Термін оренди, умови зміни та припинення договору виклали в такій редакції: « 4.1. Термін договору оренди визначений на 10 років, з 02 серпня 2019 року до 02 серпня 2029 року включно».

Відповідно до п. 2. договору про внесення змін, сторони погодили, що інші пункти вищевказаного договору оренди №Ф-11332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.07.2018 року залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Відповідно до п.п. 4.3.- 4.4. договору термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду. Договір оренди може бути достроково припинений за ініціативою орендаря лише зі згоди орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір оренди, орендар зобов`язаний попередити про це орендодавця не пізніше ніж за два місяці до припинення цього договору, а також виконати всі умови цього договору. При цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається.

Пунктом 4.12.4. договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок взаємної згоди сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.5.1. договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р. (зі змінами та доповненнями) і складає (1827500,00*0,06)/12*1,00 = 9 137,20 грн (дев`ять тисяч сто тридцять сім гривень 50 копійок) без ПДВ за перший місяць оренди.

Згідно п.п.5.2.-5.3. договору розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно п.6.2.5. договору сторони погодили, що орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п.6.2.5.3.).

У п.6.2.6. договору сторони погодили, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану об`єкта оренди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п.7.1.1.-п.7.1.3. договору орендар зобов`язується використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, використовувати та зберігати об`єкт орендивідповідно до умов цього договору, утримувати об`єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію.

Згідно п.9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п.9.3. договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Згідно п.9.4. та п.9.5. договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.11.2. договору цей договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.11.3. договору при тривалому (більше трьох місяців з дати підписання договору) невикористанні орендарем наданого йому в оренду приміщення приміщення вважається неосвоєним і цей договір підлягає розірванню у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

В матеріалах справи міститься лист ЛКП «Південне» за вих.№1444 від 10.12.2021 скерований позивачу (вх.№2-23544-2302 від 13.12021), в якому просить посприяти у розгляді питання щодо розірвання договору оренди за орендаремТзОВ «Віночок», оскільки останній не використовує приміщення, яке знаходиться в занедбаному стані з недотриманням санітарно-технічних вимог.

Позивач долучив до матеріалів справи акт №494-нп/22 від 03.11.2022 проведення перевірки приміщення, проведеною комісією у складі: Сулятицький П.І. - спеціаліст 1-ої категорії КІВ УКВ ДЕР ЛМР, Герін С.Ю. - представник орендаря, Хмура О.С. - бухгалтер-економіст ЛКП «Південне». Під час обстеження встановлено: орендовані приміщення не використовуються, знаходяться в незадовільному стані (захаращені сміттям). З усної інформації представника орендаря в орендованому приміщенні планується проведення ремонтних робіт. Доступ до приміщення під індексом « 7» був відсутній через відсутність ключів. Конфігурація приміщень підвалу не відповідає зазначеній в технічній документації. З приміщення під індексом II єдиний доступ до двох приміщень, які не зазначені в технічній документації та не є об`єктами договору оренди.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 16.12.2022 №4-2302-12241, згідно якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок» (договір № Ф 11332-18 від 26.07.2018, площа 153,2 м2) перед Управлінням комунальної власності станом на 13.12.2022 складає 37 999,69 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.07.2018 по 01.11.2022 включно.

У зв`язку з невикористанням та не освоєнням об`єкта оренди відповідачем протягом понад трьох місяців, а також у зв`язку із несплатою орендної плати у повному обсязі протягом шести місяців підряд позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11332-18 від 26.07.2018, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віночок» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В.Великого, 109Б.

Оскільки, після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач сплатив заборгованість по оренді на суму 37 999,69 грн, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 37 999,69 грн, у зв`язку відсутністю предмету спору.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з оренди комунального майна.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди №Ф-11332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.07.2018.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (часина 1 статті 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, частині 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до часини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.7.1.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу частини 1 статті 19 цього ж закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частина 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень договору, відповідач як орендар зобов`язався перераховувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць (п.5.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки позивача від 16.12.2022 №4-2302-12241 заборгованість відповідача (договір № Ф 11332-18 від 26.07.2018, площа 153,2 м2) перед позивачем станом на 13.12.2022 складає 37 999,69 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.07.2018 по 01.11.2022 включно. Із довідки вбачається, що відповідач періодично допускав несплату орендної плати у повному обсязі протягом трьох, п`яти, шести місяців підряд в різні періоди, а з 01.07.2022 до моменту звернення із цим позовом орендна плата не сплачувалась взагалі.

Оскільки, після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач сплатив заборгованість по оренді на суму 37 999,69 грн, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 37 999,69 грн, у зв`язку відсутністю предмету спору (клопотання вх.№619/23 від 14.02.2023).

Факт сплати заборгованості в розмірі 37 999,69 грн після подання позовної заяви до суду підтверджується платіжною інструкцією №334 від 27.01.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що предмет спору існував на момент звернення позивача із позовною заявою до суду і припинив існування на момент розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 37 999,69 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.07.2018 № Ф 11332-18 та зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. договору приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору. Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

02.08.2019 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віночок» укладено договір №Ф-11332-18 нерухомого майна (Д-19) про внесення змін до договору №Ф-11332-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №686 (надалі договір про внесення змін). Сторони домовились внести зміни до вищевказаного договору в частині терміну його дії, а саме пункт 4.1. розділу 4. Термін оренди, умови зміни та припинення договору виклали в такій редакції: « 4.1. Термін договору оренди визначений на 10 років, з 02 серпня 2019 року до 02 серпня 2029 року включно».

Даний факт матеріалами справи підтверджуються, відповідачем не заперечується.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до п.7.1.1. - п.7.1.3. договору орендар зобов`язується використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, використовувати та зберігати об`єкт орендивідповідно до умов цього договору, утримувати об`єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію.

З огляду на те, що орендоване майно є комунальним, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Так, згідно з частиною 3 статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п.6.2.6. договору сторони погодили, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану об`єкта оренди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію вобсягах необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Балансоутримувач ЛКП «Південне» звертався до позвача з листом вих.№1444 від 10.12.2021 (вх.№2-23544-2302 від 13.12021), в якому просить посприяти у розгляді питання щодо розірвання договору оренди за орендарем ТзОВ «Віночок», оскільки останній не використовує приміщення, яке знаходиться в занедбаному стані з недотриманням санітарно-технічних вимог.

Згідно акту №494-нп/22 від 03.11.2022 проведення перевірки приміщення, комісією у складі: Сулятицький П.І. - спеціаліст 1-ої категорії КІВ УКВ ДЕР ЛМР, Герін С.Ю. - представник орендаря, Хмура О.С. - бухгалтер-економіст ЛКП «Південне», під час обстеження встановлено: орендовані приміщення не використовуються, знаходяться в незадовільному стані (захаращені сміттям). З усної інформації представника орендаря в орендованому приміщенні планується проведення ремонтних робіт. Доступ до приміщення під індексом « 7» був відсутній через відсутність ключів. Конфігурація приміщень підвалу не відповідає зазначеній в технічній документації. З приміщення під індексом II єдиний доступ до двох приміщень, які не зазначені в технічній документації та не є об`єктами договору оренди.

Згідно п.11.3. договору при тривалому (більше трьох місяців з дати підписання договору) невикористанні орендарем наданого йому в оренду приміщення приміщення вважається неосвоєним і цей договір підлягає розірванню у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 16.12.2022 №4-2302-12241, згідно якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок» (договір № Ф11332-18 від 26.07.2018, площа 153,2 м2) перед Управлінням комунальної власності станом на 13.12.2022 складає 37 999,69 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.07.2018 по 01.11.2022 включно. Із довідки вбачається, що відповідач періодично допускав несплату орендної плати у повному обсязі протягом трьох, п`яти, шести місяців підряд в різні періоди, а з 01.07.2022 до моменту звернення із цим позовом орендна плата не сплачувалась взагалі.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній періодично не сплачував орендної плати за період з 01.07.2018 по 01.11.2022, а з 01.07.2022 не сплачував її взагалі.

В цьому контексті суд звертає увагу на положення частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині слід звернути увагу на мету укладення договору найму нерухомого майна. Наймодавець, вступаючи в договірні відносини, розраховує, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі в частині внесення орендної плати. Суттєве порушення фінансової дисципліни наймачем очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Згідно п.11.2 договору цей договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно із положеннями п. 9.3 договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю (п. 9.4. договору).

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту приймання-передачі (п. 9.5. договору).

З огляду на викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.07.2018 № Ф 11332-18 укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віночок» та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок`повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 153,2 м2, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про придбання 06.09.2019 року корпоративних прав на ТзОВ «Віночок» громадянином України ОСОБА_3 та наміри нового учасника ТзОВ «Віночок» розмістити в приміщеннях, які орендувалися відповідачем, заклади громадського харчування під торговою маркою DOMINOSPIZZA не спростовують підставності позовних вимог про розірвання договору та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

Стосовно покликань відповідача на те, що через масове поширення коронавірусу СОVID-19 в Україні, а також через повномасштабну збройну агресію російської федерації, від планів щодо капітального ремонту орендованого майна довелося тимчасово відмовитися, оскільки основні фінансові ресурси власник компанії-відповідача змушений був спрямувати на збереження діючого бізнесу, суд не бере такі заперечення до уваги, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на зміст вищевказаної норми, економічна ситуація в країні є однаковою як для відповідача, так і для позивача, тому обґрунтування невиконання зобов`язань за договором через масове поширення коронавірусу СОVID-19 в Україні, а також через повномасштабну збройну агресію російської федерації не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Як вже вказувалось вище, згідно із статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд звертає увагу відповідача на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в залежності від кількості працівників, наявності у нього заборгованості перед контрагентами чи в інших осіб перед ним тощо.

Обставини існування військової агресії російської федерації проти України та пов`язаних з цим обмежень негативно вплинули та можуть впливати не тільки на економічне становище відповідача, а й таким самим чином і на становище будь-яких інших суб`єктів господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження не спростовують позовних вимог.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак, позов підлягає до задоволення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, які належним чином не спростовані відповідачем.

Судові витрати.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

14.02.2023 позивач подав клопотання (вх.№619/23) про повернення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради судового збору, сплаченгого за позовну вимогу майнового характеру в сумі 2 481,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини 1, частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відтак, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 7 443,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №468 (внутрішній номер 243090113) від 08.12.2022.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 962,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.07.2018 № Ф-11332-18 укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віночок».

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віночок» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 153,2 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б.

Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 25558625).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віночок» (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б; ідентифікаційний код юридичної особи 13841385).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок» (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 109 Б; ідентифікаційний код юридичної особи 13841385) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 25558625) 4 962,00 грн судового збору.

5.Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

6.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віночок» заборгованості з орендної плати в сумі 37 999,69 грн.

7.Повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код: 25558625) з Державного бюджету України 2 481,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №468 (внутрішній номер 243090113) від 08.12.2022.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 10.04.2023

Суддя Сухович Ю.О.