Рішення

від 03.04.2023 по справі 914/390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 Справа № 914/390/23

За позовом: Управління поліції охорони у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дхана, смт. Шкло Львівської області Яворівського району

про стягнення 175 302, 11 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Платонов Валерій Анатолійович - представник;

від відповідача: Торонні Анна Миколаївна - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Управління поліції охорони у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дхана про стягнення 175 302, 11 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі № 914/390/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13.03.2023. Ухвалою суду від 13.03.2023 судове засідання відкладено на 27.03.2023. Ухвалою суду від 27.03.2023 судове засідання відкладено на 03.04.2023

В судове засідання, 03.04.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях та не заперечував щодо розстрочення виконання рішення суду згідно порядку викладеному відповідачем у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання, 03.04.2023, представник відповідача з`явився, у письмових доповненнях від 29.03.2023 позовні вимоги визнав частково в розмірі 114 250, 00 грн основного боргу, 14 289, 00 грн інфляційних збитків та 2 977, 96 грн 3% річних, у задоволенні позовних вимог в частині пені в розмірі 43 785, 15 грн просив відмовити. Крім цього, представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Управління поліції охорони у Львівській області (надалі позивач, охорона) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дхана (надалі відповідач, замовник) про стягнення 175 302, 11 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 30 грудня 2021 року між сторонами у справі було укладено договір № 196 про фізичну охорону об`єкта за адресою: 81050, Львівська область, Яворівський район, смт Шкло, вул. Львівська, 95. Наказом начальника Управління поліції охорони у Львівській області від 10.01.2022 № 173 зазначений договір був уведений в дію з 01.01.2022.

Відповідно до пункту 3.5. договору, відповідач був зобов`язаний проводити оплату послуг позивача по договору щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця.

Позивачем належним чином надавалися охоронні послуги, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт. Проте, відповідач не виконував свої обов`язки по оплаті наданих позивачем послуг. Так, надані до грудня 2021 року охоронні послуги відповідач оплатив у повному обсязі, а починаючи з січня 2022 року по січень 2023 року надані послуги відповідачем не оплачені. У зв`язку з цим, на підставі акту про зняття об`єкту з охорони, наказом позивача від 05.01.2023 № 120 надання послуг з 08:00 год. 03.01.2023 припинено, нарахування за охоронні послуги не проводилося, а договір розірвано.

Згідно бухгалтерського розрахунку основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 114 250, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 14 289, 00 грн та 3% річних в розмірі 2 977, 96 грн.

Позиція відповідача.

В письмових поясненнях представник відповідача позовні вимоги визнав частково в розмірі 114 250, 00 грн основного боргу, 14 289, 00 грн інфляційних збитків та 2 977, 96 грн 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 43 785, 15 грн представник останнього вказує на те, що враховуючи введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України та знаходяться в прямому причиновому зв`язку із неможливістю належного виконання зобов`язання ТзОВ Дхана, безпідставним є нарахування позивачем пені з 24.02.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 43 785, 15 грн є не обґрунтованим та неправомірним.

Крім цього, представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Як встановлено судом, 30 грудня 2021 року між сторонами у справі було укладено договір № 196 про фізичну охорону об`єкта.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у дислокації (додаток 1 до договору) об`єкта, що охороняється (далі - об`єкт) під фізичну охорону, а охорона зобов`язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об`єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об`єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна. Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

Згідно додатку 1 до договору від 30.12.2021 № 196 дислокація об`єкта: 81050, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Львівська, 95.

Наказом начальника Управління поліції охорони у Львівській області від 10.01.2022 № 173 зазначений договір був уведений в дію з 01.01.2022.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2 договору, ціна охоронних послуг за договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки 1, 2 до договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг у кожному окремому місяці та їх вартості.

Відповідно до пункту 3.5. договору, оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони у розмірі, визначеному згідно з пунктом 3.2 договору.

На виконання умов договору позивач належним чином надав охоронні послуги, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт.

Зокрема, згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-001292 за січень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 59 750, 00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-001335 за лютий 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 49 000,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-003905 за березень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 54 500,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-005235 за квітень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 55 000, 00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-006555 за травень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 58 000,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-006555 за червень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 58 000,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-009194 за липень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 56 250, 00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-010523 за серпень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 54 500,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-011852 за вересень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 51 500,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-013189 за жовтень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 58 000,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-014529 за листопад 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 51 500,00 грн. Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт № САМ-015940 за грудень 2022 року, відповідач отримав послуги на суму 56 250,00 грн.

Починаючи з січня 2022 року по січень 2023 року, надані позивачем послуги відповідачем були оплачені частково. Згідно бухгалтерського розрахунку основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 114 250, 00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

На адресу суду 27.03.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції про часткову сплату останнім заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем (після відкриття провадження у даній справі) було сплачено частково основний борг у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0029149946521.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення частково, складає 94 250, 00 грн основного боргу. В частині стягнення 20 000, 00 грн основного боргу провадження слід закрити.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

В силу приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно до п.8.1 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг за договором, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню в розмірі 43 785, 15 грн за прострочення виконання зобов`язання.

Заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення пені представник відповідача вказує на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, тобто внаслідок форс-мажорних обставин, ТзОВ Дхана опинилось в скрутному фінансовому становищі. Відповідач по теперішній час не має змоги розпочати виробництво, як з міркувань безпеки підприємства, так і внаслідок припинення фінансування інвесторами.

Як відомо, коксохімічне виробництво є виробництвом підвищеної екологічної небезпеки, пошкодження якого створює велику небезпеку як довкіллю, так і здоров`ю та життю людей. Зважаючи на те, що неподалік місцезнаходження ТзОВ Дхана знаходиться Міжнародний центр миротворчості та безпеки, який є військовим об`єктом і неодноразово зазнавав ракетних обстрілів з боку агресора російської федерації, ризик небезпеки є реальним та виключає дотримання безпеки при здійсненні виробництва.

Ця ситуація вплинула і призвела до неотримання очікуваних інвестиційних коштів, що були основним джерелом фінансування товариства, про що свідчить розшифровка рядку балансу.

Про значне погіршення фінансового стану відповідача свідчать і подані до суду докази, а саме фінансова звітність малого підприємства, податкова декларація з податку на додану вартість та платіжна інструкція № 0029149946521.

Згідно ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 10.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору №196 про фізичну охорону об`єкта від 30.12.2021 року, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після укладення даного договору незалежно від волі сторін.

Пунктом 10.2. вказаного договору зазначено, що під обставинами непереборної сили слід розуміти надзвичайні ситуації природного, техногенного, воєнного та соціально - політичного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що перешкоджають належному виконанню сторонами зобов`язань, передбачених цим договором.

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97- ВР, Статуту ТПП України:

-засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

-підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час продовжено, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України та знаходяться в прямому причиновому зв`язку із неможливістю належного виконання зобов`язання ТзОВ Дхана, є підставою для звільнення відповідача від сплати пені у розмірі 43 785, 15 грн, відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то суд вказує що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат в розмірі 14 289, 00 грн та 3 % річних в розмірі 2 977, 96 грн і встановлено, що позивачем вірно здійснено їх розрахунок, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Визнаючи позовні вимоги частково, представник відповідача просив суд про розстрочення виконання судового рішення шляхом сплати відповідачем щомісячно, починаючи з 25 березня 2023 року до 25 липня 2023 року, суми в розмірі 22 000, 00 грн, а до 25 серпня 2023 суми в розмірі 21 516, 96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення. При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду та долучені до неї докази, заслухавши думку представника позивача із погодженням щодо такої розстрочки, з метою дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при одномоментному виконанні рішення у встановлений строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання судового рішення у цій справі на п`ять місяців.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000, 00 грн.

2. Позовні вимоги задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дхана (81050, смт. Шкло Яворівського району Львівської області, вул. Львівська, 95, код ЄДРПОУ 43881323) на користь Управління поліції охорони у Львівській області (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44, код ЄДРПОУ 40108887) суму в розмірі 114 200, 96 грн, з яких:

- 94 250, 00 грн - основного боргу;

- 14 289, 00 грн інфляційних втрат;

- 2 977, 96 грн 3% річних;

- 2 684, 00 грн судовий збір.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Розстрочити виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Дхана (81050, смт. Шкло Яворівського району Львівської області, вул. Львівська, 95, код ЄДРПОУ 43881323) на користь Управління поліції охорони у Львівській області (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44, код ЄДРПОУ 40108887) суми в розмірі 114 200, 96 грн, наступним чином:

- до 25.04.2023 - 22 840, 20 грн;

- до 25.05.2023 - 22 840, 20 грн;

- до 25.06.2022 - 22 840, 20 грн;

- до 25.07.2022 - 22 840, 20 грн;

- до 25.08.2021 - 22 840, 20 грн.

6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 10 квітня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.