Рішення

від 10.04.2023 по справі 922/2443/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2443/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Ярославів Яр, буд. 13/2, літ. "Б", м. Київ, 01054; адреса для листування: вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038), до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (с. Миколаївка, Вовчанський район, Харківська обл., 62510). про стягнення коштів у розмірі 231 826, 80 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", с. Миколаївка, про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 200807-1/ФЛ-Ю-А від 07.08.2020 в розмірі 231 826, 80 грн, з яких: 171 215, 69 грн - основна заборгованість по лізинговим платежам; 25 597, 70 грн - проценти річних; 9 415, 71 грн - інфляційні втрати; 25 597, 70 грн - пеня. Підставою звернення до суду стало порушення відповідачем умов даного договору, в частині вчасної та в повному обсязі сплати лізингових платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2443/22. Розгляд справи № 922/2443/22 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, у строки, визначені ухвалою суду від 08.12.2022 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту Господарського суду Харківської області, ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2022 по справі № 922/2443/22, яка адресована: Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" не відправлено у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Росії проти України - до поштового відділення 62510.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції Закону України від 21.04.2022 N 2217-IX) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до вищезазначених правових норм, судом було повідомлено відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Харківської області, шляхом здійснення публікації на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи положення ст. ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №152 від 14.07.2022), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789.

При цьому Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася у місті Харкові та Харківській області, та те, що відповідач знаходиться в зоні проведення активних бойових дій та поштове відділення за місцезнаходженням позивача остаточно не відновило роботу, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, повне рішення складено та підписано 10.04.2022, у зв`язку з об`єктивною неможливістю його підписання у строки, передбачені ГПК України, через боєві дії на території м. Харкова та Харківської області.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі за текстом - позивач, лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Нива» (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №200807-1/ФЛ-ІО-А від 07.08.2020 (договір лізингу).

Відповідно до умов договору лізингу позивач передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене у специфікації до договору лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу.

Відповідно до гі. 2.2 загальних умов договору лізингу усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, у національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору (зокрема, з врахування коригування згідно п. 2.2.1 загальних умов договору лізингу) та/або чинного законодавства, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу; винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий у лізинг об`єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1 загальних умов договору лізингу.

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7 договору лізингу, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2018 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Згідно з п.2.4 загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 4.2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Відповідно до п. 2.1.6. загальних умов договору лізингу акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного 13 серпня 2020 року сторонами акту прийому-передачі майна.

Таким чином, відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 02 числа кожного місяця (наприклад 02 вересня 2020 року; 02 жовтня 2020 року; 02 листопада 2020 року і т.д.) в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 02.09.2020, №2 - 02.10.2020, №3- 02.11.2020, і т.д.).

Згідно п. 2.7. загальних умов договору у разі якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет договору, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких процентів.

У п. 2.11. загальних умов договору сторони передбачили, що лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у такому порядку:

- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення правил та/або інших норм чинного законодавства, пов`язаних з експлуатацією/використанням/зберіганням та іншим, предмету лізингу, якщо такі штрафи будуть застосовані до лізингодавця - сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов`язків за даним договором, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Відповідно до п. 2.12. загальних умов договору лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування, затримання або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви (в т.ч. пошкодження предмета лізингу) в експлуатації предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Згідно п. 2.13. загальних умов договору лізингоодержувач має право звернутись до лізингодавця з проханням щодо внесення змін в договір. У разі згоди лізингодавця, вносяться зміни до договору, що оформлюється додатковою угодою до договору.

За умовами п. 3.4. загальних умов договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в т.ч. ризики, випадкового знищення чи пошкодження предмета лізингу, ризики пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам, внаслідок користування предметом лізингу).

У п. 4.1. загальних умов договору сторони передбачили, що лізингоодержувач зобов`язаний:

- використовувати предмет лізингу за його призначенням та згідно умов даного договору (пп.4.1.1.);

- утримувати предмет лізингу в справному стані, дотримуватися відповідних стандартів, технічних умов правил експлуатації (в т.ч. положень повітряного кодексу України, підзаконних актів законодавства (в т.ч. нормативних актів Державної авіаційної служби України та інш.), інструкцій та гарантійних умов (вимог) продавця (виробника) предмета лізингу; проводити за власний рахунок в строк встановлений виробником предмета лізингу, поточне технічне обслуговування , в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмету лізингу; в разі пошкодження, або несправності предмета лізингу - проводити ремонт (в т.ч. капітальний) предмета лізингу, провести за власний рахунок повне відновлення предмета лізингу у погодженої лізингодавцем особи, за вимогою лізингодавця, в тридцяти денний строк. Дотримуватися вимог до використання, утримання, технічного обслуговування та зберігання предмета лізингу згідно чинного законодавства, цього договору, умов договору страхування предмета лізингу та правил страхування страховика, який здійснює страхування (пп. 4.1.2.);

- з дати прийому предмета лізингу лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих і непрямих претензій до лізингодавця з приводу якості предмета лізингу (пп. 4.1.3.);

- не допускати до експлуатації (керування) предмету лізингу осіб, що не мають відповідних знань та кваліфікації (пп. 4.1.5.);

- лізингоодержувач не має права без наявності на це попередньої відповідної згоди лізингодавця передавати предмет лізингу (в т.ч. і тимчасово) у користування та/або володіння будь-яким іншим особам (пп. 4.1.6.);

- не допускати зношення предмета лізингу понад нормальний знос, встановлений договором та/або чинним законодавством та/або інструкцією (керівництвом) з експлуатації (приписами виробника/продавця) (пп. 4.1.7.).

Відповідно до п. 4.2. загальних умов договору у випадку виходу з ладу предмета лізингу лізингоодержувач протягом 15 календарних днів зобов`язаний письмово повідомити про це лізингодавця, якщо до цього часу несправність не буде усунена (крім настання страхового випадку).

Згідно п.п. 4.3., 4.4. загальних умов договору до припинення даного договору предмет лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватися за межі території України, бути переданим (відчуженим) лізингоодержувачем за будь якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця. Лізингоодержувач має право експлуатувати, зберігати, переміщувати предмет лізингу по всій території України (з обов`язковим урахуванням обмежень, встановлених законодавством, уповноваженими державними органами, положеннями цього договору), окрім тимчасово окупованих територій, визначених відповідно до Закону України від 18.01.2018 р. № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" та Закону України від 15.04.2014 р. № 1207-VII "При забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" .

Положеннями п. 4.4.1. загальних умов договору передбачено, що у випадку зміни адреси базування предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повідомити про це лізингодавця протягом трьох робочих днів.

У п. 5.1. загальних умов договору сторони передбачили, що лізингодавець має право: здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов даного договору; перевіряти стан предмета лізингу в робочий час, а також інспектувати умови його експлуатації.

Відповідно до п. 5.2. загальних умов договору лізингоодержувач зобов`язаний: щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком "довідка" до договору. В разі настання з предметом лізингу подій , які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов`язаний негайно, але в будь - якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "довідка" до договору (пп. 5.2.1.). Лізингоодержувач зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ представникам лізингодавця та/або фінансуючої установи до предмета лізингу для проведення його інспектування та наявність предмета лізингу за останньою адресою базування, що була повідомлена лізингоодержувачем лізингодавцю згідно умов цього договору на час проведення інспектування, призначений лізингодавцем (пп. 5.2.2.).

Згідно п. 7.1.1. загальних умов договору за порушення обов`язку своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством /України, припиняється через дванадцять місяців від дня коли сплата мала відбутися.

Згідно п. 8.3. загальних умов договору якщо обставини, вказані у п. 8.1. загальних умов продовжують діяти протягом 30 днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі 10 днів сторони не зможуть домовитися, лізингодавець може прийняти рішення про вилучення предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю на протязі 15 днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не піддягають.

Як вказує позивач, та не заперечується відповідачем, всупереч прийнятих обов`язків, відповідач зобов`язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 02 червня 2022 року по 02 листопада 2022 року, за ним виникла заборгованість в розмірі 171 215, 69 грн, а саме:

з 02.06.2022 (22 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 52 549, 16 грн;

з 01.07.2022 (застосовується п. 2.4 загальних умов договору лізингу, оскільки 02.07.2022 - вихідний день (23 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 19 777, 77 грн;

з 02.08.2022 (24 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 24 722, 19 грн;

з 02.09.2022 (25 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 24 722, 19 грн;

з 30.09.2022 (застосовується п. 2.4 загальних умов договору лізингу, оскільки 02.10.2022 - вихідний день (26 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 24 722, 19 грн;

з 02.11.2022 (27 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 24 722, 19 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за договором лізингу, відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вищевказаний договір фінансового лізингу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент укладення договору № 200807-1/ФЛ-Ю-А) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

У ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Відтак, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

В силу ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем предмету лізингу у користування є підставою виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати лізингових платежів згідно графіку, який є додатком до договору фінансового лізингу № 200807-1/ФЛ-Ю-А від 07.08.2020.

Як зазначається позивачем та не спростовано відповідачем, всупереч прийнятих обов`язків, відповідач зобов`язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого з 02 червня 2022 року по 02 листопада 2022 року, за ним виникла заборгованість в розмірі 171 215, 69 грн, яка залишається несплаченою.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості в розмірі 171 215, 69 грн за вказані чергові лізингові платежі відповідач не спростував.

Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем лізингових платежів з 02 червня 2022 року по 02 листопада 2022 року в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу лізингових платежів за вказаним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання, що є порушенням ст. 525 ЦК України.

Обов`язок своєчасної сплати лізингових платежів лізингоодержувачем передбачено умовами договору фінансового лізингу, пп. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 171 215, 69 грн.

Щодо нарахування процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Ст.612 ЦК України передбачено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Згідно п. 2.7. загальних умов договору у разі якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет договору, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких процентів.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати лізингових платежів, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано проценти річних. При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми процентів річних, судом встановлено, що такий розрахунок було здійснено позивачем вірно, відповідачем не спростовано, з огляду на що підлягають стягненню з відповідача проценти річних в розмірі 25 597, 70 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем вірно, а, отже, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі у зв`язку з їх обґрунтованістю.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.1. загальних умов договору фінансового лізингу за порушення обов`язку своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня коли сплата мала відбутися.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 23.11.2022, складає 25 597, 70 грн.

Відповідач суму заявленої до стягнення суми пені не спростував, контррозрахунку суми пені суду також не надав.

А, отже наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті лізингових платежів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 25 597, 70 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем за подання позовної заяви, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано договір про надання правничої допомоги №06/05-1 від 06.05.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" та Адвокатським об`єднанням "Лекс-Юей", додаток до договору, акт від 22.11.2022 на суму 2 500,00 грн, платіжне доручення від 23.11.2022 № 9821 на суму 2 500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9644/10 від 18.12.2020 на ім`я Купельського О.М. та ордер серії АІ № 1253805.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, заперечень проти їх задоволення не надав.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи здійснення адвокатом представництва позивача у даній справі, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи з урахуванням гонорару успіху, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає вказаним критеріям.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» (с. Миколаївка, Вовчанський район, Харківська обл., 62510, код ЄДРПОУ 00707550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354) - 171 215, 69 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 25 597, 70 грн - проценти річних; 9 415, 71 грн - інфляційні витрати; 25 597, 70 грн - пеня; судовий збір у розмірі 3 477, 40 грн; 2 500, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Східного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354);

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Нива» (с. Миколаївка, Вовчанський район, Харківська обл., 62510, код ЄДРПОУ 00707550).

Повне рішення складено 10.04.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/2443/22