Постанова

від 10.04.2023 по справі 456/5942/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/5942/21 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/278/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування спільним проїздом, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року адвокат Олексишин І.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Стрийської міської ради Львівської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування спільним проїздом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0124, та розташованого на ній домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Вказував, відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0730 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0005, та розташоване на ній домоволодіння по АДРЕСА_1 . Між зазначеними земельними ділянками існує спільна межа, а вздовж належної ОСОБА_3 земельної ділянки, з іншого боку існує проїзд від АДРЕСА_1 , котрий у тому числі було визначено до належної позивачеві ОСОБА_1 земельної ділянки і котрим вони спільно користувалися.

Стверджував, що влітку 2021 року ОСОБА_3 остаточно перекрив вказаний проїзд, загородивши його та поскладавши на нього будівельні матеріали й скинувши будівельні відходи, а також здійснивши на цій частині земельної ділянки зелені насадження, мотивувавши такі свої дії передачею цієї земельної ділянки йому у власність, після чого перестав надавати можливість позивачеві ОСОБА_1 користуватися цим проїздом.

Зазначав, що як він згодом дізнався ОСОБА_3 рішенням Стрийської міської ради Львівської області від 24 червня 2021 року за № 456 для обслуговування належного йому домоволодіння передано у власність земельну ділянку, у площу котрої увійшла й та, на якій розташований спільний проїзд, оскільки у користуванні ОСОБА_3 до цього перебувала земельна ділянка площею 0,0500 га, а у подальшому йому у власність передана земельна ділянка площею 0,0730 га, тобто на 0,0230 га більше, що, якраз й складає площу земельну ділянки, на котрій розміщений спільний проїзд.

Звертав увагу суду, що він, як власник суміжної земельної ділянки, не погоджував відповідних меж між ними, й такий стан речей порушує його право на вільне користування спільним проїздом, котрий входить до земель загального користування і, відповідно, така земельна ділянка не могла бути передана у власність ОСОБА_3 ..

Просив ухвалити рішення про визнання незаконним й скасування рішення Стрийської міської ради Львівської області від 24 грудня 2021 року за № 456 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) й передачу у власність на території Стрийської міської ради ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0005, розташованої по АДРЕСА_1 .

Також просив скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку та зобов`язати останнього не чинити йому перешкоди у здійсненні права користування спільним проїздом шириною не менше 3,5 м до належних йому житлового будинку й земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 , та усунути перешкоди у здійсненні такого права користування спільним проїздом у спосіб демонтажу огорожі, звільнення його від будівельних матеріалів й відходів, зрізки зелених насаджень. Судові витрати приросив покласти на обох відповідачів у рівних частинах.

Оскаржуваним рішеннямСтрийського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від28грудня 2022року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування спільним проїздом, - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0124, та розташованого на ній домоволодіння по АДРЕСА_1 , в свою чергу відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0730 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0005, та розташованого на ній домоволодіння по АДРЕСА_1 . Між зазначеними земельними ділянками існує спільна межа.

Відповідно до плану земельної ділянки АДРЕСА_2 виданого ОСОБА_4 (попередньому власнику домогосподарства відповідача ОСОБА_3 ) на підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів від 19 листопада 1987 року №316 встановлений спільний проїзд шириною 3,5 м до господарства позивача ОСОБА_1 . З плану вбачається, що спірний проїзд проходить вздовж земельної ділянки ОСОБА_4 та примикає до існуючих воріт з хвірткою позивача та відповідача.

Як зазначено у згаданому плані, площа наданої ОСОБА_4 земельної ділянки для забудови становить 0,05 га. Варто зазначити, що фактична площа земельної ділянки, яка надана відповідачу ОСОБА_3 у власність згідно оскаржуваного рішення відповідача - Стрийської міської ради №456 від 24.06.2021, становить 0,0730 га. З цього вбачається, що площа земельної ділянки наданої у власність відповідачу є збільшена за рахунок долучення спірного проїзду.

Стверджує, що з кадастрового плану земельної ділянки, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідача площею 0,0730 га, вбачаються наявні поворотні точки №5, №6 - в місці наявних воріт та хвіртки позивача, та поворотні точки №9, №10 - в місці наявних воріт та хвіртки відповідача. Зазначене також доводить факт існування спірного проїзду.

Звертає увагу, що у зазначених вище викопіюваннях проїзд до домогосподарства позивача з АДРЕСА_1 чітко позначений подвійною лінією як «вулиця, дорога з твердим покриттям» відповідно до умовних позначень у «Схемі проектувальних обмежень». Проте, судом першої інстанції зазначені обставини проігноровано, у зв`язку з чим суд дійшов помилкових висновків про відсутність позначення проїзду на викопіюваннях з генерального плану с.Добряни.

Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року в частині передачі у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування спільним проїздом та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати простить стягнути з відповідача на користь позивача.

29 березня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому сдовому засіданні.

29 березня 2023 року від представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказані клопотання та проводити розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 .

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30 березня 2023 року, є дата складення повного судового рішення 10 квітня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що рішення про спільний проїзд на належній на даний час ОСОБА_3 спірній земельній ділянці Стрийською міською радою Львівської області до передачі ним цієї земельної ділянки у власність, ні Добрянською сільською радою Стрийського району Львівської області, не приймалося, відомості про передачу ОСОБА_3 у власність зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з цього приводу не були зареєстровані.

Як вбачається з листа-відповіді виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області відповідачеві 2 ОСОБА_3 від 03 березня 2022 року за вих. № М-6214/3.22 з приводу звернення про виготовлення детального плану території в районі АДРЕСА_1 (копія міститься у справі, а. с. 107), містобудівна ситуація в цьому районі у с. Добряни Стрийського району Львівської області є історично сформованою і чітко відображаються в наявній містобудівній документації місцевого рівня генеральному плані с. Добряни Стрийського району Львівської області, а тому розроблення детального плану території, у тому числі й задля вирішення спору між зазначеним відповідачем та позивачем ОСОБА_1 , є недоцільним, потреби у цьому не було й немає.

Наведені вище встановлені судом обставини щодо відсутності проїзду загального чи спільного користування на наданій у власність відповідачеві 2 ОСОБА_3 земельній ділянці площею 0,0730 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0005, по АДРЕСА_1 , для обслуговування розташованого на ній домоволодіння, та, як наслідок, відсутності будь-яких обмежень у можливості передачі цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , в суді першої інстанції підтвердив також інженер-землевпорядник ОСОБА_6 , який виготовляв технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки (копія міститься у справі, а. с. 52-76), та, з-поміж іншого, роз`яснив зміст цієї технічної документації із землеустрою, її відповідність вимогам діючого законодавства.

У свою чергу ОСОБА_1 не представлено суду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж належної йому земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер: 4625381000:01:008:0124, по АДРЕСА_1 , з котрої б можна було встановити, де саме передбачено проїзд до цієї земельної ділянки, та, відповідно, підтвердити або ж спростувати існування такого проїзду саме зі сторони АДРЕСА_1 та саме по земельній ділянці, котра у подальшому була надана у власність ОСОБА_3 ..

Натомість сторона відповідача стверджує про межування належної ОСОБА_1 земельної ділянки з протилежного боку із землями комунальної власності, що є дорогою загального користування, з котрої й передбачено проїзд до його земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння. Наведене підтверджується сформованим Витягом з Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку (копія міститься у справі, а. с. 102-106).

Згідно ч. 4 ст. 13 та ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

За загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 котрої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В силу частин 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України регламентовані підстав набуття права вланості. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Європейський Суд з прав людини напрацював три категорії, котрі необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: - чи є втручання законним; - чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; - чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року має місце тоді, якщо хоча б одного з цих критеріїв не було додержано (справа «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), заяви № 7151/75, №7152/75, рішення Європейського Суду з прав людини від 23 вересня 1982 року; справа «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), заява № 8793/79, рішення Європейського Суду з прав людини від 21 лютого 1986 року; справа «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року; справа «Сєрков проти України», заява № 39766/05, рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року; справа «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, рішення Європейського Суду з прав людини від 23 січня 2014 року; та ін.).

Відповідно до 4.4. ст. 83 ЗК України, визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI визначено: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.І ст.1);

Відповідно до ст. 17 закону №3038-VI генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

«02» грудня 2014 року рішенням сесії 578 Добрянської сільської ради було затверджено генеральний план с. Добряни (http://strvi-rda.gov.ua/index.php/images/74.docx - є в матеріалах справи) додатком до якого є схема вулично-дорожної мережі та зовнішнього транспорту с .Добряни (є в матеріалах справи). Зазначена містобудівна документація була затверджена значно пізніше ніж сумнівний план забудови земельної ділянки, на який посилається Скаржник (1987р.), та є діючою на даний час.

З генерального плану с. Добряни Стрийського району Львівської області, а також з додатку до якого є схема вулично-дорожної мережі та зовнішнього транспорту с .Добряни, ніде не зазначено, що спірна земельна ділянка містить в собі землі загального користування (проїзд).

За наведених обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_7 не доведено, що внаслідок дій відповідача порушено його право та зменшено розмір земельної ділянки, що належить йому на праві власності і матеріали справи не містять належних доказів того, що на час прийняття оскарженого рішення у Стрийської міської-ради Львівської області були наявні відомості, які б підтверджували факт існування спільного проїзду між домоволодінням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підпису ОСОБА_1 про погодження Позивачем межі земельної ділянки не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2019 року у цивільній справі № 580/168/16-ц.

Покликання скаржника на «білу полоску на генеральному плані с. Добряни на земельні ділянці ОСОБА_3 » що це є позначенням «вулиці, дороги з твердим покриттям» не відповідає дійсності, адже таке позначення колись використовували для позначення «землі з твердим покриттям», що було встановлено в судовому засіданні в суді першої інстанції згідно пояснень сертифікованого інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_8 , але не підтверджує, що це «вулиця» чи «дорога» .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.