Рішення

від 11.04.2023 по справі 340/1017/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/1017/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ТОВ "ТОП ТРАК ТАЕРС" (вул.Шевченка, 15, кв.16, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 42454307) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ТРАК ТАЕРС» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000008/1 від 03.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до умов контракту від 04.01.2023 року №А594 укладеного з компанією „SHANDONG ALPINATYRE CO., LTD (Китай), за комерційним інвойсом до даного контракту від 10.01.2023 року №А594, отримав нові гумові колеса для вантажного автомобіля в зборі з металевим диском торговельної марки „JOYALL на загальну суму 42760 доларів США. Вартість перевезення з порту Циндао (Китай) до порту Констанца (Румунія) в комерційному інвойсі визначена в розмірі 3650 доларів США. Загальна вартість товару за комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594 визначена в розмірі 46410 доларів США. Згідно п.1.1. контракту від 04.01.2023 року №А594, інвойс від 10.01.2023 року №А594, є його невід`ємною частиною. Виробником товару є „SHANDONG ALPINA TYRE CO., LTD (Китай), тобто, товар Позивач придбав безпосередньо у виробника товару.

Вказує, що здійснив оплату за контрактом від 04.01.2023 року №А594, та комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594 (який є невід`ємною частиною контракту від 04.01.2023 року №А594) на банківський рахунок „SHANDONG ALPINATYRE CO., LTD (Китай) наступним чином - 06.01.2023 року 9282 доларів США, 17.02.2023 року 25000 доларів США та 24.02.2023 року 12128 доларів США. Загальна сума за цими платіжними документами складає 46410 доларів США, що повністю співпадає із загальною сумою за комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594, який є невід`ємною частиною контракту від 04.01.2023 року №А594. Крім цього, вказує, що для визначення митної вартості додавались транспортні витрати позивача по доставці товару до кордону України, які склали 18000 гривень. В підсумку митна вартість товару, яка була заявлена позивачем у митній декларації від 03.03.2023 року №23UA500110000683U8 склала 46902 долари США.

Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення на його думку є протиправним та підлягає скасуванню.

13 березня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.03.2023 відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та вказується, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500110000683U8 від 03.03.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000008/1 від 03.03.2023 (а.с.54-61).

03.04.2023 позивачем надано відповідь на відзив, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

04.01.2023 між позивачем та компанією „SHANDONG ALPINATYRE CO., LTD (Китай) укладено контракт №А594 за умовами якого продавець продає, а позивач купує вантажні шини та диски в кількості, за цінами і на умовах визначених договором та інвойсі на умовах CFR Констанца (а.с.21-24).

За комерційним інвойсом до даного контракту від 10.01.2023 року №А594, позивач отримав нові гумові колеса для вантажного автомобіля в зборі з металевим диском торговельної марки „JOYALL на загальну суму 42760 доларів США. Вартість перевезення з порту Циндао (Китай) до порту Констанца (Румунія) в комерційному інвойсі визначена в розмірі 3650 доларів США. Загальна вартість товару за комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594 визначена в розмірі 46410 доларів США (а.с.28).

Позивач здійснив оплату за контрактом від 04.01.2023 року №А594, та комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594 на банківський рахунок „SHANDONG ALPINATYRE CO., LTD (Китай) наступним чином - 06.01.2023 року 9282 доларів США, 17.02.2023 року 25000 доларів США та 24.02.2023 року 12128 доларів США.

Загальна сума за цими платіжними документами складає 46410 доларів США, що співпадає із загальною сумою за комерційним інвойсом від 10.01.2023 року №А594 (а.с.18-20).

Крім того, позивачем понесені транспортні витрати по доставці вантажу з м. Констанца, Румунія до м. Кропивницький, що підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 02.03.2023, з урахуванням чого вартість товару склала 46902 долари США (а.с.15).

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем 03.03.2023 подано до відповідача митну декларацію №23UA500110000683U8 у графі 43 якої митну вартість товару визначено за першим методом (а.с.62,63).

Відповідачем було відмовлено у випуску товарів за декларацією №23UA500110000683U8 про що прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000022, а також прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500110/2023/000008/1 від 03.03.2023 (а.с.64-67).

Відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA500110/2023/000008/1 від 03.03.2023, митну вартість товару визначено за другорядним, резервним методом.

У зв`язку з коригуванням митної вартості позивачем 06.03.2023 подано до відповідача митну декларацію №23UA500110000725U6 у графі 43 якої митну вартість товару визначено за шостим методом (а.с.16,17).

Приймаючи рішення відповідач зобов`язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- копію митної декларації країни відправлення переведену на українську мову.

Вважаючи рішення коригування митної вартості протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правові оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

При цьому, згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У свою чергу, частина 1 статті 54 Митного кодексу України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

До того ж, частиною 2 статті 54 Митного кодексу України наголошується, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з тим, частина 3 статті 53 Митного кодексу України містить застереження, за яким у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 6 статті 54 Митного Кодексу України вичерпно визначені підстави, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частин 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд звертає увагу на те, що аналіз норм Митного Кодекс України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.01.2023 року №А594; інвойс №А594 від 10.01.2023; банківські платіжні документи; довідка про транспорті витрати до кордону України.

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили усі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.

Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не погоджується з висновком відповідача що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою, оскільки даний висновок спростовується дослідженими письмовими доказами.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставними, з таких підстав.

Відповідачем, як правову підставу витребування у Позивача додаткових документів, зазначається ч.3 ст.53 МКУ, якою визначено, що виключно у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ч.2 ст.53 МКУ визначено перелік документів, і, даний перелік є вичерпним, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем, разом із декларацією, подано митному органу документи, які містяться в матеріалах справи та описані вище.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які підтверджують законність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 06.03.2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 11 від 07.03. 2023 року (а.с.36,37).

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, судові витрати на оплату професійної правничої допомоги підтверджуються належними доказами та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 10755,61 грн. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7500,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТРАК ТАЕРС» (код ЄДРПОУ 42454307, 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченко, 15, кв. 16) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000008/1 від 03.03.2023.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТРАК ТАЕРС» з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби витрати по сплаті судового збору у сумі 10755,61 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК